«Ми ще одну Україну прогодувати зможемо»: як обстріли складів впливають на постачання та ціни
Порожні полиці в окремих магазинах і російські удари по складах та логістичних центрах посилюють побоювання українців: чи вистачить продуктів і що буде з цінами?
У проєкті «На часі» розбираємося, як атаки на інфраструктуру впливають на постачання продовольства.
Економіст Олег Пендзин переконаний: Україна виробляє значно більше базових продуктів, ніж споживає, а відсутність певного товару в супермаркеті ще не свідчить про загальний дефіцит.
За словами економіста, у 2025 році Україна виробила 63 млн тонн зерна, тоді як для внутрішнього споживання потрібно близько 18 млн тонн. Експортний потенціал він оцінює у 45–46 млн тонн. Водночас, як стверджує Пендзин, через блокування чорноморського порту близько 10 млн тонн торішнього врожаю не вивезли за кордон. Урожай 2026 року, за його оцінкою, буде приблизно таким самим, як попередній.
Схожа ситуація, пояснює експерт, і з соняшниковою олією: Україна виробляє близько 4 млн тонн на рік, а всередині країни споживає 350–380 тисяч тонн. Саме тому підстав очікувати загального дефіциту зернових чи олії він не бачить.
Але чому тоді покупці подекуди бачать порожні полиці? Економіст пропонує розрізняти відсутність товару в конкретному магазині та нестачу продуктів у країні. Якщо потрібну їжу можна знайти на найближчому ринку чи в іншій крамниці, говорити про загальний дефіцит, на його думку, немає підстав.
Пендзин також звертає увагу, що супермаркети — лише один із каналів продажу продуктів. За його оцінкою, близько 45% продовольства для місячних потреб середньостатистична українська сім’я купує на ринках, ще приблизно 35% — у невеликих магазинах біля дому. Тож ситуація на полицях окремої торговельної мережі не дає повної картини забезпечення країни їжею.
На тлі побоювань щодо дефіциту частина українців купує продукти наперед. Олег Пендзин не бачить підстав для ажіотажних закупів. Водночас він допускає перебої з електрикою, опаленням і постачанням до окремих магазинів через подальші російські обстріли.
За його оцінкою, суттєвої різниці в цінах між такими місцями продажу не буде.
Водночас Пендзин критикує торговельні мережі за підхід до організації постачання. За його словами, про необхідність розосереджувати склади й логістику говорили ще у 2022 році. Проте, як стверджує економіст, мережі продовжували будувати великі логістичні центри, а активніше шукати рішення почали вже після ударів по них.
Щодо цін Пендзин пояснює: подорожчання перевезення та зберігання продуктів не означає, що настільки ж зросте сума в чеку. За його оцінкою, витрати на логістику в логістичних центрах уже збільшилися на 15–20%, але торговельні мережі поки не переклали це зростання на покупців повною мірою. Серед причин він називає конкуренцію, зокрема з продовольчими ринками, де, за його словами, ціни не підвищилися.
Коментуючи озвучений в одному з інтерв’ю прогноз міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, економіст говорить про можливе зростання цін на 1–2%. Водночас він звертає увагу на чинники, які можуть стримувати подорожчання їжі.
Один із них — дешеве зерно. Пендзин стверджує, що через труднощі зі збутом фермери змушені продавати його за ціною на 30% нижчою від собівартості. Для самих аграріїв це означає збитки, а для виробників м’яса — здешевлення кормів. За словами економіста, це підвищує прибутковість виробництва, зокрема свинини, і може створити передумови для зниження цін на м’ясо.
Тож, за його оцінкою, удари по логістиці не лише збільшують витрати на постачання, а й стримують можливе здешевлення окремих продуктів.
Якщо продуктів у країні достатньо, головне питання — як доставити їх до покупців після руйнування складів. Експерт із логістики Олексій Гладишев пояснює: торговельні мережі можуть частково компенсувати втрату розподільчих центрів завдяки прямим постачанням від виробників до магазинів. Водночас на певний час вибір товарів може стати меншим.
За його прогнозом, мережі насамперед зосередяться на продуктах, які мають постійний попит і забезпечують основну частину прибутку. Натомість кількість сезонних товарів і позицій, які тримають переважно для ширшого асортименту, можуть тимчасово скоротити.
Швидко замінити зруйнований розподільчий центр іншим складом, за словами Гладишева, неможливо. Для цього потрібно знайти відповідне приміщення в іншому регіоні, обладнати його, перевести працівників і налаштувати інформаційні системи.
Для покупців це може означати, що звичний продукт певної торгової марки на деякий час зникне з полиць. Однак, як пояснює Гладишев, замість нього магазини зможуть запропонувати аналог іншого виробника. У цій ситуації він також бачить можливість для місцевих підприємств налагодити постачання до національних торговельних мереж.
Експерт порівнює таку перебудову з подоланням паливної кризи після знищення українських нафтопереробних заводів: тоді нестачу пального поступово компенсували імпортними постачаннями. На його думку, продовольча логістика також зможе пристосуватися, хоча для цього знадобиться час. Тож він очікує тимчасового звуження асортименту та перебоїв із наявністю окремих товарів, але не загального дефіциту продуктів.
Щоб зменшити ризики від подальших обстрілів, торговельним мережам доведеться змінювати саму модель постачання, вважає Олексій Гладишев. Зберігати великі обсяги продукції в одному місці небезпечно: один удар може знищити значну частину запасів.
Натомість експерт пропонує розподіляти запаси між кількома складами. Окремо може працювати центр, де замовлення комплектуватимуть для подальшого розвезення до магазинів. Також, на його думку, варто розділяти потоки різних продуктів: товари, які не потребують охолодження, зберігати в одному центрі, заморожені — в іншому, а роботу зі швидкопсувною продукцією передавати спеціалізованим логістичним операторам.
Саме продукти з коротким терміном придатності, за оцінкою Гладишева, найбільш вразливі до подальших перебоїв. Ідеться про молочну продукцію, свіжі фрукти та овочі. Тож разом із розосередженням складів експерт очікує й тимчасового скорочення асортименту: мережі зосереджуватимуться передусім на товарах із найбільшим попитом.
Якщо ж окремих продуктів усе-таки бракуватиме, компенсувати нестачу імпортом можна буде не одразу. Гладишев називає дві основні перешкоди: труднощі з перевезенням і час, необхідний іноземним виробникам для збільшення постачань.
За його словами, російські обстріли на Одещині ускладнюють ввезення продукції через кордон із Молдовою та Румунією. Якщо один перехід недоступний, перевізники можуть скористатися іншим. Проте зміна маршруту не розв’язує питання наявності потрібного обсягу товарів.
Європейські підприємства, пояснює експерт, планують виробництво відповідно до попиту своїх покупців. Тому, якщо з України раптово надходить велике додаткове замовлення, їм потрібен час, щоб збільшити випуск продукції та підготувати її до відправлення.
Проводячи аналогію з паливною кризою, Гладишев припускає, що така перебудова може тривати кілька тижнів, орієнтовно до місяця. Це його оцінка можливого періоду перебоїв, а не точний строк відновлення постачання для всіх товарів.
Отже, обидва співрозмовники не очікують загального дефіциту продовольства, проте допускають перебої з окремими товарами. Для покупців це може означати менший вибір або тимчасову відсутність звичних марок. Для бізнесу — необхідність розосереджувати запаси, шукати інших постачальників і перебудовувати маршрути, щоб продукти продовжували надходити до магазинів навіть після нових ударів.
Читайте також: Хто керуватиме громадами після війни: навіщо Україні нові правила місцевих виборів
- Останні
- Популярні
Новини по днях
10 вересня 2026
