«Злочинна імітація»: навіщо Росії «вибори» в окупованому Криму та чим вони загрожують місцевим жителям

18.09.2026, 09:32 ua.krymr.com

18-20 вересня Кремль проводить вибори депутатів російської Державної Думи. Голосування організовують не лише на території самої Росії, а й на окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. І, авжеж, в окупованому та анексованому РФ Криму. Російська Центральна виборча комісія визначила ці території як такі, де проводитимуть вибори до Державної Думи дев’ятого скликання. Про це – в матеріалі, підготовленому журналістами видання QIRIM.Media спеціально для Крим.Реалії.

У Криму Росія проводить вибори вже не вперше. Після окупації Кримського півострова у 2014 році держава-агресорка поступово поширювала на нього власні політичні та правові процедури, зокрема виборчі. У 2023 році Росія організувала незаконні регіональні та місцеві вибори на окупованих територіях України, зокрема в Криму. Тоді Європейський Союз заявив, що не визнає ані проведення цих голосувань, ані їхніх результатів, назвавши їх черговою спробою росії легітимізувати та нормалізувати контроль над українськими територіями.

Україна послідовно не визнає ці вибори. Міністерство закордонних справ України наголошує, що проведення російських виборів на тимчасово окупованих територіях порушує суверенітет і територіальну цілісність України та норми міжнародного права. Такі голосування, за позицією української влади, не створюють жодних правових наслідків для статусу українських територій. Аналогічну позицію щодо незаконності російських виборів на окупованих територіях висловлювала й Організація Об’єднаних Націй. Але якщо ці вибори не можуть змінити міжнародно визнаний статус територій, виникає питання: навіщо Росії їх проводити?

Таміла Ташева, кримчанка і народна депутатка України, каже, що виборчі кампанії в окупації виконують значно ширшу функцію, ніж визначення того, хто отримає депутатський мандат. За її словами, РФ важливо створити картину звичайного політичного життя там, де через сам факт окупації його не може бути.

«Виборчі дільниці, бюлетені, кандидати й результати мають демонструвати, що окупована територія нібито вже є частиною російської політичної системи. Це продовження процесу, який почався після захоплення Криму, а після 2022 року поширився на окуповані частини інших українських областей. Спочатку Росія встановлює власні адміністративні структури, запроваджує законодавство, видає паспорти та змінює освітню й інформаційну системи. Потім на ці території переносять політичні процедури, зокрема вибори», – пояснює Таміла Ташева, народна депутатка України.

За її словами, російська влада не потребує виборів для того, щоб дізнатися думку людей на окупованих територіях. Їй потрібно створити ілюзію нормального політичного життя та інтегрувати окуповані території в російське правове поле. Водночас жодні виборчі скриньки не можуть легалізувати окупацію, наголосила Ташева.

Вона вважає, що сама участь людини у виборах може використовуватися як демонстрація її нібито включеності в російську політичну систему. За умов тиску окупаційної влади таку участь не можна автоматично трактувати як вільне політичне волевиявлення.

Обмеження політичної конкуренції характерні й для самої Росії. За даними Служби зовнішньої розвідки України, напередодні виборів тих кандидатів, які були хоч трохи схожі на незалежних, згідно зі своїми програмами, усували за допомогою адміністративних справ – зокрема про так звану дискредитацію армії або демонстрацію «екстремістської символіки». Повідомлялося також про тиск на представників партії «Яблоко» та перешкоджання зустрічам кандидатів із виборцями. Тому вибори на окупованих територіях відбуваються не окремо від російської політичної системи, а всередині неї. У Криму цей процес триває тринадцятий рік поспіль.

Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, говорить про нинішні так звані вибори як про черговий елемент окупаційної системи. За його словами, формат триденного голосування, запроваджений Кремлем, може бути пов’язаний із прагненням російської влади забезпечити максимально можливу участь людей, зокрема, в окупації.

«Це не вибори в юридичному, політичному чи моральному сенсі. Це злочинна імітація, яка проводиться на окупованій території з порушенням міжнародного права та українського законодавства. Людей можуть підштовхувати до участі пропагандою, тиском, погрозами чи ризиком втратити роботу, особливо якщо йдеться про працівників бюджетної сфери. Тому участь у цьому процесі не можна сприймати як звичайне волевиявлення», – сказав Чубаров.

Водночас російські вибори можуть мати для окупаційної влади практичне значення і поза межами самої виборчої процедури, вважає голова Меджлісу. У матеріалах, які аналізують майбутнє окупованих територій, окремо звертають увагу на те, що під час виборчих кампаній влада може отримувати додаткові можливості для контакту з населенням. Якщо окупаційні структури обходять будинки, уточнюють дані людей або контролюють їхню явку, вибори стають не лише політичною, а й адміністративною процедурою. Це особливо важливо у контексті мобілізації, зазначив Чубаров.

Останні місяці в Росії регулярно з’являються повідомлення та припущення про можливість нової хвилі мобілізації після вересневих виборів. 25 серпня речник президента росії Дмитро Пєсков назвав повідомлення про підготовку нової мобілізації «інформаційними фейками» і заявив, що такі повідомлення нібито навмисно вкидають в інформаційний простір. Водночас сама поява таких заяв не означає ані того, що мобілізацію оголосять, ані того, що її не буде. Зокрема, у вересні 2022 року, незадовго до оголошення так званої часткової мобілізації, Пєсков також заперечував, що питання мобілізації перебуває на порядку денному. За кілька днів після цього російська влада оголосила про її проведення.

Водночас для жителів окупованого Криму це питання має цілком практичний вимір.

QIRIM.Media поговорили з кількома жителями Кримського півострова на умовах анонімності. Вони розповідають, що не стежать за виборчою кампанією і не планують брати участь у голосуванні. За їхніми словами, вони не очікують, що результати цих виборів щось змінять у їхньому житті.

«Мені ці вибори взагалі нецікаві. Я не слідкую за ними і не збираюся нікуди йти, бо все одно нічого не зміниться. Більше хвилює, що буде з мобілізацією», – розповів один зі співрозмовників (редакція не називає його ім'я з міркувань безпеки).

Він стверджує, що не стежить за кандидатами чи партіями. Натомість питання, яке виникає в розмовах про майбутнє, стосується саме можливого призову. За словами співрозмовника, зараз у Криму не спостерігається масової хвилі виїзду, яку бачили після оголошення Росією часткової мобілізації у вересні 2022 року. Водночас частина людей, за їхніми словами, стежить саме за сигналами щодо можливого нового призову і розглядає виїзд як варіант дій у разі його оголошення.

Тож люди можуть не цікавитися результатами голосування, кандидатами чи партійними програмами, але водночас уважно стежити за тим, чи зміниться військова політика Росії.

Для окупованих територій мобілізація має ще один вимір. Росія вже залучала до війни проти України жителів окупованих територій. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими наводить цифру 46 327 громадян України, мобілізованих Росією з окупованих територій. Ця цифра стосується даних, наведених у відповідному аналітичному матеріалі, і не є оцінкою незалежного міжнародного моніторингу. Сам факт залучення жителів окупованих територій до російської армії має для Москви значення, яке виходить за межі поповнення особового складу. Людина, яку мобілізують, отримує російський військовий статус, а її родина може бути втягнута в російську систему соціальних виплат, військових компенсацій та офіційної пропаганди.

Окремим наслідком стає те, що загибель мобілізованого може використовуватися російською владою для формування нової ідентичності серед жителів окупованих територій. Людину, яка нещодавно жила на українській території, російська система представляє як свого військовослужбовця, а його родину – як частину російського суспільства, яка переживає спільну втрату. Таким чином, мобілізація може ставати не лише військовим інструментом, а й способом подальшого втягування окупованих територій у російську державну систему.

Цей аспект важливий і в контексті виборів. Виборчі процедури дозволяють окупаційній владі ще раз демонструвати жителям територій, що вони нібито є частиною російської держави. Мобілізація водночас показує, що ця держава може вимагати від них уже не лише політичної участі, а й виконання військового обов’язку.

За розповідями місцевого жителя окупованого Криму, вибори не сприймаються як механізм, за допомогою якого вони можуть вплинути на політичне життя. Вони не очікують зміни влади чи політичного курсу внаслідок голосування. Натомість можливий новий призов безпосередньо стосується їхніх родин, роботи, планів на майбутнє та можливості залишити окупований півострів.

Тиск на людей в окупації може відбуватися не лише через вимоги керівників установ чи роботодавців. За словами адвокаційної директорки ZMINA Альони Луньової, Росія переносить на окуповані території практики, які використовує і на власній території. Йдеться, зокрема, про подомові обходи, коли представники виборчих комісій приходять до людей додому. Цьогоріч такі обходи, за словами Луньової, почали проводити на окремих окупованих територіях ще до початку основного голосування. Формально це пояснюють небезпекою та складністю доступу до окремих районів. Водночас разом із представниками виборчих комісій до будинків можуть приходити озброєні люди.

«Якщо вибори – це вільне волевиявлення, то коли до тебе приходять додому, а ще з минулих років ми бачили фото, де разом із людиною з урною для голосування приходять озброєні люди, це безумовно форма тиску. Ти не просто мусиш йти на вибори, тому що тебе можуть звільнити з роботи, якщо ти не покажеш, що проголосував. До тебе можуть прийти додому, навіть якщо ти не збирався голосувати», – говорить Луньова.

На її думку, така практика також дає окупаційній владі можливість уникати низької явки на дільницях. Якщо