Плекали, захищали та популяризували рідну мову вінницькі митці

27.10.2026, 15:06 i-vin.info

Вінниччина – земля, що подарувала Україні цілу плеяду талановитих письменників, літературознавців, дисидентів та правозахисників, які присвятили своє життя збереженню рідного слова та захисту нашої національної ідентичності. Сьогодні, відзначаючи День української писемності та мови, ми згадуємо, якою ціною і завдяки кому вибороли право вільно говорити й творити рідною мовою. На цьому шляху українське слово проходило крізь безліч жорстоких імперських заборон та утисків, але вистояло завдяки незламним землякам, які плекали його попри всі переслідування й небезпеки. I-VIN.INFO зібрав історії видатних захисників слова, чий життєвий шлях, коріння або діяльність нерозривно пов’язані з вінницькою землею.Хтось із них втілював національну ідентичність у художніх творах, хтось присвятив себе науковому дослідженню глибини нашої мови, а хтось – пройшов тюрми та заслання, але не зрікся свого голосу, виборюючи наше право на мовну незалежність.Василь Стус – поет незламного духу, який став символом українського опоруВасиль Стус – видатний український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, правозахисник, дисидент та член Української Гельсінської групи. Ця багатогранна особистість пройшла шлях від митця до нескореного борця за незалежність України у XX столітті, закатованого радянським режимом за свою непохитну позицію та відстоювання національної гідності.Хоча значну частину свого життя він провів у Донецьку та Києві, народився поет у селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині. Подільське коріння його батьків, які зберегли українські традиції та мову, заклало міцний фундамент для подальшого мистецького шляху Стуса. Саме родинне виховання дозволило йому з юного віку пов’язати життя з творчістю та сформувати чітку громадянську позицію.Через свої переконання поет став політв’язнем СРСР, провівши близько 13 років із своїх 47 в ув’язненні та на засланні. Проте навіть у багаторічній ізоляції він не припиняв писати. Сьогодні його ім’я відоме далеко за межами України як символу людської гідності та духовного лідера нашого народу. Слова Стуса: «Якби мова не мала значення, її б не намагались заборонити чи знищити стільки разів» – і досі залишаються надзвичайно актуальними, ставши уособленням усієї нашої історії.Анатолій Подолинний як представник наукової та літературознавчої спільноти ВінниччиниГоворячи про митців слова, ми найчастіше уявляємо лише поетів та письменників, які власне писали прозу чи вірші. Проте не менш важливою є й дослідницька діяльність, спрямована на збереження та вивчення нашої культури. У цьому контексті варто згадати уродженця села Шипинки колишнього Барського району (нині Жмеринського) – Анатолія Мусійовича Подолинного, який присвятив себе дослідженню рідної мови та подільського фольклору».Він не просто аналізував літературні процеси як кандидат філологічних наук та професор, а залишив після себе значний масив авторської поезії, есеїстики, антологій та хрестоматій. Серед його вагомих праць варто відзначити книгу «Тільки б голос твій чути… Українська мова у двадцятому сторіччі», видану у 2011 році, яка стала важливим внеском у розуміння історичної долі нашої мови.Будучи очільником Вінницького осередку Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, Анатолій Подолинний роками залишався одним із головних інтелектуальних провідників регіону. Його багаторічна робота у стінах Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва, активна участь у Стусівських читаннях та консультування історико-краєзнавчих видань допомогли зберегти пам’ять про видатних земляків та внесли вагомий вклад у популяризацію української культури на Вінниччині.Михайло Коцюбинський – один із головних майстрів психологічної прози та літературного імпресіоналізму в УкраїніЩе одна постать, без якої важко уявити Вінниччину та Вінницю загалом – це Михайло Коцюбинський. На його честь у місті названо провідний педагогічний університет, вулиці та встановлено пам’ятники, тож не знати його просто неможливо. Його творчість стала справжнім мовним та культурним проривом для всієї України.Як засновник українського імпресіонізму та один із перших творців психологічної прози, він відмовився від застарілих шаблонів і показав, що українською мовою можна описувати найглибші почуття людини, створюючи витончену літературу європейського рівня. Коцюбинський збагатив нашу словесність точним викладом думки та неймовірною образністю.Його внесок у розвиток нашої культури полягає в глибокому збагаченні мови та розширенні меж української творчості. Перебуваючи на царській державній службі, де панувала тотальна русифікація, він усе одно писав свої тексти виключно рідною мовою. Своєю творчістю Михайло Коцюбинський показав, наскільки гнучким, мелодійним та сучасним може бути українське слово.Михайло Стельмах: представник українського поетичного словаМихайло Стельмах розпочав свій творчий шлях на рідній Вінниччині, де після закінчення Вінницького педагогічного інституту у 1933 році вчителював у сільських школах Поділля. Молодий педагог не лише навчав дітей грамоти, а й активно діяв як фольклорист-подвижник: він ходив від хати до хати, збирав та записував перлини подільського пісенного скарбу, народні звичаї та легенди. Цей живий подільський діалект, етнографічне багатство краю та щира синівська любов до мови земляків згодом лягли в основу його унікального літературного стилю, що прославив українське слово на весь світ.Свою глибоку відданість Вінниччині та прагнення розвивати рідну культуру письменник довів винятковим благодійним вчинком, коли віддав усю свою Ленінську премію на будівництво сучасної середньої школи в рідному селі Дяківці у Літинській громаді (наразі Вінницький район). Для радянського часу це був безпрецедентний крок, завдяки якому подільські діти отримали змогу навчатися та плекати рідну мову в сучасних умовах. Навіть здобувши всесоюзне визнання, статус академіка та високі державні нагороди, Стельмах ніколи не переривав живого зв’язку з Вінниччиною, залишаючись для свого краю справжнім культурним провідником, який популяризував історію та душу подільського селянства у кожному своєму творі.Степан Руданський: поет-новатор і творець української співомовки на ПоділліЩе одним видатним майстром пера, який народився на Вінниччині (у селі Хомутинці колишнього Калинівського району – нині Хмільницького), є Степан Руданський. Він увійшов в історію як поет, перекладач, збирач подільського фольклору та справжній літературний новатор, який створив абсолютно новий жанр – співомовки (короткі віршовані гуморески).Руданський щиро любив рідну мову і присвятив їй свій талант попри те, що його батько категорично не сприймав українську культуру і навіть забороняв синові писати листи «по-малороссийскому». Позбавлений батьківської фінансової підтримки, молодий поет усе одно обрав власний шлях. Він відповів родині пророчими словами про те, що після смерті його мову послухають мільйони одномовців.Степан Руданський зробив величезний внесок у популяризацію рідного слова. Він довів, що українська мова може бути не лише ліричною чи тужливою, а й неймовірно живою, гострою на язик, дотепною та сучасною. Мандруючи селами Поділля, він записував народні пісні та обряди, оберігаючи мовне багатство краю. Своєю творчістю Степан Руданський продемонстрував усьому світові колорит і невичерпну силу живого українського слова.Євген Гуцало: письменник-шістдесятник та публіцист із ВінниччиниМайбутній прозаїк та поет розпочав свій шлях до українського слова в селі Старий Животів (наразі село Новоживотів Оратівської селищної громади Вінницького району), де народився 1937 року в родині вчителів. Батьки змалечку виховували його в дусі української інтелігенції та привчали до книги, що й надихнуло хлопця згодом самого взятися за перо. Приблизно у десять років він власноруч збив дерев’яного стола, поставив його біля хати в кущах бузку і день у день писав там свої перші вірші та оповідання, долучаючись до красного слова.Після закінчення інституту Гуцало працював журналістом у газетах Вінниччини та в «Літературній Україні», безпосередньо займаючись популяризацією художнього слова. Він увійшов до когорти видатних письменників-шістдесятників, які створювали нову українську літературу, а через свої твори плекав і відображав чесну людину. Коли за часів Незалежності зникли заборони, він відкрито виступив як захисник національної ідентичності, опублікувавши гострий цикл статей «Ментальність орди», де сміливо розкритикував агресію, яку Росія століттями силою зброї нав’язувала українському народові.Катерина Калитко: представниця сучасної української поетичної елітиСучасна боротьба за рідне слово та його популяризація триває і в наші дні, тому в контексті захисту національної культури важливо згадати видатну сучасну представницю Вінниччини.Майбутня авторка поетичних збірок та прози народилася у Вінниці 1982 року, де й сформувався її шлях до українського слова. Твори письменниці з часом почали активно з’являтися у відомих антологіях та альманахах, зокрема «Привітання життя», «Гранослов», «Початки», «Молоде вино», «Колекція» та «Багатоголосся. Подільська поезія ХХ ст.». Це дозволило їй гучно заявити про себе в літературних колах і стати важливою частиною сучасного покоління митців.Катерина Калитко робить вагомий внесок у популяризацію культури, поєднуючи власну творчість із дослідженням та перекладом сучасної іноземної літератури. Її перекладні цикли оповідань балканських авторів тривалий час друкувалися в часописі «Кур’єр Кривбасу» в рамках авторської рубрики «Контурна карта». Своєю активною діяльністю письменниця доводить, що вінницька земля і сьогодні продовжує дарувати Україні потужних творців, які розвивають, оберігають та гідно презентують українське слово.Кожен з нас – голос українського словаСьогодні, коли вкотре намагаються відібрати нашу ідентичність та знищити генетичний код нації, захист мови остаточно перестав бути справою лише письменників чи науковців. Попри століття імперських утисків, заборон і теперішніх викликів, українське слово живе завдяки