Президент Токаєв почав говорити правильні слова після того, як Казахстан і Chevron зазнали збитків

27.07.2026, 09:16 enovosty.com

Сенсаційна заява президента Казахстану Токаєва під час протокольної зустрічі з Путіним у межах «форуму міжрегіонального співробітництва Росії та Казахстану» в сибірському Омську із закликом зупинити війну в Україні викликала великий резонанс у медіа, але жодних результатів у вигляді хоча б призупинення війни не дала й дати не могла через тупу впертість навіть не всієї Росії, а особисто Путина чи того, кого видають за нього.

Сама ж заява виявилася вельми примітною, як і багато обставин, пов’язаних із нею, причому чимало з цих обставин залишилися невідомими широкому загалу. Але про все по порядку…

Отже, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв під час протокольної частини зустрічі з Путіним несподівано заговорив про війну Росії та України. Він сказав, що природа цього конфлікту для багатьох незрозуміла, зокрема й для Казахстану, і фактично попоперечався із заявами Москви про причини конфлікту. Після цього очільник Казахстану запропонував «заморозити» війну.

Токаєв виступав після того, як зі своєю частиною вітальної промови виступив Путін. У ній ішлося про поглиблення співпраці.

З цього ж почав і Токаєв, але після цього перейшов до війни Росії з Україною:

«Я не приховуватиму, що до мене надходить багато сигналів (я про них вас інформував по телефону) з Європи, зі Сполучених Штатів Америки, сигналів щодо нинішнього стану конфліктної ситуації між Україною та Росією».

Після цього Токаєв виклав свій погляд на конфлікт: «Ви знаєте, я від самого початку казав, що це міждержавний конфлікт, міждержавний. Мова не йде про будь-яку громадянську війну».

Це відрізняється від позиції Путіна. Ще до повномасштабного вторгнення Путін регулярно називав війну на Донбасі з 2014 року громадянською.

А у 2022 році на Валдайському форумі модератор панельної дискусії запитав, чи можна вважати те, що відбувається між РФ та Україною, громадянською війною.

«Очевидно — так», — сказав Путін.

Затім Токаєв сказав, що Казахстан не розуміє природу цього конфлікту. Це також можна вважати заочною суперечкою з Путіним, який пояснює війну як спроби викорінити нацизм в Україні та проксі-протистояння із Заходом.

«Ми завжди з повагою ставилися до українського народу, до його культури, до мови й вважаємо, що природа цього конфлікту не зовсім зрозуміла для багатьох, зокрема й для нас. Припустимо, якщо був конфлікт, у тому числі й заморожений конфлікт між Азербайджаном та Вірменією, там суть цього конфлікту, походження цього конфлікту були абсолютно зрозумілі для нас. Вони сягали глибини історії. Але тут це дуже важко зрозуміти».

У ході своєї промови Токаєв неодноразово робив компліменти Путіну і говорив про особливе місце російського народу: «І я розумію, що я знаю, що ви проявили максимум дипломатичної гнучкості під час зустрічі в Анкориджі на Алясці. Це просто моя скромна думка, якщо вже до мене звертаються».

Насамкінець Токаєв запропонував «заморозити» війну: «Можливо, цей конфлікт уже варто заморозити й повернутися до Стамбульської формули 2.0, оскільки там було досягнуто значних результатів. Ну, і потім уже, природно, під гарантії великих держав, включно з Росією. Ну й далі рухатися».

Путін відповів коротко: «Дякую. Що стосується українського напрямку, я під час нашої сьогоднішньої бесіди обов’язково проінформую в деталях».

Незважаючи на суботній день, заява Токаєва не пройшла повз увагу закордонних медіа.

Зокрема, Bloomberg підкреслило, що «це рідкісний публічний заклик до миру з боку одного з найближчих партнерів Москвы».

За словами Токаєва, він вирішив висловити свою думку, «тому що люди знають про нашу зустріч і попросили мене передати цю інформацію». Тим самим він підтвердив, що висловлює не лише власну позицію.

Президент Казахстану утримався від пропозиції допомогти в укладенні угоди, заявивши, що відмовляється виступати ролі посередника між двома країнами.

«Я відмовляюся бути посредником, тому що знаю, що Росія — велика країна, російський народ — великий народ, і, як то кажуть, вона впорається сама без посередників», — сказав Токаєв.

Зазначається, що Казахстан, великий торговельний партнер Росії, з початку війни дотримується обережної позиції. Він неодноразово закликав до дипломатичного врегулювання — у тому числі після зустрічі Токаєва з Володимиром Зеленським на Генасамблеї ООН у вересні — але при цьому утримувався від закликів до припинення вогню.

Від себе одразу ж зазначимо деякі подробиці, що кидаються в очі.

Насамперед звернемо увагу на постановку питання про мир «під гарантії Росії», тобто під гарантії агресора! Збочення якесь!

Що ж стосується «незрозумілої природи війни», то вона якраз зрозуміла: це реваншизм і спроба нового імперіалістичного переділу сфер впливу з боку Москви після розвалу СРСР.

Зазначимо те, що президенту Казахстану, мабуть, і так зрозуміло, але він воліє не вимовляти цього вголос. Якщо з Україною у Путіна «щось вийде», то наступним об’єктом нападу Москви, найімовірніше, може стати Казахстан з його тисячами кілометрів абсолютно відкритого кордону з Росією, який нікому й нічим захищати, з його північною цілинною частиною, Алтаєм і взагалі Східним Казахстаном, Усть-Каменогорськом і Семипалатинськом, скільки б останній не перейменовували в Семей.

Занадто поспішив попередній президент Назарбаєв із перенесенням столиці з далекої південної Алма-Ати ближче до кордонів із Росією до північної Астани, вона ж Акмолінськ, Цілиноград, Акмола, Нур-Султан. Перенесення було зроблено, за чутками, щоб вирішити внутрішні міжкланові (жузові) суперечності, але з початком агресії Москви проти України стало очевидним наявність зовнішньої загрози.

У цьому сенсі навряд чи допоможе багатовекторна політика Казахстану, який одночасно з Москвою намагається товаришувати з Вашингтоном і Пекіном, що мають у Казахстані економічні інтереси. З урахуванням останніх подій, Вашингтон на роль рятівника явно не підходить, до того ж Казахстан розташований далеко від моря, у глибині Азії. Дещо серйозніші надії в плані захисту може дати «Великий Китайський Брат», але й це далеко не очевидно.

Що ж до найважливішого спонукального мотиву для публічної заяви Токаєва, то ним, безсумнівно, став той факт, що Україна завдає масованих ударів по нафтоналивному флоту у східному Чорномор’ї біля берегів країни-агресора, внаслідок чого під удар почали потрапляти танкери, які обслуговують так званий Каспійський трубопровідний консорціум (КТК), яким сухопутний Казахстан експортує до 80% своєї нафти через нафтоналивні причали в районі Новоросійська.

Для довідки. Каспійський Трубопровідний Консорціум (КТК) — міжнародна нафтотранспортна компанія за участю компаній Росії, Казахстану, а також іноземних видобувних компаній, створена для будівництва та експлуатації Каспійського магістрального нафтопроводу протяжністю понад 1,5 тис. км з метою доставки нафти, що видобувається в Казахстані, до портів Чорного моря.

Акціонерами КТК є: «Транснефть» (Росія, 24%), «КазМунайГаз» (Казахстан, 19%), Chevron Caspian Pipeline Consortium Company (США, 15%), LUKARCO B.V. (Нідерланди, 12,5%), Mobil Caspian Pipeline Company (США, 7,5%), Rosneft-Shell Caspian Ventures Limited (Кіпр, 7,5%), КТК Компані (представлений ПАТ «Транснефть», Росія, 7%), BG Overseas Holding Limited (Велика Британія, 2%), Eni International N.A. N.V. (Італія, 2%), Kazakhstan Pipeline Ventures LLC (Казахстан, 1,75%), Oryx Caspian Pipeline LLC (США, 1,75%).

Як бачимо, основними зацікавленими сторонами є Казахстан, Росія, Нідерланди та Штати, які представлені структурами, пов’язаними з корпораціями Chevron та ExxonMobil. Головним стейкхолдером є Казахстан, оскільки саме його нафта експортується, а також американці, які мають інтереси у казахстанському нафтовидобутку.

Досі вважалося, що Росія своєї нафти цим трубопроводом не прокачує, а бере участь тільки в транспортуванні, але це виявилося не так, про що далі. При цьому значна частина трубопроводу та нафтоналивні термінали розташовані на території Росії, так само як і основні органи корпоративного управління, включно зі штаб-квартирою в Москві.

З точки зору воюючої України, це була на 100% так звана законна ціль, якби там не було інтересів Казахстану, а також американців, у зв’язку з чим Токаєв у своїй заяві прозоро натякав на «дзвінки з Америки», про що далі.

Причиною заяви Токаєва став, повторимо, той факт, що останніми днями танкери, які завантажують нафту на терміналах КТК у районі Новоросійська, зазнали ударів дронів. Звинуватили, природно, Україну, яка зараз веде «танкерну війну» з агресором. Україна цього офіційно не підтверджувала, хоча й не спростовувала, принаймні на момент написання цього нарису.

За даними медіа, перших атак по танкерах Asia та Nissos Ios, що завантажувалися казахстанською нафтою в терміналі КТК у Новоросійську, було завдано 17 і 19 липня. У консорціумі заявили, що ніхто не постраждав, витоку вдалося уникнути, а обидва танкери зберегли плавучість. Після цього удару термінал тимчасово не працював.

17 липня безпілотники також пошкодили танкер Nordic Zenith, зафрахтований ExxonMobil, біля російського узбережжя Чорного моря. Сталася пожежа, частину екіпажу було евакуйовано.

У ніч проти 20 липня атаки тривали. БПЛА уразили танкер Nelsa, внаслідок чого виникла пожежа, про що повідомив телеграм-канал Каспійського Трубопровідного Консорціуму.

Ніхто не постраждав, розливу нафти не сталося, проте термінал знову призупинив завантаження.

Відповідальність за атаки офіційно ніхто не взяв. Росія звинуватила в них Україну та назвала те, що сталося, «терактом», проте Київ ці удари не коментував.

Про те, як путінські потвори тероризують морські порти України, вони згадувати «соромляться».

Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді («Мадяр») у своєму телеграм-каналі зазначав, що 19 липня його підрозділи уразили в Чорному морі чотири судна, що належать до російського тіньового флоту: два танкери, суховантаж і плавучий кран, але не навів їхніх назв.

У відповідь на ці удари Міністерство закордонних справ Казахстану оприлюднило офіційну заяву, у якій вимагало негайно припинити атаки на судна, що перевозять нафту республіки через інфраструктуру Каспійського трубопр