20 людей, які змінюють Закарпаття. Частина V

11.09.2026, 16:12 varosh.com.ua

У кожного регіону є свої «тихі двигуни». Люди, які не бояться брати відповідальність та щодня впевнено працюють над тим, аби робити регіон кращим, більш успішним, прогресивнішим. Люди, які створюють нові правила гри.

Сьогодні публікуємо фінальну частину серії «20 людей, які змінюють Закарпаття». Це ще двадцять історій про те, що зміни мають конкретні імена.

Закарпатець Вадим Сухаревський увійшов в історію України як перший офіцер ЗСУ, під чиїм командуванням у 2014 році було відкрито вогонь на ураження російських бойовиків. Тоді Вадиму було 29 років, а серед ветеранів АТО цей епізод вважається неофіційною точкою відліку російсько-української війни.

На момент повномасштабного вторгнення росії Сухаревський уже був досвідченим військовим і начальником штабу 35-ї бригади морської піхоти. Влітку 2022 року він отримав звання Героя України за вміле командування під час наступу на Херсон, а у 2024 році став заступником Головнокомандувача ЗСУ.

Сухаревський відомий увагою до інновацій і технологічних рішень на війні, зокрема до системного використання дронів. Певний час він очолював Сили безпілотних систем (СБС), а з червня 2025 року став заступником командувача оперативного командування «Схід».

– Вирішив стати офіцером, бо мене дратувало, що більшість командирів не здатні приймати рішення. Боялись тоді, часто бояться і зараз, — казав він. Сьогодні Сухаревський асоціюється з новою культурою військового управління, де повага до людей поєднується з технологічною перевагою як вирішальним чинником сучасної війни.

Військова лікарка, реформаторка медичної освіти та одна з найвпливовіших фахівчинь української військової медицини. Уродженка закарпатської Ільниці (Іршавщина), Вікторія Ковач «Авіцена» нині є начальницею медичної служби Третьої окремої штурмової бригади.

У мирний час Вікторія працювала в МОЗ над оновленням післядипломної освіти медиків, а також розробила систему відбору інтернів у медичній мережі «Добробут».

Після 2022 року вона з нуля вибудувала ефективну медичну службу у 3-й окремій штурмовій бригаді — від евакуації та хірургії на передовій до системних підходів у громадському здоров’ї. «Авіцена» не просто забезпечує свою службу всім необхідним на будь-якій ділянці фронту, куди залучають бригаду. Вона також стала однією з тих, хто розширив практику переливання крові у бойових умовах ще до того, як це стало усталеним стандартом.

Її команда однією з перших на фронті запровадила чіткий менеджмент меддопомоги та системне вивчення бойового досвіду. Вікторія представляє Україну на безпекових платформах, зокрема у взаємодії з партнерами в структурах НАТО.

Я не вмію збирати дрони, але можу робити те, що вмію: Христина Єрем — про волонтерів-стоматологів на передовій

Пластовий рух зародився на Закарпатті на початку 1920-х років. Осередки з’явилися у найбільших містах і селищах — Берегові, Ужгороді, Мукачеві, Перечині, Хусті, Тячеві, Рахові й Великому Березному. До кінця 1930-х років кількість пластунів на Закарпатті сягнула близько 3 000.

– Ми плекаємо в дітях загальнолюдські цінності — любов до життя, до людини, до природи і своєї країни. Патріотизм для нас полягає в доброму громадянстві, у тому, що ми робимо для ближнього, для громади, для країни, — каже керівниця закарпатського «Пласту» Людмила Лівак.

Лазерні тири, симулятори управління дронами та пневматичні гвинтівки. Як виховати патріотичну молодь через школу, вишкіл і Пласт

Після відновлення Пласту в області осередки з’явилися в Мукачеві, Берегові, Хусті, Довгому, Тересві та Буштині. Пластуни проводять регулярні сходини, беруть участь у культурних, історичних, екологічних, просвітницьких і волонтерських проєктах, організовують літні табори та мандрівки, співпрацюють зі словацькими і чеськими колегами. І щороку приносять на Закарпаття Вифлеємський вогонь миру.

Ужгородка Анна Дем’ян разом із волонтерками Ольгою Чиж та Василиною Синичкою у лютому 2024 року заснувала ГО «Волелюбні». Організація надає гуманітарну допомогу, а також збирає кошти на дрони та інше необхідне для передової. За час своєї роботи волонтери відправили на передову понад 40 000 порцій сухих супів і борщів та щотижня відвідують поранених військових у медичних закладах Ужгорода. Волонтери майже щотижня організовують благодійні ярмарки та збори.

Організація також підтримує родини військових. Цьогоріч до Дня Святого Миколая ГО «Волелюбні» у співпраці із Закарпатським музично-драматичним театром організувала святкування для понад 300 дітей із родин військових.

А ще «Волелюбні» створюють платформу підтримки для людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, і працюють на перетині соціальної допомоги, жіночого лідерства та відновлення громад.

Ужгородець Марк Мельниченко називає себе вільним фермером та україноцентричним ютубером. Юнаком він поїхав волонтерити до країн ЄС, долучався до волонтерських програм. Там з’явилася ідея побудувати свою «хатину мрії» — будинок без відходів, зведений власноруч із природних матеріалів.

Паралельно Марк почав вести свій блог «Моя українська мрія», де розповідав про те, як зводить хатину та вирощує власний сад. Зараз його блог в інстаграмі має понад 110 тисяч підписників, а відео «залітають» на сотні тисяч переглядів.

Закарпатець Марк Мельниченко запрошує військових на відпочинок в екохатинці

Він активно записує й просвітницькі відео, де спростовує російську дезінформацію, розказує важливі факти з української історії, зокрема й для іноземців. Марк активно волонтерить, відтак, разом з підписниками він зібрав кошти вже на 3 пікапи для військових.

Сьогодні він продовжує розвивати сад і дім, експериментує з екзотичними плодовими деревами. Проводить навчально-екологічні екскурсії для школярів, приймає волонтерів з усіх куточків України. А також протистоїть вирубці лісів у Карпатах та забудові вітровими електростанціями високогір’я.

Резиденція «Горище» у гірській Латірці на Закарпатті: як режисерка перетворила втрату на простір сили й відновлення

Лікарка Юлія Довганич, керівниця медичного центру «Дбаю», переконана, що медицина має починатися з турботи про пацієнта, а не з бюрократії чи механічних призначень. Цей принцип став базовою філософією роботи центру.

Юлії близька модель сімейної медицини, з якою вона познайомилася під час стажування у США, у штаті Орегон.

– Мені сподобалося, що там сімейні лікарі займаються усім, тобто немає постійної переадресації на інших спеціалістів. Кваліфікований сімейний лікар може вирішити 90% потреб пацієнта. І так, наші лікарі у «Дбаю» можуть вирішувати ці 90%, — пояснює вона.

На її погляд, лікування — це більше, ніж рецепт. У певний момент пацієнта потрібно заспокоїти, поговорити з ним, пояснити стан і логіку рішень. Бо довіра і зрозуміла комунікація — така ж частина медицини, як і правильно підібрана терапія.

В Ужгороді відкрився медичний центр «Дбаю»: Про концепцію, цінності і турботу

Владислав Ігнатишин — священник Ужгородського Хрестовоздвиженського греко-католицького кафедрального собору, а з вересня 2022 року керівник ліцею «Теобенд».

«Теобенд» — приватна католицька школа при кафедральному соборі. Отець Владислав наголошує, що створення ліцею має і історичний вимір: першу класичну школу в Ужгороді понад 450 років тому заснували єзуїти разом із протестантами. Відтак ліцей продовжив давню освітню традицію церкви в місті.

Комікс про освіту в Ужгороді від єзуїтської колегії до сучасності випустила команда ліцею «ТеоБенд»

Поміркований, врівноважений і дуже контактний у спілкуванні з підлітками, отець Владислав не раз демонстрував рідкісну для «дорослих інституцій» навичку — говорити з молоддю без зверхності, просто і на рівних.

– Ми хочемо, щоб наш ліцей став місцем подяки. Я кажу дітям: якщо маєш, за що подякувати сьогодні, то ти не дарма прожив цей день. Ми намагаємось у всьому побачити Дар Божий, — каже він.

Галина Левко-Рубець — вчителька інформатики у селі Довге, пластунка, волонтерка, керівниця ГО «Боржава», співзасновниця молодіжного простору «Довге хаб». ЇЇ підхід до розбудови громади простий і водночас стратегічний: якщо дати дітям простір, інструменти та якісне середовище, село перестає бути «межами», а стає стартовим майданчиком.

– Як вчителька інформатики я розумію, що у час інтернету в нас немає обмежень ані матеріальних, ані фізичних. Для мене є стимулом та поштовхом те, що ми можемо розвиватися. Ми можемо і маємо розвиватися і будь-хто з наших дітей може стати «людиною світу». Кожне життя має бути значиме, — каже пані Галина.

У «Довге хабі» дивляться кіно, вивчають інформатику на різних рівнях відповідно до віку дітей, практикують розмовну англійську, розивають Пласт. Молодь також пише локальні проєкти — від благоустрою села до облаштування спортивних майданчиків.

У серпні 2025 року Галина разом з місцевою владою та партнерами відкрила громадський центр «Фортеця» біля підніжжя Довжанського замку. Цим проєктом мешканці хочуть не тільки об’єднувати під одним дахом ініціативи громади, але й множити їх.

Настоятель старовинної Горянської ротонди отець Богдан Савула є хранителем однієї з найдавніших святинь України. Для нього ця роль означає щоденну відповідальність не тільки за парафію, а й за історичну, художню та сакральну спадщину, яку Горянська ротонда зберігає століттями. Отець Богдан органічно поєднує культуру і віру, не протиставляючи їх.

– Я би не дуже відділяв поняття культури від сакрального, тому що дуже багато творів культури народжувалися саме при церкві: ікони, графіки створювались саме там і церква була замовником і прихистком культури, — каже він.

Будучи священником понад 10 років, Богдан Савула наголошує на особливій відповідальності перед громадою:

«Священник є найбільш відповідальний перед Богом за спасіння своє і ближнього. Ти мусиш бути еталоном моральності, духовності і людяності перед громадою, яка дивиться на тебе як на представника Бога.»

Цифровий простір для спадщини Закарпаття: як технології зберегли середньовічні фрески Горянської ротонди

Громадська організація «Щасливі діти» вже понад 10 років створює цікаве й корисне дозвілля для дітей та їхніх мам. Свого часу це була одна з небагатьох місцевих

Читати повністю…