"Особисто ведмедя Димінського я не бачив": земляк Залужного виховав Домчака, веде голкіперів збірної, а Кополовець дякує

01.10.2026, 17:39 football24.ua

У минулому сезоні тільки й розмов було, що про Назара Домчака. Дев’ятнадцятирічний голкіпер Карпат вихором увірвався до основного складу, дивував ефектними сейвами та зрілою грою, а ще видав серію із чотирьох парируваних пенальті. Розпочався новий чемпіонат – і вже Денис Марченко, який прийшов на заміну Домчаку, тягне 11-метровий від ЛНЗ.

Випадковість? Ні, системна робота. З голкіперами Карпат наполегливо працюють одразу два спеціалісти – Богдан Шуст і Юрій Шевчук, які й самі колись захищали зелено-білі кольори. Зараз, під час міжнародної паузи, Юрій Степанович зосередився на молодіжній збірній – входить до тренерського штабу Дмитра Михайленка. А між матчами проти Туреччини та Хорватії до Шевчука додзвонився Футбол 24.

– Юрію Степановичу, молодіжна збірна України достроково втратила шанси поїхати на Євро-2027. Як цю невдачу пережили в колективі?

– Мені поки тяжко коментувати, бо наш тренерський штаб тільки прийшов у цю команду, а увесь цикл ми провели зі збірною U-19. Звичайно, всі прагнули перемогти – це 100 відсотків. Розумію, що то загальні банальні фрази, але ми дійсно старались виконати план на гру і взяти три очки. Станіславович (Дмитро Михайленко, – Футбол 24) наголошував, що це є два фінали. Вигравши перший матч, команда вийшла б на другий фінал з Хорватією. Тому – розчаровані.

Якби Глущенко влучив, перекинувши турецького воротаря… Йому десь пів метра-метр не вистачило. З 0:2 ми повернулися на 2:2, але… Усі засмучені.

– Після цього божевільного удару Глущенка ви вже бачили м’яч у воротах?

– Тренерська лава перебувала внизу, звідти було видно не найкраще. Але я точно бачив, що воротар суперників перебував за "шістнадцяткою", тобто за межами штрафного майданчика. Антон так добре оцінив ситуацію і пробив – молодець! Трішки не пощастило.

– Як ви вже сказали – тільки починаєте зі збірною U-21. Яким масивом роботи вас навантажив Михайленко?

– Перегляд і підготовка воротарів до поєдинків. Робота у збірній відрізняється від роботи в клубі тим, що ти обмежений у часі. За короткий період потрібно проаналізувати опонента, тактично підготувати воротарів, наголосити на сильних сторонах атакувальної групи гравців суперника. Також займаюся стандартними положеннями в обороні та атаці разом із головним тренером. Під час матчу при стандартах керую гравцями. Колектив у нас хороший, задіяні всі максимально. Є постійний діалог і контакт.

– Віталій Кварцяний переконаний: "Треба тренуватися з шостої ранку до дванадцятої ночі, а теорію робити вночі". Погоджуєтесь з класиком?

– (Усміхається) Усі знають Віталія Кварцяного і його емоційність. Якщо говорити про роботу з м’ячем, обіграші, дриблінг, удари по воротах – це все пробіл нашого дитячо-юнацького футболу. Раніше майданчиків було більше, а тактики – менше. І це давало свій ефект, бо діти возилися з м’ячем, обігрували, не боялися. Зараз тренери або забороняють це робити, або навантажують дітей до 14 років тактичними напрацюваннями. На мою думку, це зайве.

Діти мають здійснювати велику кількість дотиків до м’яча. А тактика – вже в більш дорослому віці, з 15-17 років. Атакувальна група має вміти обігрувати, дриблінг, удар. Усе – на швидкості, під тиском. У цьому різниця між нами і лідерами європейського футболу.

Юрій Шевчук / Фото ФК Карпати

Ось ми були на Євро U-19. Різниця між групами атакувальних гравців є, її видно. Якщо взяти італійців, тих же хорватів, німців – нападник, "десятка" і два вінгери вже грають у дорослому футболі. Топ-левел, якщо чесно. Люди з м’ячем працюють, індивідуальна тактика – все на височезному рівні.

А в наших гравців помітні прогалини – індивідуальна тактика, розворот корпуса, прийом м’яча, вміння розпізнати момент, де треба прийняти вперед, а де відійти назад. Одним словом – розуміння гри. Інтелект – це найважливіше не тільки у футболі, а й в житті (Усміхається). Ти можеш навіть розуміти гру, але при цьому приймати м’яч 3-4 дотиками. Поки приборкав його, підняв голову – вже інша ситуація на полі. Тож у цьому компоненті нам потрібно покращуватись.

– У якому фізичному та моральному стані перебуває зараз Денис Марченко? Бачив його доволі сумним на поєдинку з Вересом, та й не грав він в останніх матчах Карпат…

– Це робочі моменти. Він працює, йому треба покращуватися. Хочеться все якнайшвидше, правильно? Але є об’єктивні причини, які впливають на його гру. Тож потрібен час, щоб покращити технічні і тактичні навики Дениса, зокрема і фізичний стан.

Натомість Роман Мисак, незважаючи на свій вік (35 років, – Футбол 24), змінився за останні пів року в тактичному плані, виконує те, що ми вимагаємо. Грає на прострілах, перехопленнях, активний на ранніх кросах, додав у грі ногами. Вже давно заслужив на те, щоб зіграти.

Зараз для цього склалися обставини: Денис не зовсім впевнено зіграв у тих чи інших епізодах, тож ми вирішили змінити ситуацію. Роман виглядає впевнено. А Денису кажемо з Романовичем (Богданом Шустом, – Футбол 24): "Він дає тобі час покращити себе і повернутися у ворота сильнішим". Марченко й сам це розуміє, у нього немає ніякого розчарування. Зараз перебуває зі мною у збірній. Ми для того його й обрали, щоб він був амбіційним і хотів грати. Набагато гірше, коли людина не грає і до цього призвичаюється. Основне – це бажання розвиватися, внутрішній стержень. Усе залежить від нього. Ми зі свого боку намагаємося йому максимально допомогти.

– Домчаку теж потрібен час? Переїхав у Славію, але в першій команді його майже не бачимо.

– Коментарів стараюсь не читати, але знаю, що пишуть, мовляв, "Назік пішов і програв конкуренцію". Та йому 19 років! Його спочатку хотіли віддавати в оренду, щоб пів року пограв, звик до чемпіонату, вивчив мову. Але склались так обставини, що він залишився у Славії. Досвідченого голкіпера продали у Саудівську Аравію, залишився тільки Домчак і ще один воротар. По суті їх двоє, ну і ще молодий хлопчина. Це така позиція, де він у будь-який момент може стати у ворота. Тільки до цього моменту потрібно бути готовим. Ми спілкуємося і я постійно наголошую на цьому.

Дивіться, тренувальний процес змінився. Інший чемпіонат, інші вимоги, тренер, мова. Чеська ніби подібна на українську, але все одно у колективі, в роздягальні, де п’ять людей розмовляють чеською, п’ять – англійською, а ще французькою, бо вистачає темношкірих гравців, спочатку буде важко. Назар, по суті, ще дитина. Просто всі думають, якщо він відіграв один хороший сезон, то вже став супердосвідченим. Але є процеси, через які потрібно пройти. Авансів справді видано багато, усі чекають. Це вболівальники: через місяць зіграє 3-4 матчі – і казатимуть "Вау! Просто топ!"

Зараз перший номер Славії – вихованець цього клубу, йому 25 років (Якуб Марковіч, – Футбол 24). Якби Назарові було 25-26 років у Карпатах і ми купили якогось молодого хлопчину, а потім одразу поставили у ворота, уявляєте? Всі б дивувалися: "Свого вихованця, який грав 5 років, посадили в запас. Що за неподобство?" Тож я до цього ставлюся максимально спокійно і намагаюсь йому допомогти, пояснити. Життєвого досвіду, як такого, у Назара ще немає.

– Особисто мене такі підвищені очікування до Домчака не дивують, адже він прекрасно провів попередній сезон, видав круту серію відбитих пенальті.

– Тому всі очікують, що так має бути все життя і він у 21 рік стане Буффоном (Усміхається). На жаль, так не буває.

– Вмінню брати пенальті можна навчитись, чи потрібен ще й талант?

– Усі фази гри потрібно тренувати. Пенальті, виходи з воріт, перехоплення, гру при ударах з різної дистанції тощо. Звичайно, бувають природні навички, швидка моторика, різкість. Але це може лише полегшити роботу. Якщо ти цього не тренуєш, усе повернеться до базових налаштувань.

– Чи прийнятна для голкіпера перед виконанням пенальті провокативна поведінка в стилі Дібу Мартінеса або парагвайця Орландо Хіля, який вибив Німеччину з ЧС-2026?

– Для того, щоб досягнути результату, всі методи прийнятні. По суті – це дуель. Перемагає той, хто, насамперед, сильніший психологічно. Маєш зробити все, щоб змусити суперника пробити туди, куди ти хочеш. А як? Усі по-різному це роблять. І дивіться – воно працює! Просто має бути системність та ідея.

– У цьому плані Шовковський був еталоном?

– На той період часу – 100 відсотків.

– Але я за ним не помічав провокування суперника. Навпаки – він самого себе заспокоював. А того, хто пробиває, заплутував маневрами на лінії воріт.

– Ми всього, можливо, і не бачимо. Він може щось сказати, коли гравець підходить до позначки, якось так на нього подивитися. Зоровий контакт теж важливий. Не спілкувався зі Шовковським на цю тему, але переконаний – він робив усе, щоб виграти дуель, змусивши суперника пробити туди, куди потрібно.

– Ваш безпосередній шеф у Карпатах – Фран Фернандес. Вивчаєте потихеньку іспанську мову?

– У принципі, ми спілкуємося англійською, коли з ним один на один. Якщо ж потрібно більш глибоко, не тільки щодо тактики, поговорити триваліший час – допомагає клубний перекладач. Але стараємося зайвий раз цим не користуватися – щоб був кращий контакт між нами. Дуже важливе відчуття людини напряму.

– Вчіть містера української мови.

– А я вам скажу, що їхнє знання української мови десь таке, як наше – іспанської. У тому плані вони стараються. "Добрий день", "дякую" – з їхнього боку дійсно є інтерес. Молодці.

Шевчук на тренуванні / Фото ФК Карпати

– Що Фернандес привніс у тренувальний процес такого, чого ви не бачили в інших штабах? Якесь ноу-хау, де ви можете чітко сказати: ось це – Європа, це – Іспанія.

– Хороше запитання. Зараз, коли прийшло багато іспанців у команду, їхнє розуміння футболу в плані індивідуальної тактики, те, як вони працюють з м’ячем, мені імпонує. Це – найголовніше. Рівень гравців в Іспанії досить високий.

– Чемпіони світу – і цим усе сказано. Законодавці моди.

– Безперечно. Усі кажуть – тікі-така. Я не погоджуюсь, бо це не є передача заради передачі. Вони чудово розпізнають ситуацію на полі і якісно працюють з м’ячем, а це впливає на кінцевий результат. Обробка м’яча, правильність рухів, контакт – іспанці непоступливі в єдиноборствах, не зважаючи на те, що не мають значного зросту. Завершення – теж на