BMJ відкликав дослідження про підвищену смертність у 47 країнах під час пандемії COVID-19

14.08.2026, 08:13 epochtimes.com.ua

Науковий журнал BMJ Public Health відкликав дослідження про динаміку надмірної смертності під час пандемії коронавірусу.

Про це журнал повідомив у вівторок, 11 серпня, на сторінці, де спочатку була розміщена стаття.

Критика здебільшого стосувалася підходу до розгляду можливих причин та відсутності оригінального внеску в науку з боку цього дослідження.

Йшлося про дослідження, проведене групою вчених під керівництвом доктора Саскії Мостерт. Ця голландська дослідниця, яка спеціалізується переважно на педіатрії та управлінні охороною здоров’я, наразі працює в Університетському медичному центрі VU в Амстердамі. Початкова версія відкликаної статті, як і раніше, доступна в мережі.

На обґрунтування цього рішення журнал пояснив, що стаття містила «інформацію, що вводить в оману, у розділі обговорення можливих причин надмірної смертності». Крім того, авторка-кореспондентка, як стверджується, «недостатньо описала обмежений обсяг своїх власних досліджень».

Дослідження, очолюване голландською дослідницею, було присвячене динаміці надмірної смертності в роки пандемії COVID-19, з 2020 по 2022 рік, у 47 країнах західного світу.

Автори оцінили надмірну смертність приблизно у 3,1 мільйона випадків смерті. Журнал BMJ Public Health (BMJ) не ставить під сумнів описовий висновок про те, що під час пандемії спостерігалася значна надмірна смертність.

У рамках дослідження було проаналізовано доступні дані щодо смертності та розраховано їхнє відхилення від модельованої очікуваної смертності. Для цього автори, зокрема, спиралися на модель оцінки Карлінського та Кобака для World Mortality Dataset. Вони також використовували дані з онлайн-наукового видання «Our World In Data». Ці дані були зіставлені з даними за базовий період, що охоплює 2015–2019 роки.

У розділі, присвяченому обговоренню, дослідницька група визнає наявність можливих неточностей та неоднозначностей щодо можливих причин цієї динаміки. Вона також підкреслила, що актуальність вихідних даних не була однаковою для всіх джерел у кожен конкретний момент часу. Крім того, демографічна структура та її динаміка не однакові в кожній із досліджуваних країн.

У дослідженні також зазначається, що наступним етапом роботи має стати виявлення різних можливих причин. У цьому контексті автори згадали не лише інфекцію COVID-19, а й непрямі наслідки карантинних заходів та вакцинації.

У цьому контексті, на думку низки колег, особлива увага приділялася потенційній шкоді, пов’язаній із карантинними заходами, або можливим побічним ефектам вакцин. У статті, зокрема, наводилися численні дослідження щодо потенційних побічних ефектів вакцин.

Уже в анотації зазначалося, що надмірна смертність залишалася високою «незважаючи на» запровадження карантинних заходів та вакцинацію проти COVID-19. Це становило «привід для серйозного занепокоєння».

Таке сильне акцентування уваги на тимчасовому збігу в багатьох відношеннях створювало враження, що ці фактори є основним поясненням спостережуваної надмірної смертності. Незабаром після публікації тексту журнал BMJ був змушений попередити про можливі неправильні інтерпретації.

У «Зауваженні, що висловлює занепокоєння» зазначалося, що автори дослідження обмежилися аналізом тенденцій у сфері надмірної смертності. На думку BMJ, оскільки аналіз причин явно не проводився, дослідження, отже, не доводило жодного причинно-наслідкового зв’язку між вакцинацією, обмежувальними заходами та смертністю.

Ще в червні 2024 року вчені піддали дослідження критиці. Лоне Сімонсен, данська епідеміолог, яка раніше працювала у ВООЗ, а потім у Національних інститутах охорони здоров’я (NIH), та директорка центру PandemiX, а також Расмус Крістофер Педерсен, який пройшов постдокторське стажування в центрі PandemiX, опублікували коментар у журналі CIDRAP — Центрі досліджень та політики в галузі інфекційних захворювань при Університеті Міннесоти, що спеціалізується на забезпеченні готовності системи громадського здоров’я та боротьбі з інфекційними захворюваннями.

У цьому огляді вони піддали критиці те, що, на їхню думку, було упередженим аналізом потенційних наслідків вакцинації та інших заходів. На їхню думку, у дослідженні доктора Саскії Мостерт не було достатньо враховано вплив COVID-19 як причини надмірної смертності.

Крім того, вони стверджували, що науковий внесок цього дослідження був незначним. Вони також заявили, що в дослідженні в оманливий спосіб використовувалися публікації, які підтверджували його аргументацію, при цьому відповідні роботи, що пропонували інші пояснення, не були належним чином розглянуті.

Професор Лоне Сімонсен та доктор Расмус Крістофер Педерсен висловили підозру, що дослідження такого роду призначалися для публікації у спеціалізованих журналах як «троянські коні» з метою легалізації дезінформації.

У ході інституційного розслідування, проведеного Центром принцеси Максими в Нідерландах, де працювали троє з чотирьох авторів дослідження, було зроблено аналогічні висновки щодо оригінального внеску даного дослідження.

Використані дані здебільшого були взяті з існуючих баз даних та моделі Карлінського-Кобака. Крім того, автори, судячи з усього, не продемонстрували достатньої прозорості щодо масштабів повторного використання даних.

У ході розслідування дослідницька група визнала, що значна частина роботи ґрунтувалася на попередніх дослідженнях, проведених третіми особами. Однак вона заперечувала наявність плагіату або фальсифікації даних.

Зрештою журнал BMJ дійшов висновку, що дослідження було «незбалансованим, недостатньо ретельним і частково таким, що вводить в оману». Хоча деякі автори погодилися з відкликанням статті, заперечуючи при цьому наявність дезінформації в роботі, доктор Саскія Мостерт відкинула як саме рішення, так і його обґрунтування.

У червні вона виступила перед комітетом Сенату США на тему «Ймовірні механізми, за допомогою яких вакцини проти COVID-19 можуть викликати рак, а також нападки на наукові публікації та дослідження».

У ній вона засудила так зване «вузьке бачення» та «заходи цензури», спрямовані на обмеження «толерантності до розуму та інакомислення». На її думку, саме вони визначили хід політичної та наукової дискусії під час пандемії коронавірусу.

Її дослідження щодо надмірної смертності, як стверджується, викликало «сліпу й ірраціональну лють» та призвело до нібито існуючого розмежування між «гідними та негідними жертвами».

Реакції з боку інститутів, як стверджується, «все частіше використовуються як тактика «офіційних каналів» для дискредитації, залякування, ізоляції та примусу до мовчання тих, хто порушує незручні наукові питання». Це, як стверджується, призвело до її відходу з Центру принцеси Максими в Утрехті.