Фінансист поповнив лави бердичівських військових

18.06.2026, 16:12 rio-berdychiv.info

Він легко жартує про серйозні речі, уважно слухає співрозмовника і говорить про війну без пафосу. Командир батареї 68-ї окремої артилерійської бригади Олексій належить до тих офіцерів, чий шлях до війська не був спланованим. Ще кілька років тому його життя складалося з банківською справою. Сьогодні ж він несе відповідальність за людей, бойову роботу підрозділу та рішення, від яких залежать життя.До початку російської агресії на сході України армія була для нього майже незнайомим світом. Строкову службу він не проходив, а в 32 роки очолював відділення банку в Хмельницькому. Втім, події 2015 року кардинально змінили життєві пріоритети.Саме тоді Олексій опинився у війську. Перші кроки в новій для себе сфері робив в артилерійському полку, де вперше познайомився зі специфікою такої роботи. Згодом продовжив службу у механізованій бригаді — спочатку в мінометній батареї, а потім і в артилерійському дивізіоні. Після демобілізації у 2016 році повернувся до цивільного життя, але, як виявилося, ненадовго.Про початок повномасштабного вторгнення він згадує так:«Я якраз був у батька. Розуміння, що велика війна буде, з’явилося одразу після так званого визнання «ЛДНР». Інших варіантів просто не залишалося. О шостій ранку 24 лютого 2022 року я подивився новини в телефоні, зрозумів: час збиратися. Вранці того ж дня я вже був у Хмельницький обласний ТЦК та СП».Вже наступного дня він вирушив до бригади, яка тоді активно нарощувала особовий склад і готувалася до бойової роботи. Військова кар’єра розвивалася поступово: молодший сержант у 2022 році, а згодом — офіцерське звання після 40-денних курсів підвищення кваліфікації в Одеській військовій академії.За роки служби Олексій встиг попрацювати на різних посадах. Доля навіть ненадовго занесла його до кадрового підрозділу, де він побув діловодом відділення персоналу, але там не затримався. “Втік назад в артилерію” , — віджартовується ОлексійПісля цього були посади топогеодезиста, командира взводу управління, керівника мінометного взводу та батареї. Зрештою офіцер вирішив перейти до бригади, де, за його словами, можна повноцінно зростати саме як артилерист.«Мені завжди було цікаво розвиватися як артилерист. А де найкраще зрозуміти, як працює ця система, як не в артилерійській бригаді? Це було моє усвідомлене бажання». – говорить ОлексійДля нього офіцерська посада ніколи не була питанням статусу чи кар’єрних амбіцій. «Якщо ти вже граєш в оркестрі, то краще махати диригентською паличкою, ніж тягати здоровезний барабан. Офіцерство — це можливість створювати. Формувати колектив, берегти людей, побудувати роботу підрозділу так, щоб мінімізувати втрати й повернути додому максимальну кількість хлопців живими та здоровими. Солдат може врятувати себе й побратима. Офіцер — цілий підрозділ» — переконаний Олексій.Особливу увагу він приділяє роботі з особовим складом. У батареї служать люди з різним життєвим досвідом і різними характерами. Більшість не мала бойового досвіду до того, як потрапили в підрозділ, але є й ті, хто пройшов найскладніші ділянки фронту.«Як казав один із моїх колишніх командирів, в артилерію дурнів не беруть. Крім цього, доросла людина вчиться лише тоді, коли розуміє, навіщо їй це, і коли їй цікаво. Змусити не вийде. Завдання командира — показати сенс навчання, підсвітити його. У мене толкові хлопці. У кожного з них бували різні життєві ситуації, дехто мав складнощі з адаптацією чи дисципліною в цивільному житті. Але коли показуєш їм інший шлях, вони спрямовують свою наполегливість туди, куди потрібно. Зараз це надійні, кваліфіковані сержанти».Окремо відзначає військовослужбовців, які перевелися до артилерії після служби в піхотних підрозділах. За його словами, вони особливо цінують можливість професійно працювати та добре усвідомлюють значення кожного правильного рішення на війні.Маючи досвід роботи на різних артилерійських системах, командир батареї уважно спостерігає за тим, як змінюється сучасне поле бою. Засилля дронів та активна контрбатарейна боротьба змусили по-новому оцінити навіть ті зразки озброєння, які раніше багато хто вважав застарілими.На його думку, причіпні гармати сьогодні нерідко демонструє переваги там, де самохідні установки стають надто помітними цілями. Добре обладнана позиція, якісне маскування та грамотна інженерна підготовка здатні значно підвищити шанси на успішну й тривалу роботу.«Головне — не лінуватися працювати лопатою. Війна змінилася, і сьогодні пітніти та окопуватися на позиціях — це пряма запорука виживання особового складу»— каже офіцер.Попри всі труднощі війни та роки важких боїв, Олексій не втратив здатності дивитися на життя з іронією. Каже, що саме почуття гумору часто допомагає зберігати внутрішню рівновагу там, де для цього майже не залишається причин.Після перемоги він не бачить себе кадровим військовим. Планує повернутися до цивільних проєктів і реалізувати задуми, які поки довелося відкласти. Але про майбутнє говорить без поспіху.«Якщо бути сумним і похмурим — нічого не зміниться. Взагалі до життя не варто ставитися занадто серйозно, це дуже тонка річ. У Всесвіту чудове почуття гумору. Буває, дивишся на чийсь вчинок і думаєш: “Ну як так можна було зробити?”. Минає час, і життя ставить тебе в точнісінько таку ж ситуацію, ніби каже: “Дивись, ось як це буває”. Тому я тепер зайвих запитань Небесам не ставлю. На деякі питання просто не треба знати відповідей» — усміхається командир батареї.За інформацією зі сторінки 68-ї ОАБр ТЕМИ:68 бригадаБердичівська військова частинаБердичівські військовіінтерв'ю з військовимІнтерв’ю з військовим з Бердичева ДЖЕРЕЛА:ДжерелоПідпишіться на нашу розсилкуОтримуйте останні новини прямо у свою поштову скриньку.Підписавшись, ви погоджуєтеся з нашими Умовами використання та визнаєте практику обробки даних у нашій Політиці конфіденційності. Ви можете скасувати підписку в будь-який час.