«Ми християни, ми хороші люди». Тому ми спочатку попередимо вас, а потім скинемо ядерну бомбу

28.10.2026, 19:47 33kanal.com

Я давно перестав дивуватися російському цинізму, але іноді навіть мені здається, що ми маємо справу не просто з державою, яка втратила моральні орієнтири, а з цілою системою світогляду, де вбивство людини перетворилося на прояв любові, агресія на захист, а ядерний терор на акт християнського милосердя.Днями британський журналіст Пірс Морган розмовляв із російським олігархом Костянтином Малофєєвим, власником пропагандистського телеканалу «Царьград», людиною, яка роками фінансово та інформаційно підтримує російський імперський проєкт і водночас дуже любить розповідати про православ’я, традиційні цінності та особливу духовність російського народу.Морган поставив йому надзвичайно просте запитання, попросивши назвати хоча б одну річ, за яку той міг би критикувати Путіна, і після тривалих ухилянь почув відповідь, від якої, думаю, навіть у досвідченого британського журналіста на якусь мить зникло бажання жартувати.Малофєєв заявив, що головна помилка Путіна полягає в тому, що він досі не застосував проти України ядерну зброю.А далі цей православний мільярдер, який, напевно, регулярно хреститься перед іконами та розповідає про занепад бездуховного Заходу, почав цілком серйозно пояснювати, як саме він пропонує організувати ядерний удар по Західній Україні.Спочатку оголосити ультиматум на 72 години, дозволити мирним мешканцям залишити територію, а потім завдати ядерного удару, причому в його уявленні така процедура повинна свідчити про особливу гуманність росіян, адже вони, бачите, не хочуть убивати українців.І знаєте, чим він завершив своє пояснення?«Ми християни. Ми хороші люди. Вони наші брати».Я перечитав ці слова кілька разів, намагаючись зрозуміти, яким чином у голові дорослої, освіченої та надзвичайно заможної людини може одночасно існувати бажання скинути ядерну бомбу на сусідню державу і щира, принаймні на його власне переконання, впевненість у своїй моральній вищості.Це вже навіть не звичайне лицемірство, коли людина говорить одне, а робить інше, бо тут ми бачимо значно страшнішу річ, коли саме поняття добра настільки спотворене, що людина перестає розуміти різницю між милосердям і масовим убивством.Особливо вражає ця історія з 72 годинами, адже Малофєєв начебто припускає, що мільйони людей можуть просто зібрати валізи, посадити дітей та стареньких батьків у автомобілі, залишити лікарні, будинки, господарства і за три доби кудись зникнути, після чого російські «християни» отримають моральне право перетворити їхню землю на радіоактивне згарище.Ніби попередження про майбутній злочин якимось дивовижним чином перетворює сам злочин на благодіяння.І саме тут, на мою думку, проходить принципова межа між цивілізацією, яка визнає цінність людського життя, та імперською ідеологією, для якої людина є лише матеріалом, що його можна використати, переселити, залякати або знищити заради чергової історичної фантазії.Пірс Морган відповів йому однією фразою, яка заслуговує на те, щоб її почули всі ті західні політики, котрі досі намагаються відшукати в поведінці Кремля якусь приховану раціональність.«Хороші люди не вторгаються до своїх сусідів».І я би додав, що хороші люди не депортують чужих дітей, не перетворюють міста на руїни, не атакують електростанції посеред зими та не обговорюють за телевізійними камерами, скільки часу потрібно дати цивільному населенню перед ядерним ударом.Але найбільше мене турбує навіть не сам Малофєєв, бо з такими персонажами давно все зрозуміло, а те, що подібні погляди можуть цілком відкрито існувати всередині російської політичної та медійної верхівки, не викликаючи жодного помітного морального потрясіння.Уявіть собі на хвилину, що якийсь впливовий британський чи німецький мільярдер вийшов би в телевізійний ефір і почав серйозно пропонувати ядерне бомбардування сусідньої країни, пояснюючи це своїм християнським милосердям та любов’ю до братнього народу.Якою була б реакція суспільства, політиків, церков, правоохоронних органів і міжнародної спільноти?А тут ми маємо чергову заяву одного з найвідоміших ідеологічних прихильників Путіна, яку значна частина світу, боюся, знову сприйме як специфічний російський політичний фольклор.І поки одні розмірковують про необхідність враховувати російські інтереси безпеки, інші цілком серйозно пояснюють, як саме можна застосувати ядерну зброю проти країни, яка нікуди не вторгалася і просто хоче жити на власній землі.Мені здається, що ми надто довго намагаємося знайти здоровий глузд там, де давно панує культ сили, і надто часто плутаємо дипломатію з небажанням назвати речі своїми іменами.Бо коли людина, яка називає тебе братом, пропонує скинути на твій будинок ядерну бомбу, питання вже не в тому, як переконати її ставитися до тебе краще, а в тому, як зробити так, щоб вона ніколи не отримала можливості реалізувати свої наміри.І саме тому Україна потребує не чергових лекцій про компроміси, а реальної військової сили, надійних союзників та таких гарантій безпеки, які не залежатимуть від настрою чергового мешканця Кремля.А російським православним проповідникам я би порадив нарешті перечитати хоча б одну із десяти заповідей, причому бажано ту, де сказано «Не вбивай», бо складається враження, що саме цю сторінку вони вже давно й остаточно вирвали зі своєї Біблії.І все ж мене не залишає одне запитання, на яке я хотів би почути відповідь насамперед від європейських і американських політиків.Скільки ще разів ці люди повинні публічно пояснити, що вони готові нас убивати, перш ніж цивілізований світ нарешті повірить їм на слово?