Укрпошта присвятила нову марку 455-річчю Бахмута (фото)

14.09.2026, 13:41 acmc.ua

У Києві погасили поштову марку до 455-річчя Бахмута. На ній зобразили символи міста, які нагадують про його історію, культурну спадщину та зв’язок із земляками. Поштовий випуск погасили начальник Бахмутської міської військової адміністрації Олексій Рева та генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський.

Про це повідомили у Донецькій обласній військовій адміністрації.

Урочисте погашення відбулося у головній операційній залі Головпоштамту в Києві. На події були присутні бахмутяни, студентська молодь та представники громадськості.

У центрі композиції марки – стела на в’їзді до Бахмута. Поруч зображені дві історичні будівлі міста – колишня земська управа та Свято-Миколаївський храм.

Колишня земська управа має особливе місце в історії українського Бахмута. Саме над цією будівлею у 1917 році вперше на Донеччині підняли синьо-жовтий прапор.

Свято-Миколаївський храм також є частиною культурної спадщини міста. Разом ці об’єкти на поштовій марці нагадують про історію Бахмута, яка формувалася протягом століть.

Для бахмутян ці місця мають не лише історичне значення. Вони пов’язані з особистими спогадами, дитинством та життям міста до повномасштабної війни.

Поштовий випуск став ще одним способом зберегти пам’ять про Бахмут та його історію.

Стежте за новинами Донеччини в Telegram. Підписуйтеся на наш канал – там оперативно публікуємо головне протягом дня.

Через безпекову ситуацію АТ «Укрпошта» тимчасово призупинило роботу чотирьох відділень у Краматорській громаді. Водночас жителі міста й надалі можуть скористатися поштовими та фінансовими послугами в інших відділеннях, які продовжують працювати.

Про це повідомили у Краматорській міській раді.

Тимчасово не працюють відділення за такими адресами:

Водночас жителі Краматорська можуть отримати повний спектр поштових і фінансових послуг в інших відділеннях, які працюють у місті. Зокрема, там можна відправити або отримати посилки, оформити грошові перекази та скористатися іншими сервісами.

В «Укрпошті» зазначають, що компанія продовжує забезпечувати безперервне надання послуг настільки, наскільки це дозволяє безпекова ситуація.

Ганна Бокова прокинулась від вибухів у Бахмуті 24 лютого 2022 року, а вже наступного дня змушена була покинути рідне місто разом із чоловіком та трьома дітьми. Нині вона живе в Німеччині: залишається головою громадської організації «Бахмутська Фортеця», редагує два сайти – і досі шукає відповідь на питання, де тепер її дім.

Історія Ганни Бокової – у матеріалі журналістів «Антикризового медіа-центру».

Я з Бахмута, з Донеччини. Працювала журналісткою і редакторкою сайту «bahmut.in.ua». Також є головою громадської організації. Напередодні повномасштабного вторгнення ми готували фінальний захід великого проєкту. Наша команда важко працювала. Вже все було готово: до нас їхали спікери, гості. Та 24 лютого ми прокинулися від вибухів і змушені були скасувати захід. Наступного дня з чоловіком і трьома дітьми ми виїхали з Бахмута, бо за кілька днів знайомий із СБУ попередив мене, що насувається серйозна загроза – і я маю виїхати, бо у «списках» тих, за ким «прийдуть».

Тиждень ми були у Чернівцях, потім пару місяців у Румунії, і там зрозуміли, що про повернення до Бахмута не може йтися. І ми поїхали в Німеччину.

Для мене в Німеччині було незвично те, що держава піклується про людей. Коли ми приїхали, нам безплатно дали трикімнатну квартиру. Зараз ми живемо в чотирикімнатній, за яку платить держава. Також ми отримуємо соціальну допомогу та соціальне медичне страхування. Якщо хтось з родини хворіє і лікар виписує ліки, ми за весь рецепт платимо всього п’ять євро. За медикаменти для дітей – нічого. Тобто тут дуже високий рівень допомоги країни щодо забезпечення соціально неспроможних людей. В Україні я не відчувала такої підтримки.

Старші діти одразу пішли до німецької школи, а молодша – у дитсадок. Тут зовсім інша система освіти. Діти не зубрять інформацію, а навчаються аналізувати її.

Фото: Ганна Бокова

У Німеччині дуже високий рівень громадянської освіти. Тут у кожній громаді є вільний громадський простір, і якось я була на дебатах і бачила програму, яка ранжує політичні сили за твоїми соціальними вподобаннями, щоб було легше визначитись з вибором. Я подумала, як було б добре використати такий інструмент і в Україні, а потім зрозуміла, що це неможливо, бо наші політичні партії незрілі, вони не мають чіткого курсу.

Соціальні питання Німеччина розв’язує на всіх рівнях і служби слідкують за тим, щоб людина інтегрувалася і якомога швидше йшла працювати. Однак не у всіх це так виходить. Комусь мова не дається, особливо людям за 40. Хтось побоюється, що все одно в іншій країні не досягне прийнятного для себе рівня, який був в Україні.

Тут можуть бути затримки на всіх рівнях: визнання документів, очікування курсів. Це може тривати півроку. А хто не склав екзамен з першого разу, йде на перездачу, і це також займає час.

У Німеччині дуже багато людей з інших країн з різними культурними і релігійними традиціями. Одні володіють німецькою мовою, а інші взагалі її не вчать. Для нас це новий досвід – жити серед великої кількості різних національностей. В Україні не було такого сильного соціального розриву щодо рівня життя, мови, культури, релігії. Гадаю, німців це теж напружує. І хоча вони намагаються максимально виступати проти расизму та націонал-соціалістичних рухів, тримаються трошки осторонь від людей інших національностей. Якоюсь мірою це стосується й українців. Зовнішньо вони не проявляють агресії або несхвалення, але я відчуваю певну дистанцію на культурному рівні.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина

У мене є волонтерська діяльність, і я спілкуюся з німкенею, яка мене дуже сильно підтримала, допомагаю їй у соціальних мережах. Це єдиний контакт, який тримаю з людиною з Німеччини. А так, здебільшого, ми спілкуємося з українцями з активної волонтерської спільноти.

Німці не дуже хочуть інтегрувати біженців у професійне середовище. Думаю, це пов’язано з тим, що не визначено правила подальшого перебування українців у Німеччині. Існують процедури, коли людина може перебувати тут за робочою візою, але німецькі компанії часом сприймають таку людину як баласт: її потрібно довго вчити, і ще невідомо, який буде результат.

Німеччина має визначити, що робити далі з українцями, і рішень поки що немає. Днями побачила інформацію щодо сирійців. Очільник Сирії заявив, що війна в країні закінчилася і люди повернуться відновлювати країну. І Фрідріх Мерц (федеральний канцлер Німеччини – ред.) схвалив ці заяви. Однак в інтерв’ю місцевій газеті голова сирійської діаспори в громаді, де я мешкаю, сказав, що повернутися не так просто. Люди 10 років будували нове життя, а тепер мають повернутися і знову будувати?

Я дуже добре розумію сирійців. За чотири роки я вже вклалася в адаптацію в Німеччині. Мої діти тут навчаються. Для молодшої німецька вже рідна мова, старша навчається в найкращій гімназії і багато сил в це вкладає, як кожен у моїй родині. Ми всі вивчаємо німецьку. Я вже склала іспит і маю мовний сертифікат.

Є люди, які повертаються в Україну, але вони їдуть додому. Їм є куди: житло, родина, знайомі, все соціальне середовище. А якщо ми зараз поїдемо в Україну – то це буде нова громада і знову доведеться адаптуватися. Треба буде шукати гроші на проживання, налаштування побуту тощо. Для мене такий варіант неприйнятний. Якби можна було повернутися у свій довоєнний Бахмут, я б у Німеччині не жила.

Фото: Ганна Бокова. Німеччина

На жаль, нині відчуваю у своєму житті певну невизначеність. Це пов’язано з тим, що для роботи в моїй професії я повинна мати дуже високий рівень німецької, щоб вільно спілкуватися з людьми. У мене його немає і не уявляю, скільки часу потрібно витратити, аби на цей рівень піднятися. Навіть практики не мала, щоб зрозуміти, наскільки мій журналістський досвід релевантний і чи зможу тут пристосуватися. Наразі я відправляю резюме, це різні вакансії, але не знаю, чи взагалі вдасться мені тут реалізувати себе.

Якщо в мене не вийде знайти роботу, то думатиму про перенавчання. З цим може допомогти соціальна служба. Для мене особисто найбільший тягар у тому, що не можу тут бути собою.

Авторка тексту – Олена Костенко

Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів.

Спортсменка з Бахмута Марія Єфремова виборола золоту медаль чемпіонату Європи з вільної боротьби серед спортсменок до 20 років. Змагання відбулися у столиці Північної Македонії – Скоп’є.

Про це повідомив у фейсбуці начальник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін.

Марія Єфремова у фінальній сутичці з рахунком 10:1 перемогла представницю росії та виборола золоту медаль. Після завершення поєдинку спортсменка здійснила коло пошани з Державним прапором України.

Це вже друга золота медаль Марії Єфремової на чемпіонатах Європи U20. У травні 2026 року вона також стала чемпіонкою Європи серед дорослих.

Укрпошта тимчасово призупинила роботу останнього відділення у Дружківці на Донеччині. Пенсії та соціальні виплати жителі можуть отримувати в інших відділеннях по Україні.

Про це повідомив Ігор Смілянський, генеральний директор АТ «Укрпошта».

Як зазначив керівник компанії, фактично роботу відділення зупинили ще тиждень тому. Спочатку про це повідомили клієнтів, евакуювали персонал і вивезли обладнання, а публічно оголосили лише після завершення цих заходів.

«Ми трималися там стільки, скільки це було хоч якось можливо без значного ризику для працівників і клієнтів, але останнім часом цей ліміт уже було перевищено», – написав Ігор Смілянський.

В Укрпошті повідомили, що мешканці Дружківки й надалі зможуть отримувати пенсії

Читати повністю…