Поліна Райко — художниця-самоук, одна з найяскравіших представниць українського наївного мистецтва.
Теракт на Каховській ГЕС (більш детельно на сторінці Вікіпедії) Підрив окупантами Каховської ГЕС спричинив не тільки масштабну екологічну катастрофу та змусив тисячі людей залишити свої домівки, але й зруйнував велику кількість культурних пам’яток Херсонщини. Серед них — будинок-музей художниці Поліни Райко в Олешках — тимчасово окупованому місті, що знаходиться на лівому березі Дніпра.
Про те, що музей перебуває в небезпеці, повідомили в Міністерстві культури, а ввечері 7 червня менеджер Благодійного фонду Поліни Райко художник Семен Храмцов зазначив на своїй сторінці в фейсбуку, що музей пішов під воду: “Станом на зараз (7.06.23, 18:00) мені відомо, що будиночок з фресками під водою. Берегині евакуювалися і знаходяться в безпеці”.
Дитинство Поліни
8 травня 1928 року в Криму помер Олександр Цюрупа, уродженець Олешок Херсонської області, ініціатор продовольчої диктатури – передвісника Голодомору.
За сім днів після смерті титулованого більшовика з’явилася на світ Поліна Солдатова. У тому ж 1928-му містечко Олешки перейменували на Цюрупинськ.
Завдяки діячам, таким як Цюрупа, дитинство та подальше життя Поліни були визначені: город, колгосп, робота і ще раз робота.
Серед чорно-білих історій з дитинства Поліні Райко запам’яталася ще одна, кольорова:
“Во втором класє це мене єдіний раз вчителька визвала: “Намалюй судно, Солдатова Поліна”. Я вийшла, взяла крейду і намалювала судно морське. І дим там іде з труби, і парус, і мачти, і якорі. І серп і молот, і флаг. Вона: “Садісь, Поліна, пятьорочка!”.
Багато болю
Усе життя Поліна Райко прожила в рідному селі, працювала в колгоспі та на городі. У неї було двоє дітей — донька трагічно загинула в аварії в 40 років, син, що страждав від алкоголізму, в 1990-ті потрапив у колонію.
Творчість бабці Поліни
Свій будинок Поліна Райко розписала власноруч. Художницю, яка почала малювати в 69 років, порівнювали з Марією Примаченко. Її творчість є одним із найцікавіших, найяскравіших прикладів українського наївного мистецтва. Усі стіни будинку вкриті розписами, на яких зображені фантастичні та реальні звіри та птахи. Також Поліна Райко писала родинні портрети, використовувала воєнні та релігійні сюжети.
Райко прожила складне, наповнене драматичними подіями життя — а мистецтво допомагало їй висловити власні страхи.
Дослідники про творчість Поліни Райко
Творчість Поліни Райко є цікавою для сучасних дослідників.
Кураторка Тетяна Кочубинська у своїй статті для видання Bird in Flight пише, що творчість Райко була результатом виходу хтонічної енергії після особистих трагедій, які пережила мисткиня — загибель доньки і чоловіка, складні стосунки із сином. Все це відображалося у її малюнках.
Ті, хто був знайомий з художницею, свідчать, що вона витрачала на фарби й пензлі майже всю свою пенсію.
“Найбільше любила Поліна Райко малювати птахів — різних форм, кольорів та видів. На стінах особливо за примітно домашніх качок, гусей та ластівок; також є півники, сови й дятли”, — зазначає у своєму дослідженні Катерина Качур, співробітниця Музею Івана Гончара. Кілька років тому співробітники музею поспілкувалися із сусідами Райко, які з нею товаришували. Місцеві розповіли, що Райко в Олешках сприймали як дивну, навіть несповна розуму, бо вона любила ходити у плавні, сидіти наодинці, слухати спів птахів або “спілкуватися” з рибою. Коли сусіди говорили жінці, що краще б вона витрачала гроші на їжу, Поліна Райко відповідала: “Я щаслива, тільки коли я малюю”.
Смерть художниці
У січні 2004 року Поліна Райко поверталася додому з морозивом. Несла в руці пломбір у стаканчику, зустріла сусідку Аллу Зборовську.
– Іде, сміється, – згадує Алла. – “Добрий день!” – і пішла собі до себе. Наступного дня кажуть: Поліна померла.
Лежала і заснула. Не хворіла, ні на що не скаржилася. Ну морозиво взяла, поїла, на другий день її нема.
Незвичайна доля будинку Райко
Для херсонських шанувальників Поліни її смерть стала шоком. Довелося оперативно рятувати будинок, який виставили на продаж онуки, сини загиблої в ДТП дочки Олени.
Покупець знайшовся швидко – сусід, якому, за словами Сергія, потрібна була тільки ділянка. На місці всесвіту Райко він хотів побудувати гараж.
Фанати Поліни встигли подати заявку на те, щоби поставити будинок на попередній облік, як об’єкт культурної спадщини. Це дозволило на деякий час призупинити продаж.
Потім вдалося знайти нового покупця. Бізнесмен із Канади Андрюс Неміскас заплатив онукам Поліни 5 тисяч доларів, подарувавши будинок на весілля своїй коханій родом з України.
Сьогодні світ Поліни залишається в приватній власності.
Також для збереження будинку Райко у 2008 році херсонський художник В’ячеслав Машницький створив Херсонський обласний благодійний фонд ім. Поліни Райко. Під час окупації Херсонщини В’ячеслав Машницький зник безвісти, повідомляє Lb.ua.
Поліна Райко: Душа моя, як на небі літає. Радость така! Забуває горе все.
Ті, хто вперше потрапляє в будинок на вулиці Нижня, 74, відчуває різне. У когось з’являється головний біль, у когось блиск в очах і світла усмішка.
Якось у пошуках натхнення тут заночували молоді художники. На ранок їхали з гіркими сльозами.
Свій творчий метод сама старенька Райко описувала так:
“Дивлюсь, начебто я не сама. Гляну, гляну – хіба це я малюю?! Сама собі не вірю. І в душі так радостно! Та невже це я малювала?! Ну не віриться, що – я, понімаєте?
Душа моя, як на небі літає. Радость така! Забуває горе все. Я чувствую, що я не одна. В мене є дєті. Я – тут, вони – там”.
Поліну поховали у 2004-му на кладовищі за декілька кілометрів від хати. Поруч із могилами рідних, які пішли раніше, залишивши її розбиратися саму з усіма екзистенційними питаннями.
У 2017 році у Міністерстві культури заявили: хоча будинок Поліни Райко є унікальною пам’яткою та охороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини», а цінність її творчості підтверджена багатьма як українськими, так і іноземними експертами, питання збереження та музеєфікації унікальної будівлі залишаються не до кінця вирішеними.
Творчості Поліни Райко присвячений документальний фільм «Рай» Надії Кошман.
