65 років служіння людям: історія легендарної лікарки з Вертіївки

30.06.2026, 12:17 nezhatin.com.ua

Шістдесят п’ять років у медицині – це ціла епоха, наповнена тисячами врятованих життів, безсонними чергуваннями, складними рішеннями та щирою турботою про людей. Саме таким є професійний шлях Алли Іванівни Дядечко – лікарки-терапевтки Вертіївської амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яка присвятила своє життя служінню пацієнтам і стала справжнім прикладом відданості обраній справі.Її багаторічна праця, високий професіоналізм, людяність і чуйність заслужили глибоку повагу колег та щиру вдячність багатьох поколінь жителів громади, для яких вона стала не лише лікарем, а й надійною порадницею та доброю людиною.Попри поважний вік, у свої 80 років Алла Іванівна щоранку впевнено сідає за кермо власного автомобіля та вирушає на улюблену роботу. Вона любить свій дім, квіти, невелике господарство, але почуття відповідальності за пацієнтів завжди залишається для неї на першому місці. Не менш важливим є і колектив, з яким вона працює вже багато років. Доля звела її з кваліфікованими спеціалістами та просто хорошими, порядними людьми, яких вона щиро цінує.Сьогодні у Вертіївській амбулаторії працюють два лікарі -терапевт Алла Дядечко та сімейний лікар Світлана Сардак. Пліч-о-пліч із ними трудяться медичні сестри Світлана Крупельницька, Інна Півень, Антоніна Криса, фельдшер-лаборант Тамара Богдан та молодша медична сестра Людмила Єгорова. Пацієнтів завжди багато, а проблеми у кожного свої, особливо у людей поважного віку. Кожного потрібно уважно вислухати, виміряти тиск, провести необхідні обстеження, призначити лікування або направити до профільного спеціаліста.-Звісно, зараз роботи вже не стільки, як у 70–90-х роках минулого століття, – згадує Алла Іванівна. -Тоді тут працював денний стаціонар на 40 ліжок, було троє педіатрів і троє патронажних дитячих медичних сестер. Нічні чергування в лікарні, виклики швидкої допомоги – працювати було непросто. Після інтернатури в Ніжині у 1978 році я перейшла працювати до Вертіївки під керівництво свого чоловіка, який ще у 1977 році став головним лікарем Вертіївської лікарні. Коли побудували новий лікарняний комплекс, усі кабінети були заповнені, працювали їдальня, пральня, котельня. Це була повноцінна лікарня, яка обслуговувала не лише Вертіївку, а й навколишні села.За десятки років роботи Алла Іванівна пережила чимало складних професійних випробувань. Та найважчим, зізнається лікарка, завжди була і залишається смерть пацієнта. Особливо боляче, коли, попри всі зусилля медиків, хвороба виявляється сильнішою, а лікар безсилий змінити перебіг подій. Саме тому протягом усього свого професійного шляху вона не втомлюється наголошувати: будь-яку недугу значно легше попередити або виявити на ранній стадії, ніж боротися з її тяжкими наслідками.«Краще вчасно пройти обстеження, звернутися до лікаря та розпочати лікування, ніж згаяти дорогоцінний час», – переконана Алла Іванівна.Профілактика захворювань завжди була одним із головних принципів її роботи. Свого часу вона активно займалася просвітницькою діяльністю, писала статті для місцевих газет, зокрема для «Ніжинського вісника». У своїх публікаціях лікарка закликала людей уважніше ставитися до власного здоров’я, регулярно проходити медичні огляди та не нехтувати порадами фахівців. І сьогодні вона продовжує повторювати своїм пацієнтам просту, але надзвичайно важливу істину: здоров’я потрібно берегти щодня, а не лише тоді, коли хвороба вже дає про себе знати.Ще з дитинства Алла Іванівна мріяла пов’язати своє життя з медициною, лікувати людей і рятувати життя. Народилася і виросла на Донеччині в родині військового офіцера. Коли дівчині виповнилося 17 років, батька перевели на службу до Ніжина. Саме тут, ретельно обдумавши свій майбутній професійний шлях, вона вирішила вступити до Ніжинського медичного училища. Так Алла Іванівна стала студенткою за спеціальністю «фельдшер», зробивши перший впевнений крок до здійснення своєї дитячої мрії.Навчання давалося легко, адже медицина була справжнім покликанням її серця. Уже тоді вона вирізнялася відповідальністю, наполегливістю та щирим бажанням допомагати людям – рисами, які згодом стали основою її багаторічної професійної діяльності.Саме в Ніжинському медичному училищі Алла Іванівна зустріла своє кохання – Михайла Івановича Дядечка з Козельця, який також навчався на фельдшера. Згодом молоді люди одружилися, а невдовзі в їхній родині народився первісток.Попри сімейні турботи, Алла Іванівна не полишала мрії стати лікарем. До подальшого навчання вона заохочувала і чоловіка. Разом подружжя вирушило до Києва вступати до Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Цього разу успіх усміхнувся лише Михайлу Івановичу – він став студентом інституту, а Аллі Іванівні для вступу не вистачило лише одного балу.Повернувшись до Ніжина, вона влаштувалася працювати медичною сестрою. Допомогу у вихованні маленького сина взяли на себе її батьки. Саме батько наполегливо радив доньці не відмовлятися від своєї мрії, їхати до чоловіка в Київ і спробувати вступити ще раз.Прислухавшись до його поради, Алла Іванівна знову подала документи й успішно склала вступні іспити. Так вона стала студенткою медичного інституту, навчаючись на курс молодше від чоловіка. Незабаром у родині народився другий син. Молоде подружжя винаймало житло, виховувало дітей, долало щоденні труднощі, але впевнено йшло до своєї мети – здобути омріяну професію лікаря.Роки навчання були нелегкими, проте саме вони загартували характер Алли Іванівни, навчили ніколи не відступати перед труднощами та вірити у власні сили. Поруч були коханий чоловік, маленькі сини, підтримка батьків і велика мрія, заради якої варто було працювати та жертвувати власним комфортом.Саме тоді закладався фундамент не лише успішної лікарської кар’єри Алли Іванівни, а й великої життєвої історії, у якій любов до родини та любов до професії назавжди стали нероздільними.Спілкуючись з Аллою Іванівною, важко не захоплюватися цією сильною, впевненою та мудрою жінкою. Попри десятки років напруженої праці, вона зберегла любов до людей, щирість, людяність і відданість своїй справі. У її словах відчуваються великий життєвий досвід, професійна мудрість і безмежна турбота про кожного пацієнта.За 65 років у медицині Алла Іванівна стала справжньою легендою медицини, людиною, якій довіряють, яку поважають і щиро цінують. Її життєвий шлях є прикладом того, як любов до професії, наполегливість і самовіддана праця здатні залишити добрий слід у долях тисяч людей.Тож від імені колег, пацієнтів та редакції газети «Ніжинський вісник» щиро бажаємо Аллі Іванівні міцного здоров’я, душевного спокою, мирного неба, радості від кожного прожитого дня. Нехай кожен новий день приносить лише добрі новини, а життєва енергія, оптимізм і любов до життя ще довго залишаються її вірними супутниками.Марина ІгнатенкоХочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram