Чи можна воскресити мамонтів? Вчені винесли вердикт

16.05.2022, 15:41 interesno.net.ua

Вчені опублікували свою статтю в журналі Current Biology. Вони вивчили геномні обмеження для воскресіння вимерлих тварин на прикладі тушканчикової миші Маклеара. Вона вимерла повністю до 1903 року. Дослідники відновили послідовність нуклеотидів у молекулі ДНК миші. У квітні в науковому журналі Current Biology вийшла стаття під назвою «Дослідження геномних обмежень для дівимирання на прикладі тушканчикової миші Маклеара». Незважаючи на нудну назву, дослідження практично революційне. Адже воно ставить хрест на принциповій можливості так званого дівиміранія. Можливість такого «пожвавлення» мамонтів, птахів додо або менш древніх і екзотичних тварин вже давно цікавить вчених. Автори статті — група біологів і генетиків з Данії, Китаю, Німеччини та США — вивчали питання на прикладі тушканчикової миші Маклеара. Ця миша була ендеміком Острова Різдва в Індійському океані, виявили її британські моряки в 1880-і роки. Тоді на Острів Різдва стали приїжджати перші переселенці — а разом з ними сюди прибували і звичайні чорні щури. Щури принесли на острів нові для мишей Маклеара захворювання — і до 1903 року ендемічний вид повністю вимер. Автори дослідження вирішили провести секвенування генома такої миші, тобто відновити послідовність нуклеотидів в молекулі ДНК. Більшість методів девимирання передбачають відновлення ДНК. Миша Маклеара для своїх досліджень вчені вибрали невипадково. Вид вимер відносно недавно. а значить, збереження його ДНК досить висока. Крім того, він досить близький до нині живуть видів, наприклад до зовсім не вимерлої, а, навпаки, максимально поширеною і прекрасно себе почуває сірої щурі. Все це робить процес відновлення послідовності ДНК куди простішим, ніж у випадку, скажімо, мамонтів або динозаврів. Проте вчені не змогли відновити майже 5% геному миші Маклеара. Зі статті випливає, що багато частин геному, які не вдалося відновити, пов'язані з такими важливими функціями, як імунітет і нюх. Різні проекти з воскресіння вимерлих видів виникають вже не перше десятиліття. У 2014 році при Міжнародному союзі охорони природи була навіть створена робоча група, яка сформулювала основні принципи, на яких має проводитися дівимирання. Є кілька основних варіантів, за якими, за задумом вчених, можна провести таке відновлення. Більшість з них пов'язана з генною інженерією. Один з найвідоміших проектів — дослідження генетика Гарвардського університету Джорджа Черча. Його мета — відтворення мамонта. Доктор Черч разом з колегами вже проводив експерименти по впровадженню елементів геному, отриманих із заморожених останків мамонтів, в ДНК сучасного слона. При цьому він визнає, що саме по собі це не має великого сенсу і дуже далеко від реального відтворення мамонта. Всі перераховані вище обмеження роблять практично неможливим відновлення геному вимерлих видів — період напіврозпаду ДНК становить всього лише 521 рік. Навіть від недавно вимерлих видів залишаються швидше фрагменти ДНК — а значить, відновити ДНК повністю неможливо. Зокрема, неможливо відновити порядок генів. Це важливо, тому що навіть незначні зміни в ДНК істотно впливають на поведінку та інші характеристики істоти. Для відновлення зазвичай використовують геном близькоспоріднених видів,які живуть зараз, — але це дає ті самі істотні відмінності. У разі зворотного розведення мова тим більше не йде про точне відтворення — швидше про виведення тварин, трохи більше схожих на свої вимерлі споріднені види. За словами доктора Черча, треба розуміти, що мета його проекту — не відновлення мамонта таким, яким він був тисячоліття тому. Мета полягає в пристосуванні азіатських слонів до морозів — тобто, по суті, потрібно створити слона, покритого шерстю. Та й в цілому більшість проектів такого роду в кінцевому рахунку направлено не на відтворення реальних вимерлих видів, а на підвищення біологічного різноманіття і відновлення постраждалих від впливу людини екосистем. Переглядів: 1

Читати повністю…