Міжнародний день студентства придумали в британському гарнізоні — чому проголосили 16-го, а відзначають 17 листопада
Міжнародний день студентства проголосили 16 листопада 1941 року. А відзначають його 17-го. За цією різницею в один день — історія молодих чехословаків, які втратили можливість навчатися вдома, виїхали до Великої Британії, одягнули військову форму й домоглися, щоб про загиблих товаришів пам’ятали в усьому світі.
Ідея народилася восени 1940 року в артилерійському гарнізоні Мортон-Голл (Moreton Hall) біля англійського міста Лімінгтон (Leamington). За рік вона привела до міжнародних зборів у Лондоні. Чехія Онлайн зіставила історію цього рішення з долями студентів-військових, які навіть під час війни шукали можливості скласти іспити й отримати дипломи.
Дату обрали на згадку про 17 листопада 1939 року. Тоді нацистська окупаційна влада закрила чеські університети, стратила дев’ятьох представників студентського руху та відправила приблизно 1200 студентів до концентраційних таборів.
Репресіям передували студентські виступи у Празі. Зокрема, 28 жовтня 1939 року демонстрації проти окупації обернулися загибеллю двох молодих людей. Одним із них був студент-медик Ян Оплетал, смерть якого викликала нову хвилю протестів.
Після закриття університетів частина молодих чехословаків виїхала за кордон. Дехто приєднався до військових формувань, які боролися проти нацистської Німеччини. У Великій Британії серед цих військовослужбовців були й студенти, котрі не встигли закінчити навчання.
Восени 1940 року в гарнізоні Мортон-Голл вони запропонували зробити 17 листопада днем міжнародної пам’яті про студентів, які постраждали від нацистських репресій. Уже 17 листопада 1940-го у Великій Британії відновив діяльність Центральний союз чехословацького студентства.
Згодом організація створила вісім відділень у Великій Британії та одне у США. Значна частина її керівників служила в чехословацькій закордонній армії.
Самої ідеї було замало. Щоб листопадова дата стала міжнародною, чехословакам потрібно було заручитися підтримкою студентських організацій інших держав. Із цією роботою допомагали британські студенти, які мали контакти за кордоном.
Серед учасників кампанії був Карел Махачек (Karel Macháček). До війни він вивчав медицину й перебував майже наприкінці навчання. Після закриття чеських університетів утік з окупованої країни, а згодом опинився у Великій Британії.
У спогадах для проєкту «Пам’ять народу» (Paměť národa) Махачек розповідав, як чехословацькі студенти пояснювали британським одноліткам, що сталося в окупованій країні. Ті допомогли налагодити зв’язки з представниками союзних держав. За спогадами Махачека, підтримку міжнародного вшанування вдалося отримати від 14 урядів.
Уже 15 листопада 1941 року пам’ятний захід провели безпосередньо в місці дислокації чехословацької військової бригади. Так у вшануванні змогли взяти участь студенти, яким служба не дозволяла поїхати до Лондона.
Наступного дня, у неділю 16 листопада, у лондонській залі Какстон-Голл (Caxton Hall) відбулися головні міжнародні урочистості. У них взяли участь представники студентських організацій союзних країн та президент Чехословаччини у вигнанні Едвард Бенеш (Edvard Beneš).
Учасники ухвалили звернення, яким проголосили 17 листопада Міжнародним днем студентства. Вони присвятили його пам’яті студентів, страчених і закатованих за опір нацистам у 1939 році.
Про цю подію вже 22 листопада 1941 року повідомив британський науковий журнал Nature. Видання зазначало, що в Какстон-Голл зібралися представники студентства понад двадцяти національностей.
У празькому Військовому історичному інституті (Vojenský historický ústav Praha) зберігся пам’ятний друк 1941 року. Це складений удвоє аркуш. На його обкладинці зображений полеглий студент із книгою, а поруч — рука, що тримає гвинтівку. Всередині міститься текст звернення союзницьких студентів.
Книга й зброя опинилися поруч і в житті самих організаторів. За статистикою 1941 року, у чехословацькій закордонній армії служили 80 студентів середніх шкіл і 242 студенти вищих навчальних закладів. Ще 252 військовослужбовці мали завершену вищу освіту з правом користуватися академічним титулом.
Чехословацькі студенти в еміграції боролися й за можливість повернутися до навчання. У британській державній школі, що працювала в Гінтон-Голл (Hinton Hall), військовослужбовці могли підготуватися до іспитів на атестат зрілості. Від весни 1941-го до травня 1942 року їх склали 67 чехословацьких військових, серед яких було 12 представників Королівських військово-повітряних сил Великої Британії (RAF).
З університетською освітою було складніше. Військове командування погоджувалося відпускати на навчання насамперед майбутніх лікарів старших курсів. Іншим студентам нерідко доводилося повертатися до своїх частин, не завершивши навчання.
27 лютого 1943 року в Оксфорді відбулася церемонія вручення дипломів першим 23 чехословацьким військовим медикам. За присутності Едварда Бенеша академічні ступені їм присудили від імені Карлового університету. У липні того самого року дипломи отримали ще 18 студентів-медиків.
Учасник кампанії за Міжнародний день студентства Карел Махачек також завершив медичне навчання у Великій Британії. Його диплом, виданий в Оксфорді 1943 року від імені Університету Масарика у Брно, зберігся донині. Згодом Махачек служив лікарем у складі 311-ї чехословацької бомбардувальної ескадрильї британських ВПС.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 листопада 2026