Як війна трансформує українську медицину та впливає на розвиток MedTech
Повномасштабна війна незворотньо змінює напрям розвитку вітчизняної сфери охорони здоров’я та фармацевтичної галузі України. Перед державою постало багато викликів, одним із найважливіших з яких є збереження здоров’я нації та пошук швидких, дієвих і технологічних рішень для комфортного й повноцінного життя громадян, зокрема, поранених внаслідок бойових дій та ворожих обстрілів.Вітчизняна медицина зіткнулась із величезною кількістю мінно-вибухових травм, складних поранень та контузій. За останніми даними, близько 50 000 українців мають ампутації, і ринок протезування наразі не покриває їхніх потреб.Які ще виклики постали перед представниками медичної і фармацевтичної сфер з 24 лютого 2022-го? Як війна прискорила рух вітчизняних компаній у бік прогресивних біотехнологій та розвитку MedTech? Які проблеми ще належить вирішити, щоб розвивати українську медицину під нові реалії і задовольнити потреби громадян? Про це та багато іншого розповіли експерти та лідери галузі під час Mind WinTech Summit 2023 – конференції про управління змінами та впровадження інновацій під час війни, – а Mind занотував найцікавіше. Про виклики у медичній сфері у зв’язку з масштабною війноюОлена Ніколаєнко,Future for Ukraine:У мирному житті показання до ампутації були які? Цукровий діабет, судинні захворювання, і це були в більшості випадків нижні кінцівки. Коли почалось повномасштабне вторгнення – зовсім інший вид травми. Звичайно, для хірургів це був виклик – дуже швидко переорієнтуватися і навчитися працювати з травмами війни.До того ж травма – це непланова хірургія. Сама ампутація відрізняється, висота відрізняється: в першу чергу треба зберегти пацієнта, а вже потім думають, що на цю культю необхідно буде робити протез. Тому перший час було дуже багато реампутацій, коли потім щось переробляли, щось скорочували, бо на ту культю, яку було сформовано, не можна було зробити протез.Змінився вік пацієнтів з ампутаціями. Пацієнти стали молоді, вони потребують абсолютно іншої функціональності протезу. Коли раніше потрібен був протез для людини з цукровим діабетом 65-70 років – функціональність одна. Коли ми говоримо, що зараз ми маємо пацієнта, якому 22-25 років, і в нього ампутація на рівні відсутності кульшового суглобу чи відсутня рука на рівні плечового суглобу – це абсолютно інша історія.Другий виклик: в нас не було достатньо фізіотерапевтів, тому що не було такої кількості людей з ампутаціями. Зазвичай в цивільний час ампутація проводилась близько 3-3,5 тисячі пацієнтам на рік. За останні майже два роки ми маємо близько 50 тисяч людей з ампутаціями.Усі наші рівні надання допомоги в хірургії (тобто, коли ми говоримо про ампутації без подальшого протезування) постали перед дуже великим викликом – навчатися дуже швидко, знати де навчатися і брати цей досвід, бо це абсолютно інша технологія надання протезування, сама функціональність і експертиза.Тому що цього досвіду не мав ніхто. Цей досвід мали лише ті країни, які свого часу мали війни, зокрема США. Вони бачили, що таке ампутація на рівні кульшового, коли протез потрібно робити таким чином, щоб він кріпився людині на пояс і при цьому людина могла ходити, бігати, тобто була висока функціональність цього протезу.Богдан Діордіца,Esper Bionics:Портрет пацієнта з ампутаціями дійсно дуже сильно змінюється. [Щодо віку], я б сказав, 20-50 років, отак буде коректніше. І те, які засоби допоміжної реабілітації повинні бути в українських пацієнтів, відрізняється від того, що зараз є на ринку. Зазвичай, коли ми говоримо про amputee, ми уявляємо собі людину, яка втратила кінцівку [в однині], а є люди, які втратили кінцівки. І зусилля, яке припадає на протез в такому випадку, зовсім інше. Хоч людина втратила відповідно із кінцівкою і вагу, але тим не менш.Сказати чесно, те що є на ринку, – здебільшого для діабетиків та людей, які зазнали якихось побутових травм, і взагалі не для такого молодого віку [пацієнтів], як у нас зараз.Чи повинні протези бути більш витривалими, дуже технологічними і функціональними? Однозначно. Бо пацієнти хочуть реабілітуватися, багато хто з них хоче повертатися [на фронт].Потрібно змінюватись. Але великі іноземні компанії (виробники протезів) навряд чи зможуть швидко змінюватись. Бо все ж таки ринок України для них дещо незрозумілий, дещо ненадійний, і коли є умовні Америка та Європа з більш зрозумілими [умовами], зі страховою медициною, то все-таки вони орієнтуються в першу чергу на того стейкхолдера, на потреби тих людей.Тому ми маємо вболівати за кожен стартап, проєкт, пет-проєкт у великій компанії, який зможе створити ці засоби допоміжної реабілітації саме в Україні.Перспективи ринку протезування в УкраїніБогдан Діордіца,Esper Bionics:Очевидно, що [перспективи] величезні. Питання в тому, чи є у нас зараз виробники протезів. Серійних два: один – це ми, Esper Bionics (по верхніх кінцівках), другий – це Parashar Industries (здебільшого по нижніх кінцівках).Важливо розуміти, що ми, наприклад, стартували 4,5 роки тому і не орієнтувалися, й насправді досі не орієнтуємося, на український ринок. Тому що як і для будь-якого виробника, для нас очевидно, що США, Європа і далі – це наш roadmap. Проте в Україні ми вимушено надаємо наші протези за безмаржинальною ціною, в декілька разів нижчою, ніж та, за якою ми продаємо їх в Штатах.Чи є зараз можливість у стартапів самим пройти той самий шлях, який ми пройшли за 4,5 роки для того, щоб водночас продавати і в США, і якось соціально допомагати тут безмаржинально? Я думаю, що їм буде набагато складніше ніж нам, в рази. Чи потрібна їм мотивація? Так.Знову ж таки, ми можемо комунікувати, що було би круто, якби держава зайнялась цим, але нам всім, кожному треба цим займатися. Треба спілкуватися, треба підходити з чіткими запитами до людей, які можуть вам теоретично допомогти, і так само, якщо ви людина, яка може допомогти якомусь проєкту швидше розвинутися, – робити це.Бо давайте по-чесному. Гуманітарний бюджет України і ті гроші, які до нас надходять, в т.ч. на протезування, скоро закінчаться. І відповідальність за те, чим ми будемо протезувати, і взагалі чи будемо протезувати і реабілітувати наших ветеранів вже через рік, – виключно на нас (українцях). Вона не на якійсь уявній державі чи західних партнерах. Ця відповідальність на нас. І якщо ми будемо кооперуватися і працювати, то, може, все буде добре.Як забезпечити українців сучасними протезами?Олена Ніколаєнко,Future for Ukraine:Функціональні протези, чи є вони? Вони є. Вартість цих протезів визначається десятками і сотнями тисяч доларів. Наприклад, протез руки на рівні плечового за дуже великою знижкою коштує нам як фонду близько $80 тис. Це ринкова вартість протезу в світі.Чи багато в нас таких пацієнтів? Багато. Не сто і не тисяча, їх 50 тисяч, і близько 10% – це надскладні пацієнти, в яких немає кількох кінцівок. Виклик який? Держава розуміє, що ми маємо забезпечити цих пацієнтів протезами, але дає $20 000. За ці кошти я не можу зробити пацієнтові повноцінну “ногу”, а коли ми ще говоримо, що у нас є питання навчання протезистів, реабілітологів, що в них ще немає досвіду цього, то зібрати за $20 000 протез, щоб поставити пацієнта на ноги, неможливо.Крім того, за законодавством первинне протезування має відбуватися в Україні, і ці кошти – $20 тис. максимально – надаються для того, щоб людина запротезувалася в Україні. Але якщо ми в Україні йому не можемо надати такої допомоги, то виходить, що військовий і кошти не може отримати, і я як фонд маю назбирати [з нуля] $80 тис., щоб поставити йому протез.Має бути діалог. Ми насправді вирішуємо багато питань, які у держави виникають. Фонди закривають гуманітарні потреби, медичні, ще якісь. Ми просто допомагаємо. Але нам також потрібно, щоб був постійний діалог, щоби була підтримка, і тоді разом знаходитимемо ефективні рішення.Про нові біотехнології як відповідь на воєнні викликиДмитро Деркач,«Юрія-Фарм»:Щодо прогресивних технологій, я вважаю, що Україна тільки стала на цей шлях, до готових рішень ще далеко. Але, наприклад, що стосується клітинної терапії, то зараз ми ведемо ряд проєктів, де намагаємося розробити й запропонувати медицині терапевтичні рішення на базі стовбурових клітин, які, зокрема, будуть допомагати відновлюватися військовим. Тобто це із галузі регенеративної медицини.Зокрема от сьогодні говорили про ампутації кінцівок. Там є така проблема – фантомні болі. Так от ми вважаємо, що певні терапевтичні рішення теоретично можуть допомогти вирішити цю проблему.Також клітинні технології, знову ж таки стовбурові клітини або їхні похідні, можуть застосовуватися при опіках як регенеративна медицина, або ж при військових травмах.Вже не кажу про простіші, але дієві рішення, коли ми поєднуємо лікарський засіб із медичним девайсом і, по суті, отримуємо одноразовий інгаляційний пристрій, який допомагає військовому на полі бою на етапі евакуації знизити тривожність і отримати знеболення, але при цьому зберегти свідомість.Ігор Костів,GlobalLogic:Яким чином ІТ може допомогти в протезуванні ампутацій війни? Такі ампутації відрізняються від так би мовити «звичних» ампутацій тим, що дуже часто рани рвані або м'язи не на своєму місці, чи їх взагалі немає, бо травма сталася внаслідок вибуху.І проблема протезування в таких випадках полягає в наступному. Біонічний протез має датчики на руці, які керуються або функціями м’язів, або імпульсами м’язів. А якщо м'яз не на місці або його взагалі немає, то протез стає не дуже функціональним.Ми якраз допомагаємо одній компанії, яка розробляє протези, зробити так, щоби людина з допомогою штучного інтелекту могла натренувати протез і щоб протез сам «тренувався» до цієї людини, до її можливостей – щоб підняти функціональність і в результаті покращити життя цієї людини.У будь-якому випадку, якщо взяти ІТ і медицину, ІТ дозволяє підвищити якість медицини, наблизити її до пацієнта, підняти рівень його життя. У деяких випадках навіть вдається підняти його до рівня плюс-мінус раціонального, близького до здорової людини.Про опанування мРНК-технологій в Україні та біомедичний R&DДмитро Деркач,«Юрія-Фарм»:Щодо R&D
- Останні
- Популярні
Новини по днях
2 жовтня 2026