Україна бере ініціативу на землі, Росія зберігає перевагу в повітрі через політику Трампа, — Філіпс О’Браєн
Американський історик і дослідник війни Філіпс О’Браєн вважає, що нинішній етап російсько-української війни демонструє разючий контраст: Україна перехоплює ініціативу на землі та ефективно б’є по російській нафтовій інфраструктурі, тоді як Росія має перевагу в далекобійних ударах, зокрема через нестачу в України засобів протиповітряної оборони.
О’Браєн пише, що останній тиждень «викристалізував» кілька важливих речей, але головною з них називає роль адміністрації Дональда Трампа в допомозі російським військовим зусиллям. На його думку, це губиться за обговоренням ухвалення законопроєкту Ліндсі Грема про санкції проти РФ та можливого продажу Україні різнорідних засобів ППО, постачання яких залишається невизначеним.
«За цією зоряною пилюкою, яку преса, схоже, не в змозі належним чином проаналізувати, ховається реальність: війна увійшла у фазу вражаючого контрасту», — пише автор.
На землі, де Україна менше залежить від американської допомоги, саме українські війська, за його оцінкою, демонструють ініціативу й завдають істотних ударів по російській військовій силі. Одним із прикладів він називає операцію «Вівальді», про яку українські військові почали говорити докладніше протягом останнього тижня.
15 вересня командувач 3-го армійського корпусу Андрій Білецький підтвердив проведення операції, зазначивши, що її розпочали в умовах «максимальної інформаційної тиші». За його словами, у межах операції звільнено 75 квадратних кілометрів.
Назву «Вівальді» автор пов’язує з «Чотирма порами року» Антоніо Вівальді: за словами українських військових, операція складається з чотирьох етапів, і наразі триває лише перший. Білецький також закликав громадськість не розкривати деталі операції, оскільки вона ще потребує тиші.
О’Браєн звертає увагу на слова начальника штабу — заступника командира 3-го армійського корпусу Петра Горбатенка, який 19 вересня повідомив про подальше просування українських сил.
«За тиждень ми продовжимо просуватися. Відповідно, найближчим часом повідомимо про нові деталі щодо операції та нові результати щодо її успішності», — сказав Горбатенко.
Він також заявив, що російські сили на цій ділянці «зламані, дезорганізовані», а командування намагається перекидати туди підрозділи спецпризначення для закриття прориву. За словами Горбатенка, ці підрозділи росіяни використовують, «просто перемелюючи їх на "м'ясо", не досягаючи жодного успіху».
О’Браєн вважає це свідченням тривалої підготовки України до сучасної наземної війни. Він наголошує, що українська тактика дедалі більше спирається на взаємодію невеликих груп піхоти й штурмових команд із безпілотниками.
Такі групи пересуваються під прикриттям і маскуванням, тоді як дрони постійно сканують поле бою, атакують російські позиції та укриття, а також доставляють військовим на землі боєприпаси й інші необхідні припаси. На думку автора, така взаємодія дає змогу скорочувати час перебування піхоти на відкритій місцевості та зменшувати втрати.
О’Браєн нагадує, що саме такий підхід генерал Володимир Гаврилов описував приблизно дев’ять місяців тому, коли частина західної аналітичної спільноти наполягала на необхідності масштабнішої мобілізації молоді в Україні.
Водночас він закликає не трактувати нинішні російські втрати як ознаку неминучого колапсу. За даними Генштабу України, протягом семи щоденних зведень із 14 до 20 вересня російська армія втратила 11 090 військовослужбовців — у середньому близько 1584 на день. О’Браєн називає цей рівень втрат надзвичайно високим, але застерігає від прогнозів про стрімке українське просування.
«Мені вкрай не подобається, коли люди говорять про російський "колапс", через що здається, ніби українці можуть розпочати стрімке просування. На цьому полі бою це все ще здається дуже малоймовірним», — пише він.
Водночас загальна картина літа, за оцінкою О’Браєна, полягає в тому, що Україна навчилася перехоплювати ініціативу завдяки новим способам ведення війни, які дають змогу стримувати власні втрати та завдавати російській армії значних втрат.
Зовсім інша ситуація, на думку автора, складається у війні на відстані. Минулого тижня Росія атакувала Україну щоночі, але загальна кількість застосованих засобів була меншою, ніж тижнем раніше. Тоді лише за одну ніч Росія запустила 453 дрони.
О’Браєн наголошує, що навіть за меншої інтенсивності атак Україна має серйозну проблему з перехопленням російських балістичних ракет. Під час масованого удару 17 вересня українські військові, за його словами, не повідомляли про збиття жодної балістичної ракети. Повітряні сили заявляли про нейтралізацію «Шахедів»/«Гераней» та «Бандеролей».
Автор припускає, що відносно спокійніший тиждень може бути пов’язаний із накопиченням Росією сил для масштабніших ударів восени та взимку.
Саме тут О’Браєн бачить головну проблему американської політики. Він вважає, що США недостатньо допомагають Україні із системами ППО, зокрема «Петріотами», і це створює для Росії важливу перевагу в далекобійній війні.
Окремо автор аналізує оголошений Державним департаментом США можливий продаж Україні засобів протиповітряної оборони. У повідомленні йшлося про можливу закупівлю Україною модернізацій систем ППО та відповідного обладнання і послуг. Серед зазначених позицій — ракети-клони С-300, ракети GAM-67, системи Range-Extended Air Defense із лазерним наведенням, пускові установки, радари для боротьби з безпілотниками, причепи та запчастини.
О’Браєн критично оцінює цю пропозицію й припускає, що вона покликана створити враження активних дій з боку адміністрації Трампа, хоча, на його думку, не розв'язує проблему української ППО напередодні зими.
«Я припускаю, що це політичний трюк адміністрації Трампа, щоб створити видимість роботи, коли насправді нічого не робиться. Це не змінить ситуацію цієї зими», — пише він.
У підсумку автор вважає, що США допомагають Росії зберігати одну з її найважливіших військових переваг — можливість завдавати ударів по Україні на великій відстані.
Ще одним напрямком, де Україна, за оцінкою О’Браєна, демонструє ефективність без американського втручання, є кампанія проти російського паливного виробництва.
Автор звертає увагу на публічні заклики Дональда Трампа до України припинити атаки на російські нафтопереробні підприємства. 13 вересня Трамп заявив, що Володимир Зеленський має «припинити вибивати дизельне пальне в Росії», оскільки це нібито шкодить світовому ринку.
О’Браєн вважає, що американський президент неправильно пов’язує зростання світових цін на дизель з українськими ударами по російській нафтовій інфраструктурі. Він посилається на дослідження, згідно з яким війна з Іраном спричинила значно більше скорочення світових поставок дизельного пального, ніж українська кампанія проти російської нафтової галузі.
14 вересня Трамп також написав у X, що Україна нібито погодилася не атакувати російські енергетичні об’єкти, а Росія — українські.
Однак подальші події, зазначає О’Браєн, не підтвердили наявність такої домовленості. Президент України Володимир Зеленський також заперечив, що Україна домовлялася про припинення ударів по енергетичних об’єктах. Він заявив, що Київ може розглянути таку угоду, але станом на той момент Росія продовжувала атакувати українську енергетику, тому Україна завдавала відповідних ударів.
Для О’Браєна це є свідченням того, що українська кампанія проти російського нафтового виробництва має стратегічне значення. Він вважає удари по НПЗ однією з ключових цілей української далекобійної кампанії.
«Якщо українці не мають можливості захиститися від російських балістичних ракет через США, найменше, що вони можуть зробити, — це не слухати США, коли американський президент благає їх зупинити їхню найефективнішу стратегічну кампанію», — пише автор.
О’Браєн підсумовує, що нинішня ситуація демонструє асиметрію: на землі Україна здатна перехоплювати ініціативу завдяки власній адаптації до сучасної війни, а в далекобійній війні Росія має значну перевагу через український дефіцит ППО. На його думку, саме політика адміністрації Трампа значною мірою сприяє збереженню цієї переваги Росії.
ППОвійськова аналітикаповітряний терор рфуспіхи СОУфронт
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 вересня 2026
