Ноунейми для декорації. Хто «кинув виклик» партії влади в Криму на виборах до Держдуми РФ

11.08.2026, 09:48 ua.krymr.com

На початку серпня в кримських медіа з'явилися заяви місцевих общественників про те, що на півострові розгорнеться серйозна передвиборча боротьба за три крісла в російській Держдумі. Чи варто очікувати реальної політичної конкуренції, а не просто номінального різноманіття в бюлетенях, і наскільки можливе скасування голосування через надзвичайні ситуації – читайте в цьому матеріалі.

На Сімферопольському окрузі з восьми зареєстрованих кандидатів бодай якусь відомість і доступ до ресурсів мають лише двоє. Перший – діючий депутат-«єдинорос» Юрій Нестеренко.

Друга – очільниця кримського осередку ЛДПР і найбагатша депутатка кримського парламенту Світлана Шабельникова. Як писали Крим.Реалії, її бізнес пов'язаний із туризмом, готелями та ресторанами, що робить її потенційно залежною від місцевої влади під час проведення передвиборчих кампаній.

Решта учасників не мають політичної ваги й виглядають здебільшого як технічні кандидати. Так, висуванець від «Зелених» Сергій Агеєв позиціонує себе насамперед як радник російського голови Криму Сергія Аксьонова, а кандидат від «Родини» Дмитро Василихін до цих виборів торгував автозапчастинами й не має помітного політичного бекграунду.

Від «Справедливой России» у перегони включився маловідомий Микола Новиков – місцевий «представник сфери малого бізнесу». «Коммунистов России» представляє близький соратник Леоніда Грача та завсідник різноманітних кримських виборів Андрій Шекун.

А ще про двох «конкурентів» – комуніста Геннадія Коваленка та Ольгу Панову з «Новых людей» — у публічному доступі й зовсім не вдалося знайти жодної інформації.

На Керченському окрузі до Держдуми РФ балотується очільниця підконтрольної Кремлю Ялтинської адміністрації Яніна Павленко. Торік вона посіла перше місце за кількістю позитивних згадок у місцевих ЗМІ з-поміж усіх голів кримських адміністрацій. У жодного з інших семи кандидатів, зареєстрованих у цьому окрузі, немає й близько такого рівня впізнаваності.

Наприклад, кримський депутат від ЛДПР Юрій Юрьєв за минулий рік відзначився в медіа такими «яскравими» політичними акціями, як «діалог на рівних із дитячою адміністрацією» та привітання кримської команди КВК з успіхом.

Приблизно так само зміг запам'ятатися виборцям східного Криму ялтинський депутат-комуніст Іван Павліченко, помічений лише в поодиноких локальних ініціативах. Та й у найвідомішого в Криму представника «Новых людей» Даниїла Шупені під публікаціями в соцмережах усього по кілька десятків лайків, що теж натякає: попередній провал на виборах у московських Черемушках може виявитися не останнім.

Не може похвалитися відомістю й кандидат «справедливоросів» Максим Кабанов – місцевий сайт лише пише, що він «людина реальних справ» і керує «Лабораторією краси та здоров'я «Пантіка». На такому ж рівні впізнаваності перебуває ще один радник Аксьонова, а за сумісництвом очільник кримських «Коммунистов России» Олександр Туров. А згадок бодай про якусь діяльність кандидата «Зелених» Олександра Баранова та самовисуванця Геннадія Грищука у відкритому доступі й зовсім немає.

У Євпаторійському окрузі чинний депутат Держдуми РФ від «Единой России» Леонід Бабашов, відомий причетністю до підрядів із будівництва доріг, «гостро» «конкуруватиме» з шістьма опонентками та опонентами. Його прізвища практично нічого не кажуть навіть обозревателям, не кажучи вже про потенційних виборців. «Найсерйозніші» із суперників – два депутати Євпаторійської міськради: Микола Попов від ЛДПР та Сергій Юхненко від «Справедливой России».

Решта претендентів на крісло в російській Держдумі виглядають ще менш вражаюче.

Хоча, наприклад, Андрія Боровських, висунутого від «Новых людей», добре знає українська база «Миротворець» (де, до речі, зафіксовано, що раніше він балотувався як «єдинорос»). А кандидата від партії «Зеленые» Олександра Буянова, ймовірно, знають місцеві спортсмени, оскільки він установив рекорд Криму з жиму лежачи.

Чи знає хтось комуніста Петра Вакуленка за межами торгового дому «Крим Агро», директором якого він є, сказати складно – як і про «коммуниста России» Петра Даніліна, який вкрай рідко згадувався навіть на партійному сайті.

Більшість оглядачів сходяться на думці, що за такої «конкуренції» кримська влада вкрай не зацікавлена в зриві виборів – навіть якщо півострів накриє блекаутом і рахувати бюлетені доведеться при свічках. До того ж російська влада прагне продемонструвати зовнішньому світу, що на окупованих територіях у неї все під повним контролем.

«Базовий сценарій – інерційний. Кремль буде до останнього намагатися ігнорувати реальність і проводити вибори, просто щоб довести, що не прогинається перед викликами. А система стабільно працює, влада обирається, і це нібито має навіювати пересічним росіянам упевненість у завтрашньому дні», – вважає автор статей для Carnegie Politika Костянтин Скоркін.

Ігор Воротников – псевдонім фрілансера, який пише для RFE/RL під цим ім'ям з міркувань безпеки