Мільярди на підтримку ветеранів: реальна допомога чи просто цифри у звітах?

20.10.2026, 15:17 nova.net.ua

В Україні на підтримку ветеранів виділяють мільярди гривень, але не завжди зрозуміло, наскільки ця допомога змінює їхнє життя. Міністерство у справах ветеранів звітує про витрачені кошти, кількість заявок і людей, які скористалися державними програмами. Водночас у публічних звітах часто бракує інформації про те, чи допомогли ці програми ветеранам знайти роботу, відновитися після війни або розв’язати конкретні проблеми.

На це звернула увагу Богдана Левицька у своїй колонці для «Громадського радіо», опублікованій 19 жовтня. Авторка проаналізувала три державні програми підтримки ветеранів та пояснила, які питання виникають до їхнього фінансування й оцінювання результатів.

Один із прикладів — програма «Ветеранський спорт», яка передбачає фінансову підтримку для занять спортом. На початку 2026 року на неї заклали 600 мільйонів гривень із розрахунку на 100 тисяч отримувачів щокварталу. Однак попит виявився значно більшим, ніж очікували. За даними Мінветеранів, протягом трьох кварталів програмою скористалися понад 800 тисяч разів, а загальна сума виплат перевищила 1,2 мільярда гривень. Через нестачу коштів жовтневий етап програми не розпочався.

Але 800 тисяч використань не означають, що допомогу отримали 800 тисяч різних людей, адже один ветеран міг долучатися до програми кілька разів. Авторка колонки звертає увагу, що велика кількість учасників ще не свідчить про ефективність програми. Зокрема, невідомо, скільки ветеранів завдяки цій підтримці почали регулярно займатися спортом і чи продовжують тренування. Також виникають питання до планування бюджету, оскільки коштів не вистачило на всі заплановані етапи.

Інша проблема стосується фахівців із супроводу ветеранів. Це спеціалісти, які мають допомагати колишнім військовим оформлювати документи, отримувати послуги та розв’язувати різні питання після повернення з фронту. Проте перевірка Рахункової палати виявила суттєві розбіжності між планами Міністерства та реальною кількістю працівників.

У 2024 році Мінветеранів визначило потребу в 15 тисячах таких фахівців. Водночас регіони запропонували створити лише 1360 посад, а до кінця року працевлаштували 485 людей.

За висновками аудиторів, під час планування не врахували належним чином реальні потреби ветеранів та можливості громад.

Через проблеми з плануванням за 2024 рік і дев’ять місяців 2025 року довелося перерозподілити 5,7 мільярда гривень, або 84% запланованих коштів. Це не означає, що всю суму витратили неефективно. Йдеться про гроші, які не вдалося використати за початковим планом і які спрямували на інші потреби.

Аудит також виявив розбіжності у звітності. Станом на 1 жовтня 2025 року Міністерство повідомляло про 95 086 заяв, тоді як у системі «е-Ветеран» було зафіксовано 56 487. Після перевірки відомство повідомило про зміни в розподілі коштів і тестування нової системи обліку роботи фахівців у 14 областях.

Третій приклад — програма професійної адаптації ветеранів, яка передбачає навчання та перекваліфікацію. У 2025 році планували охопити нею 2634 людини, однак фактично послуги отримали 1334 учасники. Це 50,6% від запланованої кількості. У звіті Міністерства зазначено, скільки людей подали заявки, уклали договори та пройшли навчання. Проте немає даних про те, скільки учасників після цього знайшли роботу, змінили професію або відкрили власну справу. Через це складно оцінити, наскільки навчання допомогло ветеранам повернутися до роботи.

При цьому саме Мінветеранів у своєму звіті звернуло увагу, що серед напрямів навчання переважають курси водіїв. У відомстві також визнали необхідність краще враховувати потреби ринку праці та професійні плани учасників. Це має допомогти зробити навчання більш корисним для ветеранів.

Богдана Левицька наголошує, що проблема не у відсутності державних програм чи фінансування. На її думку, потрібно оцінювати не лише кількість витрачених грошей і наданих послуг, а й те, що змінилося для людей після отримання допомоги. Адже кількість консультацій, виплат або навчальних курсів сама по собі не показує, чи вдалося ветеранам розв’язати свої проблеми.

Авторка також зазначає, що після перевірок і аудитів важливо стежити за тим, які недоліки держава справді усунула. Звіти мають показувати не тільки виконану роботу, а й конкретні результати для ветеранів. Саме це, на її думку, дозволить зрозуміти, які програми варто продовжувати, а які потребують змін.

«Тому головне питання до ветеранської політики має звучати не лише «скільки ми витратили?» чи «скільки людей охопили?». А що завдяки цьому змінилося в житті ветеранів. Бо освоєння бюджету — це ще не результат державної політики», — зазначає Левицька.