"Україна для Трампа – кістка в горлі": відверте інтерв'ю Огризка про цинічну політику Білого дому і напад Росії на Європу

13.10.2026, 09:33 24tv.ua

9 жовтня Дональд Трамп оголосив про домовленість щодо постачання дизелю з Росії. За вказівкою президента США, Мінфін одразу видав тимчасову ліцензію, яка дозволяє постачати російське дизельне паливо на світові ринки. Така політика Білого дому сколихнула весь світ та дала зрозуміти ціль чинної адміністрації Сполучених Штатів щодо країни-агресорки.В ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу український дипломат та міністр закордонних справ України у 2007 – 2009 роках Володимир Огризко проаналізував цинічну політику США та пояснив, чому Дональд Трамп не зацікавлений у жорсткому тиску на Москву.Також він дав відповіді на питання, чи здатна Росія на повномасштабну війну проти Європи, чому європейцям варто відкинути страхи перед "юридичною агресією" Кремля та як змусити ЄС передати Україні заморожені російські активи. Більше – читайте у матеріалі.Який підступний план має Трамп щодо України?У Білому домі зараз бачать, що війна в Україні – це загрозлива ситуація, яку можна вирішити двома шляхами. Перший – це шлях дипломатичних переговорів, який, вочевидь, працює не дуже добре. А другий – це шлях ескалації, який, очевидно, може охопити більше країн. На вашу думку, що саме зараз побачили у Сполучених Штатах? Мені здається, що президент Зеленський дуже добре відповів на це запитання, на цю заяву, нехай емоційно, нехай на дещо підвищених тонах, можливо, але він сказав, що це, перекладаючи його слова, цинізм. Це подвійні стандарти. Це те, що явно не можна назвати союзницькими відносинами. Це така собі версія того, що в народі просто називають, вибачте на слові, підлістю.Саме так я це трактую, тому що коли ви починаєте говорити про дипломатичний глухий кут, водночас однією рукою нібито допомагаючи Україні, а іншою починаєте вести бізнес із Росією, коли ви відмовляєтеся бачити, що робить Росія, і продовжуєте прирівнювати агресора до жертви цієї агресії, тоді моя оцінка така: це підлість.У міждержавних відносинах такого не повинно бути. Але якщо перевести це на людський рівень, то це просто така підла, цинічна, абсолютно потворна політика.Повна розмова: дивіться відеоМи тут нічого не можемо вдіяти, тому що Рубіо, на жаль, не є самостійною фігурою. Він не може формулювати те, що мав би, як державний секретар і радник з національної безпеки, тому що він перебуває безпосередньо під своїм "патроном" (Трампом, – 24 Канал). А "патрон", ми знаємо, як він ставиться до всього, що відбувається у світі: цинічно, з подвійним, так би мовити, дном.Тому від Рубіо нічого подібного очікувати не варто. Хоча він дійшов до того, про що ми з вами говорили місяцями і місяцями до цього. Щоправда, ми з вами казали, що дипломатичного шляху вирішення цієї ситуації не існує. Чому? Тому що ми маємо агресора, який все ще здатний вести війну. США, зі свого боку, могли б легко поставити агресора на місце, якби була політична воля. Особливо зараз, коли Трамп тримає у своїх руках такий масивний, великий кийок, яким він міг би вдарити так сильно, що це було б незабутньо. І він міг би зробити це, не витративши жодного солдата, жодної кулі чи жодного снаряда. Він міг би просто запровадити реальні, жорсткі, болючі і справді вбивчі санкції.Чи зробить це Трамп? Моя відповідь – ні. Чому? Тому що Лавров неодноразово говорив про це на сесіях Генеральної Асамблеї ООН, тому що Україна – це кістка в горлі Трампа, оскільки він хоче прибрати нас зі шляху до Росії, щоб почати той самий безмежний бізнес.Тож Рубіо просто каже нам те, що давно відомо. Але він не ставить запитання, що американці можуть зробити. Він каже: "Ні, звісно, ми будемо надавати підтримку". Чому ви будете лише надавати підтримку? Це для того, щоб ця агресія тривала? Чи ви підтримаєте те, щоб поставити агресора на місце?Саме так треба ставити питання, а не ходити довкола і казати, що "ми хотіли, звісно, але просто не вийшло". Що це за позиція для країни, яка претендує на роль лідера? Чи здатна Росія розпочати повномасштабну війну проти Європи?Останнім часом загроза для європейських країн зростає. І тепер європейці більше не відкидають цю думку, а чітко відчувають полум'я війни, яке може поширитися і на їхню власну територію. У цій ситуації виникає запитання: чи готуються Сполучені Штати до ймовірного протистояння на європейській території, і як вони скористаються цим проявом агресії з боку Росії? І на кого може розраховувати Україна, чи є в нас ресурси, якщо доведеться покладатися лише на себе?Моя думка, яку я постійно повторюю, полягає в тому, що ніякої агресії не буде. Чому? Тому що Росії бракує інструментів, сил і засобів для здійснення цієї агресії.Нещодавно я слухав одного військового, який сказав: "Наша ситуація на ділянці в Донецькій області така: з нашого боку – один. З російського боку – шість". Тобто у ворога чисельна перевага в живій силі. однак водночас він каже: "Кожного дня є 140 загиблих окупантів і незліченна кількість поранених, покалічених тощо. Тому ми беремо їх не кількістю, а технологіями, тим, що ми можемо і вже вміємо робити".І ця чисельна перевага, звісно, має значення, але не настільки, щоб змінити ситуацію на фронті. Цей військовий також зауважив, що Україна зараз працює над повним знищенням російської логістики на відстані 200 кілометрів. Якщо ви не доставляєте те, що потрібно військам, вони безпорадні. Вони не можуть воювати.До чого я веду? До того, що для того, щоб воювати, треба мати ресурси. Якщо ресурси відрізані, то ця війна стає, по суті, умовною. Вона зупиняється. Чим Росія може сьогодні воювати з Європою, якщо вона не може навіть покрити ті приголомшливі щомісячні втрати, яких вона зазнає на українському фронті? Так, вона не зможе нічого зібрати. Немає ресурсу для проведення цього: ні щодо живої сили, ні щодо техніки, ні щодо логістики, ні щодо фінансів і так далі.Провокації – абсолютно. Постійні провокації, різноманітні провокації. Росія – найкращий провокатор у світі. Вона продовжує керувати мережею сплячих, напівактивних і напівпасивних агентів. Вони з'являються знову і знову, тут і там. Вони дезорієнтують ситуацію в певних країнах. Вони впливають на суспільні настрої і тому подібне.Але розпочати наступ, тобто повномасштабну війну проти Європи, Росія не може. Немає чим. Немає ресурсів.Перед повномасштабним вторгненням на українській території формувалися військові угруповання, скажімо, від 100 до 150 тисяч військовослужбовців. Де ви зараз бачите таке угруповання в Європі? Його не існує. Росія каже, що оскільки Фінляндія стала членом НАТО, вони будуть будувати якісь військові бази вздовж кордону. База – це просто база. База – це не 100 тисяч, не 150 тисяч людей, які готові розпочати наступ.Але є той факт, що вони діють точково по всіх європейських країнах, підриваючи заводи, підриваючи склади, націлюючись на людей, а також завдаючи ударів по електромережах і тому подібних речах.На людей, у тому числі на людей. Якщо дійшло до того, що Німеччина зараз, вибачте на слові, "стоїть на голові", обговорюючи, як колишній керівник BND виявився шпигуном якоїсь країни. Вони вказують пальцем на Азербайджан, але не будьмо наївними. Про що це нам говорить? Це говорить про те, що проникнення було глибоким.Ось як це працює і буде продовжувати працювати, тому що викорінити всю ту масу шпигунської нечисті, яка там накопичилася, – це справді величезна проблема. Я дуже сподіваюся, що колишній посол Німеччини в Україні, а нині голова BND, ну і інші спецслужби теж, звісно, нарешті розберуться з тим безладом, який створила сама Меркель за всі свої роки, коли вона дозволила Німеччині перетворитися на кубло російських шпигунів усіх видів і типів.На кого Україні спиратися замість Трампа?Тож у цьому контексті, що нам робити? Бути з адекватною Європою. Дуже добре, що приїхав Мерц. Так, він привіз мільярд на війну, 300 мільйонів на енергетику. Добре, це важливо.Навіть якщо частина з них піде на німецькі заводи, це зрозуміло. Але це конкретний крок, який реально відбувається. І це робить не лише Німеччина. Подивіться, багато європейських країн оголошують про мільярдні внески. Норвегія, наприклад, та інші країни.Тож у нас зараз один шлях – не дивитись в бік Трампа, в бік Рубіо. А зосередьтеся на європейській безпеці в буквальному сенсі цього слова. Вони бачать у нас, так би мовити, свій порятунок, і ми бачимо в них те саме. І цю синергію потрібно нарешті використати з користю.Іноді у мене виникає відчуття, що Європа використовує Україну як щит, який має згоріти, щоб врятувати Європу. Ми не можемо бути настільки наївними і повинні діяти так, щоб це відповідало нашим інтересам у цьому відношенні. Тому ми повинні зробити все, щоб ми не згоріли і щоб Європа збереглася. Тому що якщо будь-який з цих двох елементів вийде з ладу – це програш.Це означає, що нам потрібно зробити так, щоб Європа збереглася і дала нам те, що може, і щоб ми не втратили власні можливості за допомогою Європи. Це об'єктивний процес, коли ми будемо змушені, подобається нам це чи ні, об'єднатися і працювати так, як потрібно, тому що ми вже взаємозалежні. Ми вже як у тих сполучених посудинах: коли в одному місці піднімається, в іншому опускається. Це той баланс, який буде існувати, попри все.Де взяти гроші для підтримки України?Але зараз знову піднялася тема, що в Європі є певні економічні проблеми, що деякі європейські країни просто не можуть дозволити собі продовжувати нас фінансувати. Це факт. Наша "велика подруга" Марін Ле Пен заявила, що Франція більше не може допомагати Україні, що їй більше нічого дати. "Альтернатива для Німеччини" критикує Мерца, кажучи, що він зруйнував економіку. У наших європейських партнерів явно немає стільки грошей, щоб вони могли просто взяти їх і роздати. Виникає запитання: де взяти гроші? Відповідь знову ж таки лежить на столі. Заморожені російські активи. Але тут ми знову підходимо до моменту, коли нам потрібно "повернути мізки" наших європейських друзів в іншому напрямку.Ось що відбувається прямо зараз? Головна теза наших європейських партнерів: ми повинні якось захистити себе від юридичної агресії Росії. Я кажу: "Ви взагалі розумієте, про що говорите?" Росія – агресор. Росія напала на іншу країну, а