Ветерани долучилися до археологічної експедиції на Дніпропетровщині
Ветерани війни взяли участь в археологічній експедиції біля села Чернеччина Самарівського району Дніпропетровської області. Учасники працювали на території Нехворощанського монастиря разом з археологами, студентами та працівниками музею.
Про це розповідає Суспільне Дніпро.
Експедиція стала частиною програми «Археологічний десант», яка поєднує археологічні дослідження та активності для ветеранів.
Експедиція Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького досліджує територію Нехворощанського монастиря вже п’ятий рік. Від самого монастиря нині збереглися вал та рів по його периметру. Пам’ятка має кілька культурних шарів, які охоплюють близько семи тисяч років історії.
За словами директора Дніпропетровського історичного музею Олександра Старіка, найдавніші знахідки належать до періоду неоліту — п’ятого тисячоліття до нашої ери. Про це свідчать фрагменти орнаментованої кераміки та крем’яні знаряддя праці.
Також археологи знаходять матеріали доби бронзи, раннього залізного віку та періоду кімерійців.
Окремий шар пов’язаний із козацькою історією XVII–XVIII століть. Нехворощанський монастир був одним із двох запорізьких козацьких монастирів.
Серед знахідок — фрагменти кухлів, глеків, горщиків та мисок, елементи зброї, кулі, книжкові застібки, щипці, шпора та наконечники стріл.
Під час останньої експедиції учасники, зокрема, досліджували неолітичне поселення. Розкоп був близько двох метрів завглибшки.
Одним з учасників став ветеран Віталій. Про програму він дізнався через спільноту ветеранів 25-ї бригади. Спочатку чоловік сумнівався, чи зможе взяти участь в експедиції. Після важкої травми він має ампутацію ноги вище коліна та обмежений у пересуванні.
«Спочатку я не мав бажання брати участь в цій програмі, тому що я від археології був доволі такий далекий, не дуже розуміюся на цьому. Тому я думав: “А що я там буду робити?”. В мене важка травма. В мене немає ноги вище коліна», — розповів ветеран.
Однак координатор програми Валерій Кас’яненко переконав його спробувати. Першою для Віталія стала експедиція на Тернопільщині, де учасники досліджували залишки замку Анни Гойської. За словами ветерана, це був його перший за кілька років досвід ночівлі на природі.
«Я вже більше чотирьох років без ноги, і в липні це був фактично перший раз, коли я ночував на природі в палатках. Для мене це було невеликим викликом перевірити, як воно буде для мене, чи зможу це витримати. Все було досить успішно, мені сподобалося», — сказав він.
На Дніпропетровщині умови були складнішими, однак учасники допомагали ветерану, а працювати він міг у зручному для себе темпі. Його завданням було перебирати землю та шукати артефакти. Під час роботи він знаходив фрагменти кераміки, кістки та інші предмети.
Окремо Віталій згадує частину люльки, яку археологи віднесли до козацької доби.
«Мені дуже сподобалося, коли ми знайшли частину люльки. Це, як мені казали, козацька доба — кілька сотень років», — розповів він.
Окрім археологічної роботи, учасники експедиції каталися на каяках, слухали лекції з історії, спілкувалися біля польової кухні та проводили час разом.
До табору приїздили ветерани, їхні родини, родини загиблих та зниклих безвісти військовослужбовців. Разом із ними працювали студенти та музейники.
За словами координатора програми Валерія Кас’яненка, спільна робота стала можливістю для учасників познайомитися та знайти спільні теми для спілкування.
«Тобто, це для них прямо таке, знаєте, дуже було багато спілкування. І під кінець вони всі такими друзями стали», — сказав Кас’яненко.
Ідея поєднати археологію та ветеранські активності виникла ще минулого року. Спочатку провели тестову експедицію, а цього року програму продовжили у форматі повноцінних виїздів.
Психологиня та експертка з професійної реалізації ветеранів Катерина Маргітіч-Філіппова вважає археологію одним із можливих інструментів ерготерапії — реабілітаційного підходу, який використовує діяльність для відновлення навичок. За її словами, під час експедиції людина отримує конкретне завдання, працює руками, перебуває на природі, спілкується з іншими та бачить результат своєї роботи.
«Важливо, що ветеран тут є не пасивним отримувачем допомоги, а він стає, по суті, повноцінним учасником команди і такої справжньої роботи», — пояснила психологиня.
Водночас вона наголосила, що археологія не замінює медичне лікування, а може бути додатковим інструментом реабілітації. Фахівчиня також зазначає, що після завершення служби ветеран може втратити звичну структуру дня, команду та відчуття своєї ролі. Спільна робота в експедиції може частково повернути відчуття передбачуваності та контролю.
«Археологічна робота дає якраз досвід: я можу навчитись новому, виконати завдання, принести користь. І, по суті, це формує відчуття власної спроможності», — сказала Маргітіч-Філіппова.
Важливою є і взаємодія ветеранів із цивільними. Спільні завдання дають можливість бачити одне в одному не абстрактні соціальні ролі, а конкретних людей із власним досвідом, навичками та характерами.
Організатори планують продовжувати програму «Археологічний десант». На наступне літо вже запланували нову експедицію, яка, за задумом, триватиме кілька тижнів. Знахідки, виявлені під час експедиції на Дніпропетровщині, передали до Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького. За результатами досліджень музей планує створити невелику виставку.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
2 вересня 2026
