Префекти прийдуть — Шухевича не шануватимуть

12.11.2026, 12:21 lb.ua

Про міжнародні відносини, в які «залазять» місцеві ради! Коли прочитав цю пряму мову в інтерв'ю, згадалося багато чого. На Львівщині якихось там 12 років тому прокуратура вихвалялася, як вона в судах скасувала пару сотень рішень місцевих рад про підтримку курсу на вступ до ЄС.

Згадав також заяву Львівської обласної ради після подій в Овальному кабінеті. Ініціював сесію з цього приводу начальник Львівської ОВА.

На сесії 13 жовтня заступник начальника Львівської ОВА Юрій Бучко, за сумісництвом депутат Львівської обласної ради, ініціював звернення до Президента США Д. Трампа. Його, до речі, кажуть, прислали з того-таки Офісу Президента України, але це не точно.

Зате точно те, що воно послужило джерелом десятків мемів (один із них даю), передач на росії на кшталт «шоу соловйова», ще до того, як Львівська обласна рада провалила цей важливий для міжнародних зносин документ.

Тому тут висновок такий: що дозволено Юпітеру — те не дозволено бику!

Після запровадження у 2022 році змін до законодавства начальники обласних військових адміністрацій та їхні колеги меншого калібру на рівні районів уже понад чотири роки наділені величезними повноваженнями. Тобто одночасно здійснюють виконавчу владу на місцях, координують діяльність урядових підрозділів на місцях і позбавлені будь-якого контролю з боку рад. Найгірша ситуація — у містах, де центральна влада через суди позбавила повноважень законно обраних міських голів і призначила керувати громадами начальників міських військових адміністрацій. Маємо справжніх «суперпрефектів», доцільність обсягу повноважень яких викликає дедалі більше сумнівів, особливо з огляду на ефективність їхньої роботи та численні корупційні скандали.

Вже сьогодні начальники ОВА самовільно, на власний розсуд, без жодних звітів розпоряджаються місцевими бюджетами, власними розпорядженнями (sic!) вносять зміни до рішень рад, наділені правом скликати позачергові сесії органів самоврядування. То, може, апелюючи до майбутнього інституту префектів, шановний політик мав на увазі розвантажити нинішніх «намісників» від надмірних повноважень, особливо у господарській сфері, і сконцентрувати їх на роботі з юридичного аналізу рішень рад?

Тепер — від ідеї префектів до нашого питання. «Ці» проєкти рішень, які нібито «зашкодили українській державі», у порядку денному сесії ради перебували на розгляді з 7 липня 2026 року. «Суперпрефект» в особі начальника Львівської ОВА, за сумісництвом голови фракції «Слуга народу» Максима Козицького, жодних зауважень до цих рішень не висловлював, голосував разом з усіма «За» за включення їх до порядку денного. 20 жовтня 2026 року рішення було розглянуто й підтримано всіма депутатами, присутніми в залі. Серед тих, хто підтримав, — уже згаданий заступник «суперпрефекта». Ну, напевно, і це варто списати на надмірну перевантаженість носіїв інституту обласної військової адміністрації.

То шкідливі чи ні рішення Львівської обласної ради про вшанування УПА та пам’яті Шухевича й Ольжича?

Згідно із Законом України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу», нинішня російсько-українська війна має назву — Війна за Незалежність України.

Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» визнає учасників УПА борцями за незалежність. Отже, законодавство чітко визначає не лише статус УПА як борців за незалежність, а й тяглість їхньої боротьби до нинішньої Війни за Незалежність України.

Львівська обласна рада послідовна в політиці пам’яті та вшануванні видатних діячів визвольного руху. Але наголошую, що рішення від 20 жовтня 2026 року ухвалені зокрема й на виконання пункту 1 та розділу II Додатка № 2 до Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2025 року № 4748-IX (щодо відзначення 30 червня 120-річчя від дня народження Романа Шухевича). Знову вимушений нагадати пану нардепу (або: міністру): на час розгляду в парламенті його голос у залі — «За». У тому ж рішенні — відзначення пам’ятних дат та ювілеїв ще 11 видатних діячів Української повстанської армії.

Аналогічні рішення місцеві ради в Україні ухвалюють уже десятиліттями: героїв національно-визвольних змагань увічнюють у назвах вулиць, площ, шкіл тощо.

Абсолютно зрозуміло, що захист честі й гідності українських повстанців — не лише моральний, а й політичний обов’язок представників української держави на всіх рівнях. І йдеться не тільки про належну оцінку минулого, а й про нинішню війну.

Та хай уже з тими префектами, але ж є зовнішньополітичні реалії!

Зважаючи на «рівень сприйняття» у сусідній Польщі рішень, ухвалених Львівською обласною радою, здавалося б, мають рацію ті, хто закликав до перегляду, точніше — до зміни акцентів у цих рішеннях. Проте тут центральна влада вирішила діяти виключно в режимі таврування якихось там неконструктивних депутатів. При цьому начальник Львівської ОВА, який наділений правом ініціювати зміни до ухвалених рішень і скликання сесії з цього приводу, ховає голову в пісок і діє за принципом «і це мине».

А ще польській стороні увімкнули дитячу оповідку про те, що рішення не підписане, а відтак — не набрало чинності. Для цього «суперпрефекти» навіть зібрали зо три десятки підписів депутатів Львівської обласної ради, які слізно просять виконувача обов’язків голови облради порушити закон — не підписувати й не оприлюднювати ухвалені рішення. Думаю, що навіть у Республіці Польща закони вміють читати краще, ніж наші окремі можновладці на місцях: рішення ухвалено і воно має виконуватися!

Звісно, до всіх рішень можна вносити зміни. Ніколи не пізно змінювати акценти на користь стратегічних цілей. Якщо розмова доросла, то навіть із вигодою — приміром, із порушенням питання знищених українських пам’ятників, установлених на місцях давно відомих українських поховань.

Звісно — з обговоренням процедури скасування необґрунтованого рішення щодо заборони в'їзду Святославу Шереметі, з порозумінням щодо продовження ексгумацій на польському боці та ще багато з чим.

Чекаємо на дорослих і на цю розмову. На адекватні дії з боку Львівської ОВА, МЗС та тепер уже й Мінрегіону.