Як українці сприйняли звільнення Федорова та призначення Драпатого, — дослідження

27.07.2026, 16:34 texty.org.ua

Липень 2026 року став місяцем суттєвих кадрових струсів у військово-політичному керівництві України. Звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони та наступна заміна головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського на Михайла Драпатого спричинили резонанс у суспільстві. Перша хвиля соціологічного омнібуса «Достовірно про українців», проведена Інститутом соціології НАН України за підтримки агенції «Research UA», демонструє: громадяни оцінюють посадовців не за рівнями симпатії до влади, а за чіткими критеріями ефективності, сучасності та збереження життів.

Texty.org.ua наводять головні тези дослідження.

Опитування показало, що рішення щодо відставки Михайла Федорова зустріло виразний спротив більшості громадян. Проти його звільнення висловилися 57% респондентів, тоді як підтримку цьому кроку висловили лише 6%. Чверть опитаних (25%) поставилася до події нейтрально, а 12% не змогли надати відповіді.

Головним аргументом для захисту ексочільника оборонного відомства стала його практична ефективність та орієнтація на технологічний результат. Респонденти масово згадували цифровізацію армії, розвиток напрямку безпілотників і прозорі тендери. Основні визначення щодо Федорова: «людина, яка хоч щось робила», «на своєму місці», «ефективний».

Ключовою особливістю цього блоку виявилося те, що спротив звільненню чинила саме поінформована частина суспільства: серед тих, хто висловився проти відставки, понад 60% глибоко знали деталі події та стежили за новинами.

Громадяни пояснювали свою позицію через власний та родинний досвід. Зокрема, 34-річний чоловік із Сумщини зазначив: «Саме за період, коли Федоров очолював Міністерство оборони, армія стала більш технологічною... я живу на Сумщині, то бачу, як ті ж дрони, Молнії, Ланцети стали частіше перехоплювати». Зі свого боку, 43-річний житель Харківщини пов’язав оцінку з військовою біографією родини: «Він робив для України. Для людей... І у мене сім'я військова. Мій брат, племінники, і один загиблий уже».

Попри високий рівень незгоди з рішенням президента, критика не трансформувалася в антивладний протест. Ті, хто виступив проти звільнення міністра, оцінили діяльність влади в середньому на 4.4 бала з 10 можливих — що навіть трохи вище за оцінки нейтрально налаштованих громадян (3.7 бала).

Ситуація з ротацією головнокомандувача ЗСУ продемонструвала дзеркальний розподіл думок, де рішення про відставку Олександра Сирського та призначення Михайла Драпатого здобуло високу підтримку. Заміну схвалили 54% опитаних, 33% поставилися нейтрально, 6% вагалися з відповіддю, і тільки 7% висловилися проти.

Ключовим фактором прихильності до Михайла Драпатого став його образ представника «незалежної військової школи» та бойовий шлях починаючи з 2014 року. На противагу цьому, Олександру Сирському респонденти закидали прихильність до «радянських методів ведення війни» та недостатню увагу до збереження життів особового складу.

27-річний респондент із Волині так сформулював загальний наратив підтримки: «Як мінімум те, що це не людина з Російської Федерації… з Маріуполем в 14-му році — це дуже багато що показує, бо в ті роки мало хто так мислив… в нього буде набагато більше цінність життя, ніж в того самого Сирського… я за модернізацію». Прямий зв'язок між рішеннями командування та втратами підкреслила 84-річна жінка з Вінниччини: «у нас три кладовища в селі, і коли проходиш повз, бачиш, скільки прапорів — стає дуже, дуже важко…».

Джерелом оцінок для цивільних громадян у цьому питанні переважно слугував родинний канал інформації — відгуки чоловіків, синів та близьких, які перебувають безпосередньо на лінії фронту. Як підкреслила 60-річна жителька Одещини: «у мене три сини воюють. То ж я знаю, що там робиться в армії. Сини мені розказують».

Аналізуючи отримані дані, соціологи Інституту соціології НАН України зазначають, що липневі кадрові перестановки виявили зрілість та предметність громадської думки. Суспільство не демонструє сліпої лояльності чи тотального заперечення кадрових рішень, а виступає в ролі вимогливого замовника, який сформував чітке «технічне завдання» до військово-політичного керівництва.

На думку дослідників, критерії оцінки органів влади вибудувані довкола трьох основних опор: технологічність та орієнтація на результат, збереження життів військовослужбовців та належність до сучасної української, а не радянської системи координат. Оскільки більшість громадян сприймає події через власний досвід та інформацію від близьких із фронту, суто декларативні комунікації чи пропагандистські пояснення втрачають ефективність.

Фахівці підкреслюють: стійкий оптимізм населення (48% опитаних вірять у покращення ситуації в країні, попри суворі матеріальні умови та військові втрати) тримається не на авторитеті конкретних осіб, а на очікуванні реальних змін. Влада, яка ухвалюватиме рішення відповідно до визначених суспільством стандартів, отримуватиме високий рівень підтримки, тоді як кроки, що суперечать цим критеріям, наражатимуться на предметну та аргументовану критику.

дослідженнядрапатийкадрова політикасоціологіяфедоров