Анастасія Скоропадська – друга дружина гетьмана обох берегів Дніпра Війська Запорізького Івана Скоропадського
Традиційно вважається, що Україною правила лише одна жінка – княгиня Ольга, але це не зовсім так.
Був в історії ще й інший прецедент, причому такий, що хвалитися ним не надто зручно.
Ідеться про гетьмана Івана Скоропадського, «обраного» Московщиною на противагу гетьману Мазепі та його дружину Настю. В Україні навіть ходили приказки: «Іван носить плахту, а Настя – булаву», «Іван теля пасе, а Настя булаву несе».
Про «Настю-гетьманиху», дружину гетьмана Скоропадського, гарно знають професійні історики. Проте її життя наразі майже невідоме широкому загалу.
Неписьменна донька купця
Анастасія Маркович народилася в родині прилуцького орендаря й купця Марка Марковича, який за легендою мав єврейське походження. Рік народження невідомий, але вчені називають дві дати 1667 та 1671 рік.
Відомостей про її дитинство та юність майже немає, однак історики стверджують, що стосовно науки Настя “зірок із неба не знімала”, освіти не отримала практично ніякої, усе життя прожила неписьменною, безграмотною, – що, власне, не завадило їй твердою рукою вершити справи державного значення.
Кар’єра через шлюб
Анастасія була дівчиною вельми привабливою та дуже амбітною, тому кар’єру свою вона облаштувала через шлюб. Не маючи ще 20 років від роду, побралася з Генеральним бунчужним Гетьманщини Костянтином Голубом, та народила йому доньку Євдокію.
Зліт був майже вертикальний – з доньок купця, у коло вищих керманичів гетьманської України.
Анастасія рано овдовіла. Костянтин Голуб помер у 1687 р., проте Настя у вдовах ходила недовго. Красуня впала в око новому генеральному бунчужному Івану Скоропадському та побралася з ним у 1700 році.
Це був типовий шлюб з розрахунку, подружжя мало різницю більш ніж у 20 років. У шлюбі з ним народила ще одну доньку Уляну.
Цікаві факти про гетьмана Івана Скоропадського
Скоропадський служив у гетьмана Івана Самойловича, згодом – Івана Мазепи, з яким дуже зблизився.
Після смерті у 1699 році його першої дружини Пелагії, з якою мав доньку Ірину, Іван зустрів красуню Анастасію.
54-річний Скоропадський був перспективним чоловіком – як один з прихильників гетьмана Мазепи, він виконував низку дипломатичних місій, а у 1701 р. став генеральним осавулом. Потім – Стародубським полковником. Відомо, що Петро I розглядав Скоропадського, як спадкоємця Мазепи задовго до приходу в Україну шведів. Усе це явно лестило привабливій дружині полковника Івана.
Дії Мазепи для Анастасії Скоропадської стали справжнім випробуванням. Іван Скоропадський приєднатися до Мазепи не встиг – і став «гетьманом від Петра». Його дружина, разом з родинами інших старшин, була взята у заручниці. Проте – ситуація змінилася разом з поразкою Карла XII під Полтавою і смертю Мазепи.
Відомо, що Скоропадський був патріотом свого часу, таємно співчував намірам Івана Мазепи, намагався пом’якшити покарання старшин-”мазепинців” після програної війни. За деякими даними, через довірених осіб брав участь у розробці Конституції Пилипа Орлика.
Гетьманом Скоропадський став у 62 роки й очолював Українську козацьку державу 14 років (1708-1722 роки).
Чоловік мав спокійну, врівноважену вдачу та відрізнявся консервативними поглядами. Але характером Іван Скоропадський був людиною нерішучою, схильною до довгих роздумів та обережних вчинків. Москва ж заходилася обмежувати гетьманську владу як тільки могла. Літньому гетьману це явно не додавало настрою. Натомість – буквально засяяла зірка Насті.
Настя-гетьманиха
Молода дружина мала великий вплив на чоловіка. Козаки її навіть прозвали “Настя-гетьманиха”.
Владна, з гострим розумом і неабиякими здібностями, хоч і була цілковито неграмотною, Настя активно втручалася в урядові справи.
Як дружина гетьмана вона стала відвідувати москву і петербург – і мала там чималий успіх. На тлі московських бояринь – щойно втиснутих у європейські сукні, Настя, яка до того сяяла при батуринському дворі гетьмана Мазепи, зі своїми манерами виглядала практично королевою. Вона потоваришувала з майбутньою імператрицею Катериною I.
Настя приймала в гетьманському палаці у Глухові гостей з москви та петербургу. З одного боку Настя з легкістю вирішувала у петербурзі питання, які було несила вирішити гетьману Івану, з іншого – літній гетьман повністю потрапив під вплив своєї гарної та владної дружини. Настя де-факто стала керувати Гетьманщиною.
Зв’язок з московією
Успіхи в управлінні Козацькою Україною, яких Скоропадський досяг при Анастасії, добре бачив і використовував Петро I. Зокрема, у 1718 р. він посватав 15-річну Уляну Скоропадську за молодшого сина свого вельможі графа Толстого – Петра
Вельможа Пьотр Толстой у ті часи мав вплив не менший за вплив зловісного Меншикова. Це той самий граф, який привіз з-за кордону в росію царевича- втікача Олексія, якого згодом стратив власний батько Петро I. Той самий, що очолював Таємну канцелярію – петровський варіант НКВС-КГБ.
Вже у 1719 р. році Толстой-молодший став полковником Ніжинського козацького полку. Це також було нечуваним: російський сановник вперше став козацьким полковником.
Очевидно, вплив Насті у петербурзі після цього шлюбу злетів до небес.
Шалене багатство Скоропадських
Саме при Анастасії Скоропадський став одним з найбільших землевласників України, мав значну кількість промислових закладів.
Злі язики твердять, що свою владу й вплив Скоропадська використовувала не для високої державної мети, а здебільшого з меркантильних міркувань – усе своє життя в шлюбі гетьманша переймалася в основному збільшенням своїх, і без того численних, маєтностей та земель.
Історики вважають, що Настя повсякчас впливала на гетьмана таким чином, аби він якомога менше переймався військовими справами, а якомога більше – власними статками.
Одначе не тільки Іван Скоропадський не приймав жодних важливих рішень без дружининої поради, а навіть Петро I, відомий своїм крутим норовом, намагався задовольняти всі прохання гетьманші. Саме завдяки її старанням Скоропадський став одним із найбільших землевласників тогочасної України. Окрім угідь, йому належала й чимала кількість промислових закладів.
Також пані гетьманова любила отримувати подарунки – коштовності, тканини, різноманітні вишукані речі домашнього вжитку.
Ось, приміром, від одного з царських можновладців “всевельможнейшая сожительница” отримала “красивые часы новой моды, да 2 материи новой же моды — французския золотая и серебряная да маленькую готоваленку, которая бывает всегда при покоех”.
1716 року Скоропадська звернулася до цариці Катерини I з проханням “жалувати” їй землі – прохання було виконане. У 1729 – уже бувши вдовою – гетьманша знову подала прохання і знову отримала землі…
Після смерті гетьмана за це багатство розгорнулися неабиякі бої : його донька від першого шлюбу – Ірина, розпочала судовий процес проти мачухи, обвинувативши її у привласненні всіх маєтків Скоропадських. У Центральному державному історичному архіві збереглося чимало документів з цього питання.
Смерть чоловіка
У травні 1722 р. Петро I створив Малоросійську колегію. А вже у липні 1722 р. помер Іван Скоропадський. Однак це не завадило Анастасії до самої смерті утримувати високий титул “ясновельможної пані гетьманової”.
Можна уявити як тремтів перед нею – свахою всесильного графа Толстого, голова Малоросійської колегії, дрібний бригадир Вельямінов. Водночас – Настя була своєю для козацьких полковників. По факту – не колегія і не полковники, а саме Настя Скоропадська правила Україною в ті роки.
І правила вона на користь петербурга – їй так було вигідно. За це її дуже любили російські історики: Скоропадська здійснила «нравстенное и политическое обьединение Великой и Малой россии»
Невідомо точно, чи мала Настя стосунок до трагедії полковника Полуботка, проте очевидно – вибори нового гетьмана інтересам Насті сильно шкодили. Тож арешт Полуботка Петром I, Анастасію цілковито вдовольняв. Гірка історія Полуботка відома – він помер у Петропавлівський фортеці у Петербурзі.
Зі смертю Петра і приходом на владу імператриці Катерини I, Настя стала майже безмежною повелителькою України. З царицею вона товаришувала, а граф Толстой був одною з найбільш наближених до цариці осіб.
Благодійність
Неабияке місце в житті Анастасії Скоропадської займала благодійність. А оскільки в ті часи справи благодійні були нерозривно пов’язані зі справами церковними, то пані гетьманиха немало зусиль доклала для розвитку православ’я.
У Глухові, неподалік від своєї резиденції, збудувала церкву та богадільню для бідних, у якій, уже в статусі вдови, власноруч доглядала за хворими.
У Гамаліївці, неподалік від Глухова, відкрила жіночий монастир із садком, млинами й винокурнями – для того, аби “благочестивого жития инокинь, сколько возможно будет, населити”. Родина виділяла значні кошти на його утримання.
Кінець правління
У боротьбі за владу граф Толстой не витримав протистояння з Меншиковим – і був засланий на Соловки.
У 1726 р. через численні скарги на зловживання, бригадир Вельямінов був з України відкликаний.
Петербург заговорив про вибори гетьмана. Причина такої поступливості була банальна – утримання 60-тисячного контингенту в Україні, для Петербурга було надто дорогим задоволенням. Загострилися стосунки з турками. Петербург вирішив піти з козаками на компроміс.
Улітку 1727 р. Малоросійська колегія була остаточно ліквідована. А у жовтні 1727 р. гетьманом було обрано Данила Апостола.
Данило Апостол повсякчас докладав титанічних зусиль, аби зменшити вплив удови свого попередника, яка йому ніколи не корилася.
Для Насті постали скрутні часи. Їй одразу пригадали всі роки принижень – козацькі старшини, чиї землі вона загарбала, стали масово з нею судитися. Легко розв’язувати питання через петербург вже не виходило.
Все це підірвало її здоров’я. 19 грудня 1729 р. Анастасія Скоропадська померла у Глухові.
За два дні до смерті пані гетьманова склала заповіт, у якому спадкоємицею всього майна проголошено доньку Уляну. Вона після смерті матері поступилася частиною маєтків своїй зведеній сестрі Ірині.
Похорон Насті-гетьманихи
На похорон Анастасії Скоропадської 13 січня 1730 року, який відбували дуже пишно, приїхало багато козацької старшини та можновладців.
Є відомості, що був на тому похороні й новоспечений гетьман Данило Апостол із дружиною – чи то прагнув відддати останню шану могутній гетьманші, чи то хотів на власні очі переконатися, що її насправді вже немає серед живих, а, отже, він може нарешті полегшено зітхнути.
Іван та Анастасія Скоропадські поховані в Гамаліївському Харлампіївському монастирі, який є архітектурною спадщиною України.
Як бачимо, мала Україна ще й такий сумний досвід кулуарного правління. І варто його пам’ятати – історія повертається до тих, хто її забуває.
PS: Анастасія Скоропадська й близько не була предком гетьмана Павла Скоропадського, що керував Україною у 1918 р. Гетьман Павло був нащадком Василя Скоропадського – рідного брата гетьмана Івана.
