Чому PPP домінує в пакистанському Сінді — Dawn
У пакистанській провінції Сінд Пакистанська народна партія (PPP) зберігає майже непохитні електоральні позиції, тоді як опозиційні об’єднання не змогли суттєво послабити її вплив. Як пише Dawn, історично анти-PPP сили гуртувалися навколо Пакистанської мусульманської ліги-функціональної (PML-F), а нині опозиція значною мірою об’єднана у Великому демократичному альянсі (GDA).
До таких коаліцій входили колишні члени PPP, місцеві сіндські націоналістичні групи, рух Muttahida Qaumi Movement, що представляє урдумовних могаджирів, а також загальнопакистанські партії — Пакистанська мусульманська ліга Наваза та Рух за справедливість Пакистану. За оцінкою видання, ці союзи не створили сталої альтернативи партії, яка керує провінцією.
Витоки PML-F сягають розколу Мусульманської ліги в середині 1950-х років. Окрема фракція сформувалася після президентських виборів 1965 року, коли Фатіма Джинна залучила впливового сіндського політика й духовного лідера Пір Пагару до центрального керівництва партії.
За правління PPP на федеральному рівні у 1971–1977 роках PML-F перебувала в парламентській опозиції. Наприкінці 1976 року Пір Пагара приєднався до Пакистанського національного альянсу, який мав брати участь у виборах 1977 року. Після військового перевороту генерала Зіа-уль-Хака в липні 1977 року він зблизився з військовим режимом.
Більше актуальних новин читайте у Telegram-каналі UA.News.
Після страти Зульфікара Алі Бхутто 1979 року Пагара за підтримки диктатури Зіа реорганізував PML-F у консервативну проістеблішментську силу. Видання зазначає, що ставка на державне покровительство та підтримку військової влади обмежила можливості партії для розбудови масової організації: її електоральна база переважно спиралася на послідовників Пір Пагари в окремих районах провінції.
Після 2008 року PPP, за оцінкою Dawn, посилила свій вплив завдяки контролю над провінційними інституціями, публічними ресурсами та соціальними програмами, зокрема Benazir Income Support Programme. Це дає партії перевагу в районах, де більшість населення становлять носії сіндської мови, а місцевим землевласницьким елітам у PML-F та GDA складно конкурувати з централізованою провінційною владою.
PPP також позиціонувала себе захисницею економічних і культурних прав Сінду. Видання пов’язує цю стратегію з політикою Зульфікара Алі Бхутто у 1970-х роках, коли партія інтегрувала сіндський націоналістичний наратив у загальнофедеральну програму.
У Карачі частина сіндців із середнього класу критично ставиться до PPP, однак водночас розглядає її як силу, що обмежує перевагу несіндських політичних груп і перешкоджає адміністративному поділу міста. На думку автора матеріалу, доки опозиція не запропонує організовану платформу, здатну відповідати на етнічні та економічні запити сіндців, домінування PPP у провінції зберігатиметься.
Читай нас у Telegram та Sends
- Останні
- Популярні
Новини по днях
20 вересня 2026
