Хто може очолити Росію після Путіна: Washington Post назвав сімох можливих наступників

20.09.2026, 21:23 subota.online

У Росії немає публічно визначеного наступника Володимира Путіна. Але навколо нього за роки сформувалося коло людей із силових структур, уряду та впливових родин, які теоретично можуть опинитися в центрі боротьби за владу. The Washington Post включив до свого огляду сімох таких представників російської верхівки.

Матеріал The Washington Post вийшов 18 вересня 2026 року. Видання наголошує: йдеться не про офіційний список наступників і не про прогноз результату майбутніх виборів. У створеній Путіним системі немає очевидного «спадкоємця», а вплив розподілений між урядом, силовиками та кількома групами російських еліт.

Якщо президент Росії достроково перестає виконувати обов’язки, Конституція РФ передбачає їх тимчасове виконання головою уряду. Зараз це 60-річний Михайло Мішустін.

Але це не означає, що прем’єр автоматично стає наступним обраним президентом. У разі дострокового припинення президентських повноважень нові вибори мають відбутися не пізніше ніж через три місяці.

Мішустін очолює уряд із 2020 року. До цього він керував Федеральною податковою службою і тривалий час мав репутацію технократа без власної великої політичної бази. За останні роки його повноваження розширилися, зокрема він отримав роль у системі військових закупівель.

54-річний Олексій Дюмін багато років працював у найближчому силовому оточенні Путіна. З 1999 року він служив у його охороні, згодом обіймав посади у військовій розвідці та Силах спеціальних операцій, був заступником міністра оборони і губернатором Тульської області.

У 2024 році Дюмін став секретарем Держради Росії та отримав завдання, пов’язані з оборонною промисловістю. Саме тривалу особисту довіру Путіна до нього Washington Post називає одним із чинників його політичної ваги.

48-річний Дмитро Патрушев — син Миколи Патрушева, який очолював ФСБ і багато років входив до найближчого оточення Путіна.

Патрушев-молодший навчався в академії ФСБ, працював у банківській сфері, очолював Міністерство сільського господарства, а у 2024 році став віцепрем’єром.

За даними Washington Post, у 2024 році його батько просував кандидатуру сина на посаду прем’єр-міністра, однак Мішустін зберіг свою посаду.

Ще один 48-річний кандидат із нового покоління російської верхівки — Борис Ковальчук. Його батько Юрій Ковальчук багато років належить до близького оточення Путіна та пов’язаний із великими фінансовими й медійними активами.

У 2024 році Борис Ковальчук очолив Рахункову палату Росії. Перед цим, за даними видання, обговорювалися значно потужніші економічні посади — зокрема в «Роснефти» або «Газпромі».

57-річний Денис Мантуров понад десять років очолював російське Міністерство промисловості й торгівлі. Після початку повномасштабної війни його роль у контролі військового виробництва різко зросла.

У 2024 році Мантуров став першим віцепрем’єром. Його політична вага безпосередньо пов’язана з оборонно-промисловим комплексом і воєнною економікою Росії.

68-річний Сергій Собянін представляє радше управлінську частину російської системи. У 2005 році Путін призначив його керівником президентської адміністрації, у 2008 році Собянін керував виборчою кампанією Дмитра Медведєва, а з 2010 року очолює Москву.

На відміну від частини інших фігурантів списку, його кар’єра менш пов’язана зі спецслужбами і значно більше — з держуправлінням.

64-річний Сергій Кирієнко має особливе місце у цій історії. У 1998 році він став наймолодшим прем’єр-міністром Росії, і саме за його уряду Володимир Путін був призначений директором ФСБ.

Пізніше Кирієнко багато років керував «Росатомом», а нині відповідає в Кремлі за значну частину внутрішньої політики. До його сфери належать виборчі кампанії, кадрові проєкти та управління політичними процесами на окупованих Росією територіях України.

Він також відігравав ключову роль у кампанії навколо конституційних змін 2020 року, після яких Путін отримав можливість знову балотуватися і теоретично залишатися президентом до 2036 року.

The Washington Post звертає увагу на особливість системи, яку Путін вибудовував понад чверть століття: жоден із потенційних конкурентів не повинен накопичувати достатньо самостійної влади, щоб становити загрозу чинному президенту.

Тому сім прізвищ у списку — це представники різних центрів впливу, а не готова черга на президентське крісло. Мішустін має конституційну роль тимчасового виконувача обов’язків, інші — власні зв’язки із силовиками, оборонною промисловістю, великим бізнесом або кремлівською бюрократією.

Хто саме отримає реальну перевагу в разі зміни влади в Росії, залежатиме від обставин самого переходу, балансу між цими групами та політичних рішень, яких сьогодні ще немає.

Раніше Субота Онлайн уже писала про оцінки того, що може відбутися в Росії після відходу Путіна.

Хочете читати більше пояснювальних матеріалів про світ, людей, віру, науку та суспільство?Підписуйтеся на Telegram-канал Субота Онлайн або стежте за нами у Facebook. Обираємо теми, які справді змушують замислитися.

© Використання матеріалів з інтернет-видання Субота Онлайн дозволяється лише за умови посилання на сайт subota.onlineДля інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.