Не просто цифра в статистиці: чому Україна має встановити День зниклих безвісти за особливих обставин

04.09.2026, 12:46 pb-news.info

30 серпня світ відзначає Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. Проте для України це питання давно вийшло за межі загальносвітового контексту. Війна створила масштаби трагедії, з якими сучасна Європа не стикалася з часів Другої світової війни.

Сьогодні офіційно зафіксовано понад 114 тисяч осіб — як військових, так і цивільних, — які мають юридичний статус «особа, зникла безвісти за особливих обставин». У спільнотах родин захисників, зокрема у Фейсбук-групі «Безвісти зниклі 150 окрема механізована бригада», постало ключове питання: чи повинна Україна запровадити власну, окрему державну дату для вшанування та оприлюднення проблем цих людей?

Аналізуючи сучасні реалії, стає очевидним: така дата Україні не просто потрібна — вона є критично необхідною.

Цифра у 114 тисяч осіб не є статичною, адже бойові дії тривають. Але якщо помножити цю кількість на коло найближчих рідних — батьків, дітей, чоловіків, дружин, братів і сестер, — отримуємо мільйони українців, чиє життя щодня проходить у виснажливому очікуванні бодай якоїсь звістки.

Запровадження Національного дня зниклих безвісти за особливих обставин — це про декілька фундаментальних речей:

Законодавче визначення: Статус «зниклого безвісти за особливих обставин» є чітко закріпленим у правовому полі України. Держава повинна мати відповідну дату для публічного фіксування цього юридичного та людського стану.

Пошук, що триватиме десятиліттями: Навіть після завершення активної фази війни процес пошуку, ідентифікації ДНК, дослідження архівів та ексгумацій на деокупованих територіях триватиме роками, а можливо, й десятиліттями.

Інституційна пам’ять: Уряди, президенти, очільники відомств і генерації змінюватимуться. Але державний обов’язок знайти кожного військового та цивільного має залишатися непорушним та не залежним від політичної кон’юнктури.

День зниклих безвісти не повинен ставати черговою формальною датою у календарі з покладанням квітів. Громадськість та родини бачать цей день як механізм публічної звітності держави:

Щорічний звіт перед суспільством: День, коли вище керівництво держави, Офіс Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти, та силові структури звітують про виконану роботу, кількість ідентифікованих та залучення нових технологій (зокрема генетичних експертиз);

Гарантія для родин: Найболючіша правда полягає в тому, що деякі батьки чи дружини можуть не дожити до моменту, коли встановлять долю їхнього рідного. Офіційний день та державна програма є гарантією: якщо родини не стане — пошук не припиниться;

Міжнародний резонанс: Окремий день на державному рівні дозволить постійно тримати у фокусі уваги міжнародних організацій (Червоного Хреста, ООН, ОБСЄ) вимогу доступу до місць утримання полонених та цивільних заручників на території РФ.

Національний день зниклих безвісти за особливих обставин — це не про скорботу без надії. Це день про право родини знати правду. Це про право воїна, який пішов захищати країну, бути знайденим і вшанованим з усіма військовими почестями, де б він не перебував.

Мета держави та суспільства має бути єдиною та безкомпромісною — встановити долю кожного.

Ми писали раніше: У розшуку як зниклі безвісти перебувають 4390 українців, – Котенко.

У розшуку як зниклі безвісти перебувають 4390 українців, – Котенко