Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність

Віталій Портников: «Потрібен суспільний запит не на швидке закінчення війни, а на укриття»

lb.ua

Віталій Портников: «Потрібен суспільний запит не на швидке закінчення війни, а на укриття»

Пане Віталію, Україна стала частиною внутрішньополітичного порядку денного і виборів у США. Це добре для нас чи погано, зокрема в контексті мирних перемовин із Росією?

Переважна більшість виборців практично в усіх політичних таборах у Сполучених Штатах підтримує Україну й не підтримує Росію. Ви це знаєте з власного досвіду: коли буваєте в США й розмовляєте замериканцями, більшість людей, чуючи, що ви з України, висловлює підтримку і перепрошує за ставлення свого президента до Путіна.

Такі тенденції простежуються в усіх електоральних групах. Практично в усіх, включно з прихильниками MAGA. Але це питання, що не впливає на голосування.

Більшість виборців керується іншими пріоритетами. Тому ідея, що ми в центрі американського порядку денного, хибна. В центрі — ціни на паливо на американських заправках, погіршення рівня життя,проблеми з мігрантами. Ставлення до цих проблем відрізняється у різних стратах громадян. Війна на Близькому Сході — звичайно, у фокусі уваги, бо вона створила передумови для погіршення життя.

Американський президент намагався ввести російсько-українську війну в порядок денний, щоб сказати: «Ні, це не я винний. Це винна Україна, яка обстрілює російські нафтопереробні заводи, тому в настакі високі ціни на дизель». Але аудиторія цього не сприйняла. Ми не побачили жодної реакції американців на це твердження Трампа. Його заяви не змінили ставлення до України і до Росії, не змінилирозуміння причин того, що відбувається з дизельним паливом. Так що, я думаю, ніякого особливого впливу війна в Україні на голосування американських виборців не має.

Однак щонайменше через дизель і Олешки Україна таки опинилася в центрі американської виборчої кампанії. Для внутрішньої аудиторії США історія з Олешками виглядає як пропагандистський захід.Водночас навіть трампівський республіканський телеканал Newsmax висвітлив її доволі адекватно. Українці ж отримали ключове повідомлення: 17 автобусів поїхали в бік вільної території України і лише 4— до Росії. Тобто наратив, що всі ці люди — проросійські «ждуни», не спрацював. Для кого тоді ця пропаганда? Чи означає це, що інформаційна операція з Олешками росіянам не вдалася?

Варто розуміти, скільки населення поїхало з Олешків ще після затоплення. І ми ж не знаємо, куди ці люди їхали. Одні їхали в бік Росії, інші — в бік вільної території України, решта — простозалишалися на окупованих територіях у більш благополучних місцях. Місто ж фактично зникле. Тепер уже остаточно.

Путіну було потрібно дати Трампу перед проміжними виборами маленький шматочок перемир'я, який ніяк не завадив планам російської армії, і він цей шматочок дав. Претензій до Путіна в Трампа немає.Він показав, що домовленості можливі, та ще й, можна сказати, прорекламував Меланію Трамп. Це все, що було потрібно. В ролі Меланії Трамп як гуманітарної амбасадорки ми ж не сумніваємося.

Російська пропаганда говорить те, що чують її користувачі. Ми теж чуємо те, що хочемо чути, бачимо ці автобуси і реальні факти. Американці говорять про гуманітарну місію Меланії Трамп і про те, яклюдей вдалося врятувати з Олешків.

Якщо Україна обстрілюватиме російські НПЗ, а Росія — українську цивільну інфраструктуру, хто навесні наступного року може опинитися в слабшій позиції?

Це не взаємозалежні процеси. Ми можемо не обстрілювати російські нафтопереробні заводи, але від цього Росія не перестане обстрілювати нашу інфраструктуру.

Те, чим цей рік відрізняється від минулих років війни, — це те, що ми також можемо завдавати ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі й військово-промисловому комплексу. Раніше, якпам'ятаєте, Росія била по українській інфраструктурі, не враховуючи, що по її території може теж щось прилітати. Якби зараз не було обстрілів російських нафтопереробних заводів та іншоїінфраструктури, Росія все одно нищила б нашу інфраструктуру.

Ці процеси не взаємозалежні, але кому буде більш боляче?

Росія планомірно нищить нашу інфраструктуру, щоб перетворити територію України на непридатну для життя. Вона робитиме це незалежно від того, чи будемо ми стріляти по її інфраструктурі. Питання віншому: чи зможемо ми завдати Росії в наступні роки війни — не навесні 2027 року, а навесні 28-го, 29-го чи 31-го — такого удару, який змусить її припинити удари по Україні?

А те, що Росія буде проводити нищити інфраструктуру й витісняти українське населення за кордони так званих «ісконних російських земель», аби надалі їх зайняли російські війська й переселенці зРосії, пояснювати не треба. Подивіться на Олешки, розташовані на окупованій території. Звідти виїхали люди. На цьому історія українських Олешків закінчилася. Якщо територія лівобережжя Херсонськоїобласті залишиться під контролем росіян, туди будуть переселені громадяни Росії. Це будуть інші Олешки з російськими громадянами.

В історії українських земель так відбувалося сторіччями. Україна — це просто великі Олешки. Мешканці Олешків виїхали на вільну територію України, а українцям пропонують виїхати далі на територіюзахідних країн, щоб звільнити простір для росіян. Ось і вся політика. Радник Путіна казав, що Україну завжди рятувала Росія, переселяючи на українські території своє населення.

Ми можемо захистити свою інфраструктуру, але як перемогти, вистояти й вижити, не завдаючи значної шкоди ворогу?

Це залежить від того, наскільки сильними будуть наші удари.

Для нас головним є не питання перемоги у війні. Наші питання прості: чи залишиться ця держава на політичній мапі світу і чи залишиться цей народ на демографічній? На обидва ці питання на сьогоднінемає позитивної відповіді.

Є шанси, що Україна й український народ зникнуть із політичної і демографічної мап світу, а кордони Росії і російського демографічного простору сягнуть Ужгорода.

Перемогти у війні — це створити умови для того, щоб Україна й український народ існували далі. Ніякої іншої перемоги не існує. Все інше — це від лукавого.

Є два народи, які воювали з Римською імперією, намагаючись захиститися від неї і зберегтися: даки і євреї. Де даки? В археологічному музеї. Вони були винищені повністю. Якась частина асимілюваласяі стала частиною народів, які живуть на території сучасної Румунії, але даків як нації немає. Є тільки археологічні докази їхнього існування. Євреї, як бачите з нашої розмови, є. У цьому нашанаціональна перемога над Римською імперією. Можу побажати українському народові такої самої перемоги над Російською.

Багато народів, які протистояли Російській імперії, або давно зникли, або залишилися невеликою кількістю в місцях свого традиційного розселення. Можу як приклад навести мордву. Мордовська державаборолася з Золотою Ордою багато років після того, як слов'янські князі почали їздити по ярлики в Сарай. У результаті ті, хто їздив по ярлики, зараз намагаються знищити нас, а ті, хто боровся, єчастиною, я б сказав, реліктової автономії в складі Російської Федерації, де навіть вивчення власних мов не є обов'язковим. Ось та доля, якої ми не маємо зазнати.

Світовий досвід показує, що сторони готові йти на реальні перемовини, коли новий день конфлікту приносить більше шкоди обом. Або якщо одна сторона колапсує, а інша перемагає. Чи є Україна більшзагроженою? Вона менша територіально, за чисельністю збройних сил, за масштабом оновлення технологій.

Говорити, що Росія має неймовірні можливості, — це величезне перебільшення.

Переважна частина населення Росії живе в її європейській частині, яка за своїми територіальними параметрами може бути порівнюваною з територією України. Все те, що ми бачимо на мапі РосійськоїФедерації та звикли сприймати як Совєтський Союз, — це незаселена територія. Заселеними були якраз ті території, які від'єдналися: Україна, Білорусь, Молдова, країни Кавказу, Центральної Азії.Залишилися незаселені.

Російські можливості мобілізації, враховуючи багато різних політичних і соціальних обставин, обмежені тим, що Росія вибрала модель армії найманців.

Також потрібно зважати на можливості російської економіки. Армія найманців не перетвориться на армію мобілізованих за один місяць чи рік. І, як бачите, поки що в Росії ніхто навіть не розглядаєтаких можливостей.

Нам важче боротися з російською армією, тому що там — найманці, а в нас — мобілізовані громадяни. Це непорівнювані речі. В минулому, коли феодали йшли війною на країну, яку хотіли захопити, наоборону виходили мешканці цієї країни. Феодали натомість мали армії найманців, набирали їх із чужих, бо своїх було шкода. А Росія — країна, де своїх не шкода. Заплатимо гроші — і йди, Ванька,помирай.

При цьому людські ресурси в Росії обмежені. Зараз, щойно війна прийшла в дім до самих росіян, кількість антивоєнно налаштованих людей, які кажуть: «Треба просто мир. Україна нам не подобається,вони нацисти, але потрібен мир», починає зростати. Бо для нормального росіянина війна — це війна на чужій території.

Як Україні працювати з Європою, щоб вона й надалі залишалась надійним тилом, з огляду на ключові політичні події у Польщі, Німеччині, Франції?

Я думаю, Європа нікуди не дінеться. Події в Польщі мене не бентежать, адже конфлікт навколо Конституційного трибуналу триває вже одинадцять років. Ця його фаза мала рано чи пізно настати, оскількиПольща входить у черговий виборчий період.

У будь-якому разі будь-який уряд Польщі приречений на допомогу Україні. Нам можуть не подобатись політичні погляди польських правих, консерваторів, але ми також маємо з ними співпрацювати. Доречі, хочу нагадати, що уряди Польщі, які допомагали Україні після 2014 року, були правими. Анджей Дуда — це, я б сказав, інтелігентний варіант Кароля Навроцького, але він був одним із найбільшихприхильників України на міжнародній арені, за що й поплатився тим, що на нього не хотів звертати уваги Дональд Трамп.

У Німеччині «Альтернатива» залишається популярною партією, але навіть якщо уявити собі наступні вибори до Бундестагу, можливість того, що вона зможе створити там однопартійний уряд, враховуючи їїпопулярність у західних землях Німеччини, — нульова. Поки що нульова можливість, що вона взагалі потрапить до будь-якого уряду. Може бути велика коаліція з християнських демократів, соціал-дем

  • Останні
Більше новин

Новини по днях

Сьогодні,
17 листопада 2026

Новини на тему

Більше новин