Не залишити нікого «по той бік» інформації: про право на жестову мову

23.09.2026, 16:44 lb.ua

Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначає українську жестову мову як природну візуально-жестову мовну систему з власною лексико-граматичною структурою та закріплює право кожного вільно використовувати її в суспільному житті, вивчати і підтримувати, а також навчатися українською жестовою мовою.

І тут завдання держави — створювати умови, щоб українська жестова мова розвивалася, а люди могли вільно користуватися нею для спілкування, навчання та в інших цілях.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю передбачає визнання та сприяння використанню жестових мов, забезпечення доступу до інформації у доступних форматах, а також визнання і підтримку особливої мовної та культурної самобутності жестомовних осіб.

На практиці це означає можливість людини отримувати інформацію, звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, здобувати освіту, користуватися медичними, соціальними, адміністративними та іншими послугами, реалізовувати право на працю, доступ до правосуддя та брати участь у суспільному і культурному житті нарівні з іншими.

У 2026 році в цьому ми побачили важливий крок — уперше створили повний переклад Конституції України українською жестовою мовою. До роботи залучили перекладачів і фахівців з української жестової мови та права.

Але за цим мають бути й інші кроки.

Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визнає українську жестову мову та передбачає, що її статус, засади й порядок застосування мають бути визначені окремим законом. Спроби ухвалити такий закон раніше були, однак вони не завершилися ухваленням відповідного законодавчого акта.

Тому сьогодні важливо говорити не лише про визнання української жестової мови на рівні закону, а й про реальні механізми її використання. Людина повинна мати можливість користуватися жестовою мовою не на папері, а щодня — коли отримує інформацію, звертається до державних установ, користується медичними чи соціальними послугами, навчається, працює або бере участь у суспільному житті.

У своїх Щорічних доповідях за 2024–2025 роки я наголошував на необхідності удосконалення правового регулювання функціонування української жестової мови та забезпечення прав жестомовних осіб.

Сподіваюся, що це питання буде врегульоване.

Для людини, яка користується жестовою мовою, доступність означає можливість не просто фізично отримати інформацію, а зрозуміти її, скористатися нею та самостійно ухвалювати рішення.

Це стосується різних сфер повсякденного життя: звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, отримання адміністративних, соціальних і медичних послуг, взаємодії з установами, доступу до правової та суспільно важливої інформації.

В Україні діє Державний стандарт соціальної послуги перекладу жестовою мовою, затверджений наказом Мінсоцполітики від 6 травня 2021 року №220.

Враховувати також потрібно спосіб подання інформації, можливість безпосереднього звернення до установи, доступність цифрових ресурсів та інші умови, за яких людина може повноцінно взаємодіяти з державою і суспільством.

Особливо важлива доступна комунікація в умовах війни. Інформація про загрози, евакуацію, правила поведінки під час надзвичайних ситуацій, можливість звернутися по медичну допомогу та отримати інші життєво необхідні послуги має бути доступною для кожної людини.

Сьогодні значна частина взаємодії людини з державою, установами, бізнесом та медіа відбувається онлайн. Тому перенесення послуги або інформації в цифровий формат саме по собі не усуває комунікаційних бар’єрів.

Для забезпечення реальної доступності важливо враховувати, яким чином людина, яка користується українською жестовою мовою, може отримати та зрозуміти інформацію на сайті, під час перегляду відеоматеріалів або користування цифровими сервісами.

Показовими є результати моніторингу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, проведеного у серпні 2025 року. Серед 41 загальнонаціонального телеканалу жестова мова використовувалася лише на двох, а загальний обсяг мовлення з перекладом жестовою мовою становив 1,68%.

Технологія субтитрування доступна на 36 із 41 телеканалу, проте загальний обсяг застосування субтитрів становить лише 2,22% загального обсягу мовлення.

Окремо у цей день варто підняти й інше надзвичайно просте запитання: чого ми часто не знаємо про жестову мову?

Є ще й інше запитання, на яке варто дати відповідь: як спілкуватися з людиною, яка користується жестовою мовою?

По-перше, спосіб комунікації може бути різним, тому насамперед варто запитати людину, як їй зручно спілкуватися.

По-друге, звертатися потрібно безпосередньо до людини, а не до перекладача жестової мови. Перекладач допомагає забезпечити комунікацію, але співрозмовником залишається сама людина.

По-третє, під час спілкування важливо, щоб обличчя та руки співрозмовника були добре видимі.

Також не потрібно говорити голосніше або кричати. Гучність не робить інформацію автоматично зрозумілішою. Краще говорити чітко та у звичайному темпі.

Не варто вдавати, що все зрозуміло, якщо це не так. Можна повторити сказане, переформулювати думку або використати письмовий чи інший зручний спосіб комунікації.

Якщо ж потрібно привернути увагу людини, яка вас не бачить, можна легко торкнутися її плеча чи передпліччя або зробити жест у полі її зору.

Окремо — не варто робити припущень про потреби людини лише через те, що вона користується жестовою мовою або має порушення слуху. Найкращий орієнтир у спілкуванні — запитати саму людину, який спосіб комунікації для неї найзручніший.

* За матеріалами «Довідника безбар’єрності»: «Людина, яка спілкується жестовою мовою» та «Людина із порушеннями слуху».

Такий самий принцип працює і ширше: людина не повинна сама долати бар’єри, які створює недоступне середовище. Якщо такі бар’єри виникають і порушуються ваші права — про це важливо повідомляти. І ви завжди можете звернутися до мене. Зараз працює «гаряча лінія» з простим номером телефону — 1678. Телефонуйте.