Польща: скаути проти маслярів і кінець епохи Качинського

03.08.2026, 11:44 lb.ua

Відносини між двома найвпливовішими фігурами в PiS були непростими ще в часи, коли Матеуш Моравецький очолював уряд Польщі і проводив надто незалежну, на думку лідера партії, політику. Ярослав Качинський, навіть займаючи позицію віцепремʼєра в урядах Моравецького, залишався оноосібним лідером партії і вимагав від премʼєра послуху. Нині Моравецький є депутатом Сейму та одним з 11 віцепрезидентів партії.

Безпосереднім каталізатором відкритого конфлікту стало рішення керівництва “Права і справедливості” (фактично, самого Ярослава Качинського, оскільки всі ключові рішення в партії ухвалює він) оголосити депутата Сейму, ще одного віцепрезидента PiS та колишнього міністра освіти в другому уряді Моравецького Пшемислава Чарнека кандидатом на посаду прем'єр-міністра від PiS на чергових парламентських виборах 2027 року.

Неофіційно рішення пояснювали тим, що Чарнек не має антирейтингу, а Моравецький накопичив чималий антирейтинг за шість років на чолі уряду та став неприйнятним для радикальних виборців. Саме низькій популярності колишнього прем'єр-міністра приписували програш PiS на виборах 2023 року. Також з огляду на це партія підтримала на президентських виборах 2025 року Кароля Навроцького.

Однак опитування громадської думки цього не підтверджують. Зокрема, дослідження IBRiS в середині липня засвідчило: 40% респондентів назвали кращим кандидатом від PiS на посаду прем’єр-міністра саме Матеуша Моравецького, і лише 18% — Пшемислава Чарнека. Серед виборців “Права і Справедливості” та двох ультраправих партій (“Конфедерації” та “Конфедерації корони польської”) голоси розділилися майже порівну — 37% та 36% відповідно.

Через місяць після рішення PiS щодо кандидата в премʼєри, Матеуш Моравецький створив “Розвиток Плюс” — асоціацію всередині партії. Назва підкреслює економічні успіхи Польщі за часів премʼєра Моравецького. Відразу до обʼєднання долучилося понад 30 депутатів Сейму від PiS — представників неофіційної групи всередині партїі, зорієнтованої на Моравецького, яку називають “скаути” або “харцери”. Багато із членів цієї групи в дитинстві та юності були скаутами. Переважна більшість “харцерів” — представники молодшого покоління в PiS, тож опоненти таким чином підкреслюють їх недосвідченість.

Пшемислав Чарнек, натомість, є одним із лідерів іншої неофіційної групи, яку називають “маслярі". Ця назва з’явилася після того як ряд представників групи гучно критикувала використання польською авіакомпанією LOT масла німецького виробництва. Представники цієї групи часто висловлюють доволі радикальні погляди як щодо внутрішньої політики так і відносин з Україною та Німеччиною — ще однією традиційною мішенню для PiS.

“Маслярі” є значно більшою групою в партії, вона користується підтримкою Ярослава Качинського. У відповідь створення асоціації Моравецьким, вона створила власну — “Насамперед Польща”, взявши в якості назви виборче гасло президента Кароля Навроцького. З огляду на поважний вік Качинського, очевидно, на кого група орієнтуватиметься у майбутньому. Чарнек відомий жорсткою риторикою у питаннях історичної пам'яті і національної ідентичності на посаді міністра освіти та науки, консервативними поглядами щодо нетрадиційних сексуальних орієнтацій. У 2021 році він розробив Lex Czarnek — закон, що впроваджував ультраконсервативну освітню реформу, яку ветував президент від PiS Анджей Дуда через її радикальність. Чарнек також намагається копіювати Трампа, позиціонуючи себе як борця з політичною елітою.

“Право і справедливість” в останні роки також поступово зміщувалась праворуч, намагаючись не завадити перетіканню електорату до “Конфедерації” та “Конфедерації корони польської”. Вибір на користь Пшемислава Чарнека остаточно відштовхує від партії поміркованих виборців, які аргументовано ототожнюють його погляди із позиціями згаданих ультраправих партій.

Чарнек активно виступає проти інтеграції України до ЄС та НАТО без “вирішення історичних суперечок” (фактично вимагаючи одностороннього визнання Україною вини за Волинську трагедію). Політик навіть вніс відповідну резолюцію до Сейму 11 липня, в річницю трагедії.

Перед цим Ярослав Качинський у листі до членів PiS закликав блокувати вступ України ЄС, “доки Київ не змінить своєї політики щодо культу Бандери та інших злочинців, прославляння УПА та ОУН". Лідер “Права і справедливості” в додачу оголосив про готовність повернути Україні орден Ярослава Мудрого ІІ ступеня на знак солідарності з Каролем Навроцьким.

Чарнек відомий вимогами кримінального переслідування організаторів вшанування пам’яті про вбивства у 1944 році польськими військовими українців у селі Сагринь та екстрадиції ветерана дивізії “Галичина” Ярослава Гуньки. Загалом Пшемислава Чарнека можна охарактеризувати, як одного із найбільш антиукраїнських політиків топ-рівня в країні.

Спершу він підтримував надання Польщею допомоги Україні, як “державі-буферу”, що стримує збройну агресію Росії, проте згодом заявляв про “недостатню вдячність українців” і почав критикувати допомогу Україні. А 12 липня взагалі заявив, що “необхідно змусити ЄС припинити будь-яке фінансування озброєння України та її відбудови, доки Україна не стане на шлях гуманних цінностей”.

Навіть в середовищі заяву Чарнека засудили, зокрема, її не підтримав Ярослав Качинський, який резонно нагадав, що “військова допомога, яку надає Україні ЄС, є абсолютно необхідною, і важливою для польських державних інтересів та безпеки”.

Єдиним чільним представном польського політикуму, який не критикував заяву Чарнека, був президент Кароль Навроцький — палкий прихильник зближення PiS з ультраправими партіями та опонент участі Польщі в проєкті посилення європейської обороноздатності SAFE.

Критика кандидата в прем'єр-міністри лідером власної партії у свою чергу зіграла на руку ультраправим “Конфедерації” та “Конфедерації корони польської”, які отримали змогу підкреслити несамостійність Чарнека. Славомір Менцен, один із лідерів “Конфедерації” іронізував, що єдине питання, яке Чарнек зможе вирішувати без Качинського, — яке вино, біле чи червоне, пити на прийомах.

Заяву Чарнека також розкритикував колишній прем'єр-міністр Матеуш Моравецький, заявши, що Польща “допомогла Україні не з наївності чи очікування вдячності, а з холодного розрахунку”, та що “в польських інтересах бути відмежованою від Росії державою, яка захищає від російського імперіалізму, руйнування та поневолення”. І додав, що “нехай Україна продовжує захищатися європейськими грошима".Чарнек проте не став спростовувати свою позицію про зупинку військової допомоги Україні і навіть заявив, що “без жодних сумнівів” повторив би її.

Після створення двох партійних асоціацій Ярослав Качинський через президію політичного комітету партії оголосив вимогу до всіх членів PiS до 23 липня припинити свою участь в будь-яких паралельних об’єднаннях, що займаються “політичною діяльністю”, під загрозою виключення з партії. Цим самим лідер “Право і справедливість” лише загострив конфлікт із групою Моравецького.

Група Чарнека “Насамперед Польща” одразу заявила про припинення діяльності. Асоціація “Розвиток Плюс” відмовилася, заявивши що вони є партійцями PiS і не створюють альтернативного партійного об'єднання, тим самим передавши ініціативу в руки Ярославу Качинському.

“Право і справедливість” існує вже 25 років, з яких понад 20 років політична сила є однією із двох найбільших в країні і 23 роки її очолює Ярослав Качинський. За цей час PiS пережила кілька внутрішніх криз. Серед найбільших — вихід із партії в 2010 році 14 депутатів Сейму та трьох депутатів Європарламенту, які сформували партію “Польща є найважливішою” та набрали лише 2,2% на виборах в 2011 році.

З актуальними подіями ситуація 2010 року має ряд паралелей. Тоді криза стала теж загострилась після виключення з партії лідера поміркованого крила — Йоанни Клузік-Ростковської — через її амбіції очолити партію. Депутати, які покинули у 2010 році “Право і справедливість”, так само були незадоволені дрейфом партії праворуч, стверджуючи, що її захопили ультраправі екстремісти. Політична сила, яку створили ці діячі, виступала з поміркованих, центристських позицій, критикувала PiS за радикалізації, а правлячу “Громадянську платформу” за повільні економічні реформи.

Проте цього разу криза є серйознішою з огляду на політичну вагу Моравецького та кількість його однодумців в партії.

Польські медіа стверджують, що Качинський та Моравецький провели ряд переговорів, в яких останній зокрема переконував, що кандидатура Чарнека є програшною. Однак багаторічний лідер партії своє рішення не змінив.Спершу Моравецький всіма способами позиціонував конфлікт як внутрішній і заявляв, що не планує виходити з партії. Подавав асоціацію “Розвиток Плюс” як платформу для оновлення економічної і соціальної політики PiS та альтернативний центр формування програм партії. Навіть пропонував відмовитися від посади віцепрезидента “Право і справедливість”, аби пом'якшити конфлікт.

Колишній прем'єр до останнього намагався публічно не критикувати очільника PiS. Заявляв, що “ще не народився такий інтриган, який розділить мене з Ярославом Качинським”. Союзники Моравецького також намагалися переконати лідера партії змінити свою позицію, спершу в приватних розмовах, потім публічно. Останньою спробою переконати Качинського змінити своє рішення щодо Моравецького та асоціації “Розвиток Плюс” став відкритий лист, який підписали понад 40 депутатів Сейму та кілька членів Європарламенту, закликавши зберегти єдність партії та переглянути заборону щодо участі в асоціаціях.

Однак Качинський не пішов назустріч по жодному з питань — залишив Чарнека кандидатом на посаду прем'єр-міністра і продовжив вимагати припинення діяльності асоціації “Розвиток Плюс”. Згодом польські ЗМІ, посилаючись на власні джерела, стверджували, що на позицію Качинського також вплинуло закрите соціологічне дослідження, яке показало що гіпотетична партія Моравецького набирає лише 2,8%, з яких перетік виборців від PiS складе лише 0,7%.

В підсумку на пресконференції 24 липня Ярослав Качинський заявив, що “усі знали, що мають підписати, і розуміли наслідки своєї відмо