Від війни до забутих імперій: 9 новинок художньої літератури

04.10.2026, 09:25 lb.ua

Meridian Czernowitz

Новий роман письменника й військовослужбовця Артема Чеха, у центрі якого — самотність, пам’ять, мистецтво та пошук свого місця після повернення з фронту.

Художник Іван Труш, який став військовим, дивом виживає після бою на сході України, де гине весь його підрозділ. Опритомнівши в госпіталі, він дізнається з новин, що його також вважають загиблим,однак не поспішає виправляти помилку. Труш інкогніто повертається до Києва, де спостерігає за життям, із якого офіційно вже зник, і за тим, як знайомі реагують на звістку про його загибель. Усенавколо залишилося на місці, але для нього вже стало іншим. Герой намагається зрозуміти, чи може знову стати частиною цього життя.

Поштовхом до роману стала реальна історія військового, якого в одному із сіл помилково визнали загиблим і помістили його фотографію на меморіалі разом зі світлинами інших полеглих. Коли чоловікповернувся, його зображення просто закрили чорним целофаном. Спершу Чех задумував цю історію як чорну комедію про посмертне героїзування людей, яких за життя могли не помічати, але під час роботитекст, за словами письменника, переріс у «світлу трагедію». Фронтова частина роману водночас спирається на власний досвід автора під Бахмутом, хоча подальша історія героя є художньою вигадкою.

Ім’я головного героя відсилає до українського художника початку ХХ ст. Івана Труша. Одним із лейтмотивів його творчості була самотня сосна: художник неодноразово звертався до цього образу, малюючиїї в різні пори року й дня. У Чеха цей мотив стає образом людини, яка не почувається цілком своєю ані на війні, ані після повернення до цивільного життя.

Фабула

Роман польського письменника Щепана Твардоха про російсько-українську війну, задум якого виріс із численних поїздок автора на фронт. Від кінця 2022 року Твардох допомагає українським військовим,організовує збори та особисто привозить автомобілі, дрони й інше обладнання. Спочатку він працював над нонфікшн-книжкою, яку йому запропонував написати німецький видавець, проте зрештою обрав формуроману.

Головний герой — сорокатрирічний польський історик із позивним Кінь, який воює разом з українськими морпіхами на невеликому плацдармі на лівому березі Дніпра. Відрізаний річкою клаптик землі неможна віддати, хоча врятувати його майже неможливо. Довкола — багнюка, холод, обстріли, постійне дзижчання дронів і бліндаж, що радше нагадує яму в землі. Поруч із Конем — добровольці й мобілізовані,досвідчені військові й ті, хто не хотів опинитися на фронті. Сам він залишив у Польщі зруйноване попереднє життя, але минуле наздоганяє його і тут: у спогадах про людей, яких він утратив або залишивпозаду, у складній історії власної родини.

Назва роману походить із військової лексики: «нулем» називають першу лінію українських позицій, за якою починається сіра зона. До цього простору Твардох звужує і перспективу роману: кілька людейпоруч, кілька метрів позиції й найближчий відрізок часу, який треба пережити. Страх, виснаження, забобони, короткі моменти близькості й звичайні жести турботи стають частиною фронтовоїповсякденності. Герої втомлюються, сумніваються, сваряться, бояться і прив’язуються одне до одного, а звичні уявлення про мужність, дружбу й відповідальність поступово змінюються під тискомвійни.

Книжка вже отримала кілька помітних відзнак у Польщі. «Нуль» став лауреатом Bestseller Empiku 2025 у категорії «Художня література» та премії Ambasador Nowej Europy 2025, якоювідзначають книжки, що осмислюють сучасну Європу й переосмислюють усталені уявлення про неї. У 2026 році роман також увійшов до фінальної сімки Літературної премії Nike — однієї з найвідомішихлітературних нагород Польщі.

Vivat

Книжка письменника, художника й військовослужбовця Валерія Пузіка про повсякдення української піхоти. В її основі — безпосередній фронтовий досвід автора, зокрема сорок днів, проведених наприкінці2025 — на початку 2026 року на піхотній позиції.

Центральним образом книжки стає нора — підземне укриття, у якому військові сплять, їдять, чергують і перечікують обстріли. Вона захищає, але водночас зводить увесь доступний простір до кількохметрів і змушує людей тижнями жити пліч-о-пліч. Пузік фіксує цю повсякденність через конкретні деталі: цвілий хліб, протигази на стінах, нестачу води й зв'язку, розмови між побратимами та трьохкотів, які також отримують позивні. У цьому замкненому просторі звичний плин часу поступово розмивається, а їжа, тепло, сон, зв'язок із домом і присутність людей поруч набувають особливої ваги.

Фрагментарною є й структура книжки. Датовані щоденникові записи поєднані з есеїстикою, драматургічними фрагментами та поезією, а текст доповнюють фронтові фотографії, малюнки, примітки йкоментарі. Через цю мозаїку спостережень, розмов і зафіксованих станів Пузік передає не лише досвід сорока днів на позиції, а й поступове повернення з неї — до іншого відчуття часу, тіла, дому йлюдей поруч.

Лабораторія

Дебютний роман Мар’яни Осадчук про родинну пам’ять, втрату і зв’язок між поколіннями.

Після смерті прадіда Андрія його правнучка Олеся знову й знову пригадує пов’язані з ним епізоди. Із родинних переказів і побутових деталей поступово постає чоловік, який працював, доглядав сад іпасіку, заварював правнукам жасминовий чай і знаходив для них козяче молоко, а разом із його портретом складається й історія кількох поколінь. Тут є сімейні застілля і давні образи, жарти, пісні біляставка, старі фотографії та речі, цінність яких стає зрозумілою лише з часом. Через ці невеликі історії роман говорить про втрату, дім і пам’ять про людей, чия присутність продовжує відчуватися вжитті родини.

Книжка виросла з особистої історії самої Осадчук. Вона планувала записати розповіді прадіда на диктофон, але не встигла, і перший текст майбутнього роману написала в ніч після його смерті. Згодомавторка почала збирати родинні історії, записувати розмови з прабабою, разом із мамою оцифровувати старі фотографії та вивчати українські діалекти. Першу версію рукопису авторка завершила ще доповномасштабного вторгнення, але у 2022 році повернулася до неї й почала переписувати, змінивши персонажів і структуру. Форму роману Осадчук зрештою вибудувала навколо асоціативної пам’яті — речей,запахів, смаків і слів, за якими відкриваються окремі епізоди минулого

Vivat

Камерний роман сучасного американського письменника Аллена Левая про маленьке місто, випадкові зустрічі й зв’язки, що виникають між незнайомими людьми у перекладі Ірини Веремій.

Навесні до невеликого містечка на американському Півдні прибуває 86-річний Тео — португалець, який майже нічого не розповідає про своє минуле й ставить значно більше запитань, ніж дає відповідей.У місцевій кав’ярні він бачить дев’яносто два портрети мешканців, створені місцевим художником, і вирішує купувати їх по одному та дарувати людям, які на них зображені. Кожна така зустріч стаєприводом для розмови, і Тео поступово дізнається про чужі втрати, родинні труднощі, самотність і невисловлені почуття. Він дедалі більше зближується з мешканцями Ґолдена, хоча причина його появи вмісті довго залишається загадкою.

Не менш цікава й історія появи книжки. Левай писав роман під робочою назвою There Was an Old Man і не планував його публікувати, однак друзі переконали автора не залишати рукопис у шухляді.У жовтні 2023 року роман вийшов самвидавом. Просувати книжку Леваю допомагала його племінниця Арон Річі: вона розповідала про неї у Facebook-групах і зверталася до книжкових клубів, а самписьменник за можливості приїздив на зустрічі з читачами. До кінця 2023 року продали близько трьох тисяч примірників, за 2024-й — вже 25 тисяч, а навесні 2025-го продажі зросли приблизно до тисячікнижок на день. У жовтні того ж року права на роман придбало Atria Books.

Апріорі

Перший роман семитомного циклу французького письменника Моріса Дрюона «Прокляті королі» і одна з найвідоміших історичних саг XX століття. Роман уперше вийшов 1955 року; тепер «Залізного короля»вперше вийшов українською (перекладач – Олег Лесько).

Франція, 1314 рік. Країною править Філіп IV Вродливий. Після багаторічного переслідування ордену тамплієрів великого магістра Жака де Моле страчують на вогнищі. Легенда приписує йому прокляття,звернене до короля, папи Климента V та інших причетних до розправи. Тим часом криза назріває і всередині королівської родини: при дворі спалахує скандал через подружню невірність невісток Філіпа,його донька Ізабелла відіграє важливу роль у викритті, а Робер д’Артуа намагається повернути графство Артуа, яке вважає своєю законною спадщиною. Особисті образи, родинні конфлікти й суперечки замайно дедалі тісніше переплітаються з великою політикою та загрожують стабільності династії Капетингів.

Дрюон будує роман як політичну драму з великим ансамблем історичних персонажів. У центрі тут радше придворні інтриги, суди, переговори, родинні союзи та боротьба за спадщину, ніж масштабні битви.Саме здатність перетворити середньовічну династичну історію на напружену прозу згодом привернула до циклу увагу Джорджа Р. Р. Мартіна. Коли цикл перевидали англійською, Мартін написав до ньогопередмову де назвав серію «оригінальною грою престолів» і згадував романи Дрюона серед джерел натхнення. Цикл також двічі екранізували для французького телебачення.

Вавилонська бібліотека

Один із найвідоміших романів італійського письменника кінця ХІХ - початку ХХ ст. Луїджі Піранделло про мінливість людської ідентичності.

Вітанджело Москарда живе цілком упорядкованим життям, доки одного дня дружина мимохідь не зауважує, що його ніс трохи скошений праворуч. Сам Москарда ніколи цього не помічав, і ця дрібницянесподівано змушує його замислитися: якщо навіть власну зовнішність він сприймає інакше, ніж інші, наскільки відрізняються їхні уявлення про його характер і вчинки? Усвідомивши, що в очах оточенняіснують безліч різних Москардів, герой починає руйнувати усталені уявлення людей про себе. Випадкове зауваження дружини запускає дедалі радикальніший експеримент із власним життям.

Піранделло працював над романом із великими перервами багато років: перші задуми датують 1909-м, а окремою книжкою він ви