І українців, і кримських татар сторіччями намагаються знищити — Ахтем Сеітаблаєв
Ахтем Сеітаблаєв про свої найзнаковіші фільми: інтерв’ю | The PageУкраїнський військовий, актор та кінорежисер кримськотатарського походження Ахтем Сеітаблаєв зняв понад десяток кінострічок. Найзнаковіші з них — «Кіборги», «Захар Беркут», «Хайтарма» та «Чужа молитва».Фільм «Кіборги» переміг в номінації «найкращий фільм 2017 року» кінопремії «Золота дзиґа», а історична воєнна драма «Хайтарма» отримала нагороду за найкращу режисуру на ХІІ Міжнародному кінофестивалі «Кімера».Зовсім скоро на екранах українських кінотеатрів з’явиться довгоочікувана нова кінострічка Сеітаблаєва «ГУР: Код «Сікора». Поки ми чекаємо на прем’єру, у ексклюзивному інтерв’ю Ахтем Сеітаблаєв розповідає, яка кінострічка принесла йому найбільшу популярність, що важливіше — акторська гра чи режисура, які джерела лягли в основу фільму «Хайтарма», а також у чому схожість та відмінність українського і кримськотатарського народів.Читайте також:Половина переможців «Кримського інжиру» не вийшла за нагородами – вони в окупаціїВід «Хайтарми» до «Чужої молитви»: Сеітаблаєв про ролі у своїх фільмахЯкі кінострічки принесли вам найбільшу популярність і чому?Мені видається, що це, скоріш за все, «Хайтарма», і ще одна стрічка — це «Кіборги». Чому? Маю сподівання, що, по-перше, це самі по собі дуже непогані стрічки з точки зору якості.«Хайтарма» — це перший фільм, який на території художнього кіно розповідає про одну із трагічних сторінок історії кримськотатарського народу.«Кіборги» — це один із перших фільмів, який розповідає про власне російсько-українську війну. По-друге, це історія захисту Донецького аеропорту, яка дуже відома сама по собі. І по-третє, як мені видається, ми з командою змогли зробити такий колективний портрет українського захисника, принаймні, як ми собі його уявляли і як він відгукнувся в сценарії Наталки Ворожбит. Тобто тут синергія багатьох обставин і роботи команди.Ви часто виступаєте у своїх кінострічках ще й актором. Яка з ролей вам більше подобається — кінорежисера чи актора? І що дозволяє більше закласти сенсів у кінцевий продукт? Що «заходить» більше глядачам — глибока режисерська робота зі слабкою акторською грою чи посередня попсова кінострічка з бездоганною акторською грою?Не так багато я в своїх стрічках представлений як актор. В «Чужій молитві» це не головний герой, а роль оповідача.А роль в «Хайтармі» була однією з моїх мрій. Ти можеш собі це дозволити, якщо це тобі відгукується, вкладається в режисерський задум, що саме ти маєш бути на тій чи іншій ролі. Те, що стосується стрічки «Хайтарма», — тут особливий випадок, де я дуже хотів сам зіграти. Але передусім це стало можливим завдяки команді, яка працювала злагоджено і чітко.Ми домовилися з моїми найближчими колегами, однодумцями у створенні цієї стрічки одразу, що я сам буду в кадрі, і це все ж таки максимально чесно. Мені казали, наскільки в даному випадку актор відповідає задуму режисера. І таким чином це стало можливим.Ахтем Сеітаблаєв, фото: УНІАНЯкщо знову повертатися до фіналу вашого питання — зважаючи на те, на що глядач іде. Іноді глядач іде на прізвище режисера, іноді глядач іде на прізвища акторів. І відповідно ставить собі якісь пріоритети, що саме він насамперед хоче побачити. Наприклад, йому байдуже, хто там режисер, яка там режисура, але він хоче побачити певного актора чи актрису. Тут дуже індивідуально все.Фільм «Хейтарма» майже на 100% створений на тлі документальних свідченьЯкі історичні джерела лягли в основу вашого фільму «Хайтарма»?Ми використовували декілька джерел. Передусім, звичайно, це документальні факти. На той час наші консультанти з історії Ельведін Чубаров та Гульнара Бекірова навіть змогли попрацювати в деяких московських архівах. Потім це збір інформації і вже існуючий на той момент величезний масив свідчень людей, які безпосередньо самі пережили депортацію.Ба більше, як стрічка вийшла, у нас було, напевно, з десяток круглих столів, дискусій, зокрема й у Криму [до окупації], де були присутні як люди з іншою точкою зору на ті події, так і люди, які поділяють позицію авторів фільму.Кажучи «люди», я маю на увазі насамперед спеціалістів — ну, принаймні, так вони себе визначали, і це підтверджено їх фаховими роботами і дипломами. Я маю на увазі істориків, архіваріусів, політологів, журналістів, які досліджують історію Другої світової війни і правозахисного руху, депортації кримських татар зокрема.І станом натепер я можу стверджувати, що фільм «Хейтарма» майже на 100% створений на тлі документальних свідчень, підтверджених не з одного, а з багатьох джерел, в тому числі за свідченнями моїх батьків.ПідписуйтесяКадр з фільму Ахтема Сеітаблаєва «Хайтарма»Що стосується документальності стрічки «Хейтарма» і відповідності тим історичним подіям — через 13 років після виходу я можу стверджувати, що принаймні станом натепер ніхто фахово, аргументовано не зміг заперечити історію, яка розказана у фільмі.Назва фільму «Чужа молитва» звучить символічно. Про чию молитву для вас насправді цей фільм: єврейських дітей, кримськотатарського народу чи головної героїні Саїде? Якби ви знімали фільм про депортацію українських дітей у росію зараз, про що був би цей фільм і чи була б там присутня чужа молитва?Фактично в фільмі звучить мусульманська молитва. І в цьому випадку це — молитва носія цієї релігії. І це був інструментарій рятування, спасіння цих людей. «Чужа молитва» — назва контроверсійна. Мовляв, не своя, але саме це перетворення нібито не своєї молитви на інструмент, який допоміг врятувати і об'єднати. Така назва, яка об'єднує в собі і контроверсійність, і дає можливість якраз замислитися над більшим сенсом, ніж мова, якою говориться ця молитва.І головна героїня Саїде, і діти майже однаково потрапляють під молох спочатку нацистів, а наступного разу, власне, комуністів. І якщо б сьогодні знімалася та стрічка, де українка або кримська татарка рятує українських дітей спочатку, скажімо, від сепаратистів, прихильників так званого руского міра, а потім, власне... від самих росіян, напевно, цілком можливо було б.І тут же питання, скоріш за все, ми маємо розглядати в контексті мети рятування. Те, що дітей вивозять в росію, — це злочин? На мою думку, безперечно. Чи можуть їх вивозити фактично або бажати вивезти, або знищити, фактично, громадяни України, де-юре, якими і є сепаратисти, коли розпочиналося це і в Криму, і в Луганській області, і в Донецькій області?Хіба серед них не було громадян України? За паспортом, звичайно, були, і чимало. І якщо рятують від них спочатку, то ким вони мають бути за етнічною ознакою? Дітьми українців? Єврейськими дітьми? Тобто тут багато нюансів. Тут потрібно вносити зміни, мені так видається. Або вони можуть бути дітьми батьків, які служать в українському війську.А якщо перенести на сьогодення, то виходить, що не враховувати нюансів, часу, конкретики. І воно виглядає якось, як на мене, незрозуміло. Тому що ми маємо, розповідаючи будь-яку історію, враховувати час, умови, деталі.Ахтем Сеітаблаєв, режисер, фото: УНІАНВ чому схожість та відмінність українців і кримських татар у боротьбі за національну ідентичністьВ чому, на вашу думку, полягає схожість та відмінність у пошуку своєї національної ідентичності між українським та кримськотатарським народами?Насамперед у українців, як у титульних націй, як і у етноса, є своя державність. Це, з одного боку, багато в чому полегшує пошуки цієї ідентичності. З іншого боку, багато в чому це, на мою особисту думку, може розфокусовувати акцентуацію на тому, хто ти. Особливо під час війни і таких трагічних подій, в яких ми зараз живемо.Звичайно, ці питання актуалізуються для тих людей, для яких важливо відчувати себе якщо не українцем за етносом, то точно представником або частиною української політичної нації, невід'ємною частиною якої, безперечно, є кримськотатарський народ, тим більше що кримські татари — один із корінних народів України.І тут важливо зробити акцент. Доволі багато моїх друзів серед українців постійно плутають і ображаються, як, мовляв, так: кримські татари — корінний народ, а українці тоді хто? І знову й знову доводиться повторювати, наголошувати та інформувати про те, що українці — це титульна нація України, у якої є держава.Головна відмінність титульної нації від корінних народів полягає в тому, що корінні народи України, якими є кримські татари, караїми і кримчаки, — це народи, які сформувалися на території сучасної України, але не мають своєї державності. І саме тому вони називаються корінними, тому що коріння їх тут.В них немає іншої держави, немає іншої батьківщини, окрім тієї, на якій вони зародилися. І таких прикладів в людстві доволі багато. Курди — один із найяскравіших прикладів. Народ чисельністю близько 40 мільйонів, який досі не має своєї державності, наприклад.Так ось, у нас дуже багато спільного і схожого в пошуках цієї ідентичності, тому що багато століть наш північний сусід, як би він не називався — Московія, Російська імперія, Радянська імперія, — намагається стерти цю нашу ідентичність. І не лише українську чи кримськотатарську, а й взагалі будь-яку, окрім оцієї великорадянської, так званої великоросійської homo soveticus, де всі мали розмовляти однією мовою, писати одними літрами і думати в одному напрямку.Учасники святкування Івана Купала в парку «Горіховий гай» у Львові, 28 червня 2026 р., фото: УНІАНВорог прагне, власне, позбавити нас нашої ідентичності. І тут він вдається до всіх засобів: і спотворює історію, і вкидає те, що роз'єднує, і намагається на міжнародних різноманітних майданчиках знову ж таки просувати цю тезу, що, мовляв, українці — це якийсь там молодший брат, народ, який виник на периферії великої російської імперії, якому дозволено було гратися в цю незрозумілу якусь там малоросійськість.З кримськими татарами тут трошки складніше, тому що мова не схожа, ну, власне, як і українська, за великим рахунком. І тут складніше. Що тут може бути як інструментарій? По-перше, посварити між собою представників однієї держави — українців і кримських татар. Тут можна розповідати або відокремлювати з історії тільки ті факти, які вкладаються в ту тезу, що ук
- Останні
- Популярні
Новини по днях
3 вересня 2026
