Bloomberg: В Угорщині помилково внесли близько 160 людей до списку агентів комуністичних спецслужб

15.11.2026, 13:58 lb.ua

В Угорщині оприлюднення архівів про співпрацю громадян із комуністичними спецслужбами обернулося скандалом. Близько 160 людей, серед яких опозиційний політик, помилково внесли до онлайн-бази як інформаторів комуністичної влади. Насправді вони самі перебували під наглядом спецслужб через діяльність проти режиму, пише Bloomberg.

Публікація документів мала символізувати початок нового, відкритішого політичного етапу після усунення від влади Віктора Орбана, який керував країною 16 років. Прем’єр-міністр Петер Мадяр заявляв, що Угорщина зможе подолати травми минулого, лише якщо визнає їх і власну відповідальність.

Однак замість очікуваного суспільного примирення рішення спричинило суперечки. Мадяру довелося вибачатися в парламенті, а керівник національного архіву служб безпеки запропонував піти у відставку.

Проблеми стосуються так званих карток «коробки 6», які цього місяця опублікували в онлайн-базі.

Вони містять основні дані про людей, до яких зверталися представники комуністичної таємної поліції з пропозицією шпигувати й повідомляти про інших. Водночас картки не свідчать, чи погодилася людина співпрацювати, чи передавала інформацію і чи завдала комусь шкоди.

За оцінками істориків, близько двох третин архівних документів уже вилучили або знищили. У наявних архівах залишилося трохи більше ніж 50 тисяч імен. Крім того, у відкритій базі бракує десятків тисяч справ, зокрема документів колишнього прем’єр-міністра Петера Медьєші, якого понад 20 років тому називали інформатором.

Історик Янош Райнер наголошує, що картки не можна сприймати як перелік винних. За його словами, людина, яка не написала жодного звіту, має таку саму картку, як і та, що десятиліттями передавала тисячі повідомлень.

«Це, мабуть, був найрадикальніший крок – просто опублікувати цю базу даних. У мене були застереження, що це спричинить плутанину. Це не список злочинців, усе не так просто», – сказав Райнер.

Деякі люди погоджувалися на співпрацю під тиском: їм погрожували відрахуванням із навчального закладу, звільненням або переслідуванням близьких. Водночас у соцмережах після публікації документів почали поширювати фотографії карток і звинувачувати людей, чиї імена там з’явилися.

Серед тих, чиї імена фігурують у документах, – футболіст Йожеф Божик, який грав у легендарній збірній Угорщини 1950-х років, а також ведучий популярної телевікторини. Обидва вже померли. Інформацію також перевіряють щодо чинного судді Конституційного суду та колишнього голови центрального банку.

Окремо видання згадує лауреатку Нобелівської премії з медицини Каталін Каріко. Вона розповідала, що наприкінці 1970-х років їй погрожували заборонити продовжувати наукові дослідження. Через побоювання за свою кар’єру вона підписала документ про співпрацю, однак, за її словами, згодом не писала звітів і нікому не завдала шкоди.

У лютому, до дня пам’яті жертв комунізму, влада планує оприлюднити так звані B-досьє. Вони міститимуть інформацію про обставини, за яких людей намагалися завербувати, і дадуть змогу краще зрозуміти, чому ті погоджувалися або відмовлялися від співпраці.

За останній тиждень понад 10 тисяч людей звернулися до архіву, щоб отримати додаткову інформацію про імена з оприлюдненої бази. Це приблизно стільки ж запитів, скільки архів отримав за попередні чотири роки.

Соціологиня Андреа Сабо, яка досліджує політичну поведінку, назвала публікацію документів не тією суспільною розрядкою, на яку сподівалися. Водночас вона вважає, що угорському суспільству ще належить розібратися, як звичайні люди опинялися під тиском авторитарної системи та ставали частиною механізму стеження.

За оцінками дослідників, протягом чотирьох десятиліть комуністичного правління понад 100 тисяч угорців у різний час були інформаторами спецслужб.

З 1949 по 1989 рік в Угорщині панував однопартійний комуністичний режим.

Як і в багатьох інших країнах Східної Європи часів холодної війни, угорські спецслужби використовували розгалужену мережу інформаторів для стеження за громадянами. Часто людей змушували доносити на колег, друзів і навіть родичів.

За оцінками, що ґрунтуються на даних архівів органів державної безпеки, влада завербувала близько 150 000 інформаторів, хоча інформація про дві третини з них на сьогодні не збереглася.

Значну частину документів було знищено у 1956 році під час антирадянського повстання в Угорщині або приховано в період переходу до демократії. Існує припущення, що деякі з них були вивезені до Москви.