Перемога демократів у США: чому це не зупинить план Трампа щодо України

15.11.2026, 13:46 vesti-ua.net

Перемога демократів на проміжних виборах у США відкриває новий етап протистояння Дональда Трампа з Конгресом. І Україна може опинитися в центрі цієї боротьби. Демократи вже говорять про посилення санкцій проти Росії, відновлення військової допомоги Києву, новий пакет приблизно на 15 млрд доларів та зміну складу американської переговорної команди. По суті, вони хочуть не допустити, щоб Трамп домовлявся з Кремлем на власних умовах.

Втім, зміна розстановки сил у Конгресі ще не означає, що Вашингтон змінить курс. Трамп залишається президентом і контролює виконавчу владу, а отже, зберігає вплив на зовнішню політику та переговори з Москвою. До січня 2027 року, коли новий склад Конгресу розпочне роботу, у нього є час спробувати реалізувати власний план домовленостей із Путіним. Цей факт турбує не лише Україну, а й європейські столиці. Особливо на тлі розмов про так звану "велику угоду", яка може стосуватися не лише завершення війни, а й усієї системи безпеки в Європі.

Для України ситуація неоднозначна. Так, демократи готуються тиснути на Білий дім не лише через законодавство, а й за допомогою парламентських розслідувань. Їхню увагу можуть привернути послаблення санкцій проти Москви, повернення російського дизельного пального на міжнародні ринки та контакти американських переговорників із представниками Кремля. Також у Конгресі стане більше тих, хто виступає проти поступок Росії, але рішення Білого дому від цього нікуди не зникнуть. Чи зможе Конгрес стримати Трампа? Чи встигне президент домовитися з Путіним до того, як зміниться парламентська більшість? І як скористається Кремль цим перехідним періодом?

Своїми думками з цих питань в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився дипломат, надзвичайний і повноважний посол України Андрій Веселовський.

– Після перемоги демократів на виборах до Конгресу українське питання набуває дещо іншого звучання. Серед їхніх ініціатив – відновлення військової допомоги Києву, підготовка нового пакета на 15 млрд доларів, розслідування відключення Starlink та посилення санкцій проти Росії. Чи зміняться підходи адміністрації Трампа до України та Європи після поразки республіканців та втрати контролю над Конгресом?

– Коротка відповідь – ні. Зовнішню політику, оборону та безпеку в США визначає президент, а зараз це Дональд Трамп. Він не збирається відмовлятися від основних принципів своєї зовнішньої політики, викладених спочатку в програмних документах, а згодом у Стратегії національної безпеки. Тому підстав очікувати зміни курсу немає.

Пріоритети США розставлені досить чітко: на першому місці власна територія та найближче оточення, далі – Латинська Америка, Тихоокеанський регіон, Близький Схід і лише потім Європа. Відповідно, треба розуміти, яке місце відведено Європі. Напередодні міністр війни США Гегсет заявив, що Штати поступово відходитимуть від відповідальності за європейську безпеку. Це питання мають розглянути під час щорічного перегляду розміщення американських збройних сил за кордоном. Наприкінці року Вашингтон переглядає всю свою закордонну присутність: не лише чисельність військ, а й бази, фінансову допомогу країнам-партнерам та інші зобов'язання. Цього разу Європа ризикує фактично залишитися без американської підтримки.

Це не означає, що США перестануть підтримувати окремі європейські країни, які поділяють погляди Трампа. Наприклад, Польщу. Якби при владі в Угорщині залишався Орбан, вона також могла б розраховувати на таку підтримку. Але мова йде про окремі двосторонні відносини, а не про загальну систему безпеки. Той самий американський парасонтик, про який упродовж 70 років говорили у Вашингтоні та європейських столицях, стає дедалі менш надійним. Таким чином, зовнішня політика та політика безпеки США і далі визначатимуться проголошеними пріоритетами. України серед них немає. Вона не є членом НАТО, а Європейський Союз згадується в американській стратегії лише побіжно.

– Чи може Конгрес вплинути на цей курс?

– Його можливості обмежені. Конгрес контролює бюджет і може ухвалювати рішення щодо окремих політичних кроків. Але щоб подолати вето президента або провести рішення всупереч його позиції, потрібна підтримка двох третин законодавців.

Є ще одна важлива обставина: керівником апарату Білого дому більше не є Сюзан Вайлз. Її змінив Стівен Міллер, який дотримується ще більш жорстких поглядів, ніж сам Трамп. Те, що ми чуємо від президента, не завжди є його власними формулюваннями. Йому готують промови спічрайтери, а напрямок риторики значною мірою задає, зокрема, Міллер. Як керівник апарату він має великий вплив на те, які послання доходять до президента і що той у підсумку озвучує. Це не означає, що Трамп – маріонетка. У нього є власні інстинкти, але його переконують у певних речах, і він починає діяти відповідно до цих переконань. Так само його переконали, що США зможуть перемогти в Ірані, і він повірив у цей сценарій.

На щастя, політикою щодо Латинської Америки значною мірою займається Рубіо. Йому вдалося переконати Трампа не повторювати на Кубі сценарії, подібні до венесуельського чи, тим паче, іранського. Тому Куба поки зберігає цілісність і продовжує існувати як держава, нехай навіть її політична система далека від демократичної. Отже, підстав очікувати зміни американського курсу немає, якщо тільки з самим Трампом не стабілізується якась серйозна особиста катастрофа.

– Щодо Росії. Чи залишається зближення з Путіним одним із головних пріоритетів Трампа? Чи зможе Конгрес вплинути на ці рішення?

– Якщо Конгрес і зможе щось змінити, це буде тривалий процес, а його вплив буде точковим. Неможливо змінити політику Трампа чи його ставлення до Росії лише рішеннями законодавців. Ми можемо домовитися з Росією про енергетичне перемир'я, яке буде вигідним Москві та шкідливим для нас. Але це не змінить переконаності Путіна в тому, що Україна не повинна бути незалежною демократичною державою і що заради цього він готовий застосовувати всі наявні засоби.

Так само можна домогтися скасування конкретної домовленості – про дизельне пальне, тіньовий флот чи щось інше. Але спочатку доведеться подолати бюрократичний опір: відповідальні міністри та чиновники можуть затягувати виконання рішень або створювати для цього перешкоди. А навіть якщо один напрямок вдасться перекрити, замість нього відкриється інший. Заборонять одну схему – з'явиться інша, наприклад дозвіл на авіасполучення. І тоді почнеться нова боротьба – вже за те, щоб скасувати це рішення. Тим часом попереднє питання відійде на другий план.

Я не хочу сказати, що ситуація безвихідна. Вона може змінитися внаслідок серйозного провалу російської агресії – завдяки успіхам України, перевороту в Кремлі чи іншим непередбачуваним подіям, зокрема масштабній технологічній катастрофі. Інший варіант – серйозні потрясіння в самих Сполучених Штатах.

– Тобто успіх демократів на виборах фактично не дає особливих підстав сподіватися, що вони зможуть стримати проросійські ініціативи Трампа?

– Перемога демократів дає їм можливість налякати оточення Трампа перспективою: сьогодні ми перемогли на проміжних виборах, а за два роки можемо виграти президентські і тоді з вами розберемося. Саме цей тиск вони і збираються використати. Наприклад, чому демократи хочуть усунути Гегсета? Вважають його некомпетентним, агресивним і деструктивним. Тиск на нього – це спроба домогтися призначення іншого, більш професійного міністра оборони. І це лише один із напрямків. Демократи можуть знайти й інші точки, через які тиснутимуть на адміністрацію. Їхня мета – послабити вплив найбільш радикального оточення Трампа, змусити його діяти обережніше, а американську політичну еліту підвести до висновку, що трампізм був помилкою і її треба виправити. Водночас демократи дають зрозуміти тим республіканцям, які поділяють їхні погляди, що готові діяти разом.

Але Україна в цій боротьбі – лише один із приводів. Таким самим приводом можуть стати Іран, ставлення до Європи чи політика щодо Тайваню, відносини з Францією, Великою Британією, Канадою, Гренландією. А скільки ще є внутрішніх проблем – кадрові призначення, укази, ухвалені Трампом у перший день президентства, та інші рішення, які доведеться переглядати. Це і є головна мета демократів. Україна в цій боротьбі буде помітним, але не визначальним фактором.

– Ви згадали Гегсета. Зараз про його відставку все частіше говорять не лише демократи, а й республіканці. Чи може зміна керівника Пентагону вплинути на підтримку України? Якщо замість Гегсета прийде адекватніший міністр оборони, нам стане легше?

– Гегсет може піти, але його люди залишаться. І Колбі, і керівники департаментів, і командувачі військових напрямків. Так що люди Гегсета нікуди не подінуться. А якщо Стівен Міллер залишається правою рукою Трампа в Білому домі, то звідки чекати переходу до більш помірної та реалістичної політики? Підстав для цього немає.

– Але Конгрес уже говорить про нову допомогу Україні на 15 млрд доларів, перегляд санкцій проти Росії та контроль за Starlink. Чи може новий Конгрес хоча б за цими напрямками домогтися конкретних результатів?

– Це гра на перспективу. Але ми живемо сьогодні. Кілька днів тому була знищена Трипільська теплоелектростанція – важлива балансуюча потужність для енергосистеми Києва та інших великих міст. І що нам дасть правильний законопроєкт у Конгресі, який обговорюватимуть два-три місяці, а його наслідки ми відчуємо, можливо, лише за рік? Зараз йдеться про те, що відбувається сьогодні, а не про перспективу на п'ять років. Заяви демократів створюють іншу політичну атмосферу, але не здатні прямо зараз змінити наміри Трампа.

Подивіться, для чого відбувається зустріч в Абу-Дабі. Щоб під виглядом мирних переговорів погодитися на чергові вимоги Путіна. Чи можуть демократи цьому завадити? Чи здатні вони змінити позицію Віткоффа, переконати його говорити в Москві, Вашингтоні та Абу-Дабі щось інше, ніж те, що він говорить зараз? Ні, не здатні.

– Після Абу-Дабі важко очікувати будь-яких проривів. Віткофф напередодні зустрічі заявив, що сторони говоритимуть про безпеку Європи, нову архітектуру безпеки та шляхи до миру. Це фактично російська програ