500-річчя Дніпра: дискусія навколо нової дати заснування міста

14.09.2026, 12:12 lb.ua

кандидат історичних наук, доцент, викладач, військовослужбовець 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» (учасник робочої групи)

Тут фішка в тому, що на суто наукову проблему наклалася чомусь політична складова. Мапа, на яку ми посилаємося, видана 1526 року. На ній у гирлі Самари є позначка, що ця територія використовується населенням України, тобто козаками. І оце випадкове співпадіння – 1526 і 2026 – почали експлуатувати з політичних мотивів.

Насправді, ідея передатування Дніпра існує декілька десятиліть. Науковці говорять про те, що імперський наратив фальшивий, треба йти від свого – козацького. Відправною точкою був 1524 рік. Ним датуються пломби, знайдені археологами. Аж раптом, ще до повномасштабного вторгнення, київський науковець, доктор історичних наук Борис Черкас, питає: «Хлопці, а чому ви не хочете використати мапу Бернарда Ваповського?» (Бернард Ваповський – видатний гуманіст і науковець, якого називають батьком польської та української картографії. – Авт.) Ця карта підтверджує, що в 1526 році в гирлі Самари тривало життя. Так, позначка без атрибуції, але на голому місці вона виникнути не могла. Тому мова про 1526 рік велася задовго до повномасштабки. Торік почала працювати комісія, і дуже швидко більшість її членів зійшлись на 1526-му. Ніякої спеціальної політичної складової сюди не закладали.

Другий аспект. Крім Старосамарської, ще існує Новокодакська версія, так само життєздатна. Але більшість науковців зупинили свій пріоритет саме на Старій Самарі. Це такі фахові історики, як Борис Черкас, як доктор історичних наук, професор Віктор Брехуненко; це знані історики Дніпра Олег Репан і Святослав Чирук. Я особливо хочу звернути увагу на наукові розвідки Чирука. Спростувань фактів, наведених ним, немає. Саме він пропонує розглядати гирло Самари як місце, звідки варто починати наше місто.

Плюс цього року проведено експертизу кісток свійських тварин, знайдених там. Датуються ці кістки серединою XVI і початком XVII століття, тобто вже тоді в гирлі Самари існувала велика череда, м'ясо-молочне виробництво. Отже, то були не сезонні поселення, а стаціонарне розвинене господарство. Є знахідки не тільки кісток, а й інших предметів. Однозначно, гирло Самари не було диким полем.

А тепер трішки теорії виникнення міст. Наприклад, Тернопіль, 1540 рік, указ про створення фортеці, яку будує магнат Тарновський. Це лінійна схема, бо з того дня Тернопіль розвивається й розширюється на одному місці.

Є інша практика: за сукупністю археологічних даних. Як вирахували, що Києву півтори тисячі років? Взяли сукупність знахідок, з'ясували, що на печерських пагорбах у V-VI століттях вже існували поселення східних слов'ян. Це було напередодні 1982 року, відняли півтори тисячі років і вийшов 482-й. Це умовна дата. Знаємо точно, що в 482 році на території сучасного Києва виникли поселення, в подальшому вони злилися у племінний центр, який тепер є столицею нашої держави. Таких прикладів дуже багато. Той же Лісабон: 1200 рік до нашої ери, кілька рибацьких поселень на узбережжі. Археологи навіть до пуття не можуть сказати, що то за народ був. Але вибрали цю дату, зафіксували, що тут тоді жили. І португальці спокійно собі вважають, що їхня столиця заснована в 1200 році до нашої ери. А День міста у них припадає на 13 червня. Чому? Бо то день смерти святого Антонія Падуанського. Він помер не в Лісабоні, але народився там. Тим не менш, обрали саме цей день. І нікого це не ковбасить.

Рим – це вже останній приклад такий, щоб ви розуміли. 753 рік до нашої ери, 21 квітня. Фактично, дата взята зі стелі. Археологи кажуть, що можуть на століття поглибити історію міста. Але римляни відповідають: «Не треба, нам достатньо 753 року». А чого 21 квітня? Бо на цей день припадає язичницьке свято пастухів. Його колись вибрали і зараз святкують. Я до того веду, що крім академічної складової, в даному питанні ще має бути й така складова, як позитивний міф. Міф як популярний виклад минулого для широкого, не наукового загалу.

То чому гирло Самари? Тому що перше поселення з'явилося тут. Гирло почало виджерелювати демографічні потоки, що створювали навколо зимівники, слободи, села. Тобто це вищеописане мережеве формування міста, яке йде не з однієї точки, а з кількох. Спочатку Стара Самар, потім утворюються ще поселення, згодом вони зливаються в місто. І, що важливо, в цій теорії ми не прив'язуємося до пошуків одного адміністративного центру. Тому що центр може блукати. Для нас головне зрозуміти, звідки починається заселення території, яка потім стала містом. І зійшлися на тому, що це безумовно є гирло Самари.

Ми знаємо, що там потім було козацьке містечко Стара Самар. Назва умовна, так само, як і дата. Ну, як бачите на прикладах Лісабона, Києва, Риму, така умовність не є чимось унікальним. Це радше не для академічної спільноти, а для людей, для громадян. Є рівень свідомості професійного історика, професійного археолога. А є рівень свідомості звичайної людини. Її знання про історію – з підручника, з художніх книжок і з фільмів. І ми виходимо саме для них.

І ще раз хочу підкреслити: була академічна дискусія, всі мали можливість висловитися, але набігла фантастична кількість людей, котрі ніякого відношення до науки не мають. Дійшло до того, що почали вчити істориків і археологів, як їм жити. Наукового підґрунтя під цими критичними зауваженнями немає. Більше того, я не зустрів жодної серйозної публікації, яка б спростовувала 1526 рік.

кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Музею історії Дніпра (учасник робочої групи)

Маємо звернення короля і великого князя Литви, Сигізмунда Першого, до Пани-ради, фактично, парламенту Литви, з проханням виділити кошти на фінансування козацького загону на переправах з метою їхнього контролю на Дніпрі. Не вказана конкретна місцевість, але згідно з моєю гіпотезою йшлося, в тому числі, про річку Самару. Тому що, коли татари рухалися на Правобережжя в районі Чорного лісу, – а це був один з основних шляхів для нападу на Київщину і Черкащину, – вони мали переправлятися саме через Самару. А гирло було зручним місцем, аби цю переправу перерізати і їм не дати пройти. Така тактика дозволяла, не мобілізуючи велику кількість населення, заважати нападу на заселену територію України. У зверненні до Пани-ради Сигізмунд Перший про це і говорить. Просить виділити кошти на створення таких загонів. І говориться прямо, щоб вони вже існували на літо 1526 року, на наступний рік. От у нас і ця дата.

Якщо ми читаємо документи Сигізмунда Першого за цей час по, наприклад, Західному Поділлю, то бачимо, що там прямим текстом ідеться про реформу для фінансування козацьких залог на руських землях. Одна з таких залог мала бути в гирлі Самари, де існував зручний перевіз для проходження військ. Це не є стандартним поселенням, однак Стара Самар була притягальною точкою, біля якої гуртувалися люди, що врешті-решт і призвело до формування мережі поселень.

Десь 200 осіб залишається, як тоді говорили, на корені при стрільбі, щоб берегти цю територію. Їх називали річковими козаками. І навколо річкових козаків гуртується громада. Вони поза цим фортом мали свої зимівники. І там у подальшому формується цілий кластер поселень, тому що вся Стара Самар, згідно з реформою Остафія Дашкевича (перший кошовий отаман Війська Запорізького. – Авт.), мала годувати низовиків. Їм була потрібна військова і харчова база, щоб не залежати від поставок з Києва, Канева або Черкас. В нас там багато монетного матеріалу, в тому числі кілька монет ще XVI століття і товарна пломба з позначкою «1524», причому на ній зображено гмерк – торговельний знак купця. Є дискусії щодо того, чи це двійка, чи ні в «1524». Але на монетах Сигізмунда Першого двійка зображена таким самим чином. Це просто готична форма запису цифри «два». От і все.

На мій погляд, ми не знаходимо там великого пласту монет і інших речей XVI століття, тому що сама залога могла розташовуватися нижче за течією Самари, в гирлі, де був безпосередньо активний перевіз. На місці Новобогородицької фортеці могли розташовуватися їхні зимівники й хати, де вони займалися бортництвом – там була, як відомо, пасіка запорозького війська. Але стратегічним місцем є саме перевіз.

Проблема в тому, що після будівництва Дніпрогесу там дуже помінялася гідрографія, гирло Самари стало набагато ширшим. Багато чого затопило, а в 1930-х ще й проводили земляні роботи з метою розчищення гирла. Тому, звісно, там проблематично знайти те, про що я кажу зараз.

Звісно, люди на території міста Дніпра жили і раніше. І через це виникають питання: а чому ми не датуємо від мезолітичних стоянок, від середніх віків? Бо це не пов'язано з існуючим містом. Всі ці поселення виникали і зазнавали колапсу. Стара Самар швидше за все також колапсувала. Але вона запустила процес формування мережі поселений. Знаєте, це як більярд. Це не та кулька, яка потрапила в лунку, але та, яка підштовхнула решту кульок для того, щоб вони розлетілися і одна таки в лунку потрапила.

магістр історії, незалежний дослідник

Нарешті дату заснування в 1776 році, яка не має практично нічого спільного з історичною дійсністю, переглянули й визнали козацьке минуле міста. Але 1526 рік як дата не менш дискусійний. Рішення прийнято в першу чергу через конкретні прагматичні цілі – відсвяткувати ювілей. Однак проблема в тому, що, на мою думку, ця дата абсолютно ні до чого не привʼязана і наразі немає фактів, які б підтверджували існування в той час постійного поселення в гирлі Самари. Натомість, якщо говорити про більш ймовірну альтернативну дату, то це може бути перша писемна згадка про місто Новий Кодак, ймовірно, закладене не раніше другої половини XVII століття, а вперше згадане на початку XVIII століття в писемних джерелах: або між 1704-1705 роками, або в 1709-му у зв'язку з каральною операцією полковника Якулєва, котрий ішов знищувати Запорізьку січ. Тоді Новий Кодак так само був пограбований. Окрім того, Новий Кодак – місто на правому березі Дніпра, в ньому містилися керівні органи Катеринослава, його територія зрештою поглинута імперським Катеринославом, і саме в субстр