Чотирьох захисників та одну захисницю втратила Вінниччина

06.11.2026, 18:47 i-vin.info

Вінниччина продовжує отримувати трагічні звістки з фронту. Війна забрала життя ще п’ятьох захисників із різних громад області. Хтось із них тривалий час вважався безвісти зниклим, хтось пройшов найгарячіші напрямки фронту, а хтось присвятив військовій службі роки свого життя. Серед загиблих – двоє 26-річних чоловіків, військова психологиня, яка залишила сиротами двох дітей, та військовослужбовець, який боронив Україну на Харківщині, повідомляє I-VIN.INFO.Руслан ЖулінськийКозятинська громада втратила 36-річного захисника Руслана Жулінського. Старший солдат, 1990 року народження, загинув під час виконання бойового завдання в населеному пункті Захарівка Чугуївського району Харківської області.Максим ПолюгаМайже півтора року рідні та близькі Максима Полюги із села Гордіївка Тростянецької громади чекали на звістку про його долю. Військовий вважався зниклим безвісти, однак згодом надійшло трагічне підтвердження його загибелі.Молодший сержант служив командиром гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти військової частини А2613.Життя 26-річного захисника обірвалося 14 травня 2025 року під час оборони України поблизу населеного пункту Срібне Донецької області.Максим ПікульськийВінницька громада попрощалася із 26-річним Максимом Пікульським, позивний «Пікуль». Військовий служив за контрактом у бригаді Національної гвардії України «Червона Калина». Від початку повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання на передовій спочатку як кулеметник, а згодом обіймав посаду діловода відділення кадрової роботи.Його бойовий шлях пролягав через Васильків, Гостомель, Бучу, Київ, Макарів, а згодом — через Сєвєродонецьк, Бахмут, Лисичанськ і Білогорівку.Максим народився 27 вересня 2000 року у Вінниці. Навчався у гімназії №6, після чого здобув фах автоелектромеханіка у Вінницькому технічному коледжі. Під час навчання працював у магазині будівельних матеріалів, а пізніше — на станції технічного обслуговування, де здобував професійний досвід.Життя захисника обірвалося 22 жовтня 2026 року поблизу селища Олександрівка Краматорського району Донецької області. На нього вдома чекали велика родина, наречена, друзі та колеги.Наталія АргатУ селі Чечелівка Гайсинської громади провели в останню путь 30-річну військовослужбовицю Наталію Аргат. Вона стала на захист України в перші тижні повномасштабного вторгнення, служила військовою психологинею та була нагороджена орденом «За мужність» III ступеня.Наталія народилася 30 квітня 1996 року в Гайсині. Здобула педагогічну освіту та працювала вихователькою у дитячому садку №2 «Дзвіночок». Після початку великої війни долучилася до війська. Понад три роки служила у 168-му батальйоні територіальної оборони 120-ї бригади, а згодом продовжила службу у військовій частині А4995.Обіймала посаду заступниці командира роти з психологічної підтримки персоналу в підрозділі «Птахи Мадяра».1 листопада 2026 року поблизу Кам’янки Покровського району Донецької області Наталія загинула під час виконання бойового завдання внаслідок ураження ворожим безпілотником.За цією втратою стоїть ще одна родинна трагедія. У квітні цього року на війні загинув чоловік Наталії Олексій. Тепер без обох батьків залишилися їхні діти — 12-річна Катерина та 8-річний Артем. Також осиротіли мама захисниці Лариса та бабуся Любов.Ігор СмальчукСутисківська громада втратила військовослужбовця Ігоря Смальчука. Старший солдат із селища Сутиски помер 4 листопада 2026 року під час виконання заходів із забезпечення оборони України поблизу населеного пункту Яєчне Куп’янського району Харківської області.Ігор Васильович проходив військову службу на посаді інспектора прикордонної служби.Читайте також, «Катівня» під Києвом, штурм військового об’єкту та підозри ініціаторам: наслідки заворушень у Петропавлівській Борщагівці.Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.Фото: зі сторінок громад