«Тихий» із тернопільської артбригади: слюсар зі Львівщини став надійною опорою побратимів на фронті
Військові будні українських захисників складаються з історій людей абсолютно цивільних професій, які в критичний для країни момент опанували складну військову техніку. У 50-й окремій артилерійській бригаді розповіли про свого військовослужбовця — Василя Ярославовича з позивним «Тихий». На фронті чоловік обіймає відповідальну посаду старшого навідника гармати 1-го самохідного артилерійського дивізіону.
Побратими по розрахунку цінують воїна за виняткову влучність, надійність та унікальне вміння знаходити правильні рішення у найскладніших бойових ситуаціях.
До того як одягнути військовий однострій, Василь Ярославович проживав у одному з сіл Мостиського району, що на Львівщині. Його цивільна праця була суто мирною та творчою у своїй користі:
Цивільне життя: Чоловік працював слюсарем і щодня дбав про те, щоб у домівках його земляків було тепло й затишно в холодний зимовий період.
Початок служби: У липні 2024 року життя слюсаря кардинально змінилося — його мобілізували до лав Збройних Сил України.
Шлях у бригаду: Пройшовши повний курс фахової підготовки за спеціальністю навідника, Василь потрапив до артилерії. Згодом, коли почалося формування 50-ї окремої артилерійської бригади, він продовжив службу вже у її складі.
Сьогодні перед старшим навідником стоїть чітке і безкомпромісне бойове завдання — максимально швидко та філігранно точно наводити гармату для ефективного випалювання ворожих цілей.
У гарматному розрахунку «Тихого» характеризують як людину спокійну, врівноважену та небагатослівну, що повністю виправдовує його фронтове псевдо. Справжній авторитет серед побратимів він заслужив не гучними промовами, а залізною відповідальністю та високим професіоналізмом.
Колеги по зброї твердо переконані: за будь-яких критичних обставин Василь Ярославович знайде вихід із ситуації та допоможе вивести людей у безпечне місце.
Робота артилериста — це не лише постріли, а й важка фізична праця. Після кожного бойового виходу розрахунок ретельно обслуговує свою САУ «Богдана». Військові чудово розуміють: від бездоганного технічного стану гармати залежить не лише успіх операції, а й їхні власні життя.
На запитання про те, яким він бачить майбутнє, «Тихий» відповідає дуже просто і стримано:
«Щоб скоріше війна закінчилася і всі повернулися додому».
Попри постійне бойове навантаження та хронічну зайнятість, Василь щодня знаходить хвилину, аби підтримати зв’язок із рідними людьми, які з нетерпінням чекають на його повернення з фронту на рідну Львівщину.
У командуванні бригади резюмують: саме на таких скромних, працьовитих, надійних та відданих людях тримається все українське військо. Вони без зайвого галасу та пафосу щодня наближають загальну Перемогу України.
Ми писали також: Тактика «невидимки»: як 50-та артбригада відшліфувала майстерність мобільного вогню.
Тактика «невидимки»: як 50-та артбригада відшліфувала майстерність мобільного вогню
- Останні
- Популярні
Новини по днях
19 червня 2026
