30 років тому Україна втратила ядерний статус: до Росії було вивезено останні ядерні боєголовки

02.06.2026, 14:08 24tv.ua

Ця дата стала фінальною точкою в історії ядерної спадщини України та закріпила її без'ядерний статус на міжнародному рівні. 24 Канал розповідає, як відбувався процес роззброєння ядерного потенціалу України.

Дивіться також Ядерний покер на порозі НАТО: чому "останній аргумент" Путіна та Лукашенка більше не лякає світ

Україна успадкувала третій у світі ядерний арсенал після розпаду Радянського Союзу у 1991 році. Мовиться про близько 1734 стратегічних боєголовок і відповідну інфраструктуру.

Втім, вже за кілька років було ухвалено рішення про повне ядерне роззброєння. 16 листопада 1994 року було ухвалено закон про приєднання України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року, у 1996 році боєзаряди вивезли до Росії, а до 2001-го демонтували всі пускові шахти.

Детальніше зупинимось на документі, який став одним із ключових у процесі ядерного роззброєння України і, як наслідок, широмасштабного вторгнення російської армії в Україну – Будапештському Меморандумі.

Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї – це міжнародна угода, підписана 5 грудня 1994 року між Україною, Росією, Великою Британією та США. Вона передбачала гарантії безпеки Україні в обмін на її відмову від ядерного статусу та приєднання до режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

Перед цим у січні того ж року США і Росія пообіцяли гарантії безпеки, які були менш суттєвими, ніж гарантії, які хотіла Україна, але більшими, ніж Росія раніше була готова надати. Тоді Київ набув політичного статусу як рівноправний партнер по відношенню до Вашингтону та Москви.

Вже 2 червня 1996 року Україна остаточно втратила ядерний статус. Тоді розпочався процес вивезення ядерних боєголовок на територію Росії в межах домовленостей про роззброєння.

Нагадаємо, що 17 жовтня 2024 року президент Володимир Зеленський під час виступу у Брюсселі заявив, що Будапештський Меморандум та подібні міжнародні домовленості фактично не спрацювали як гарантія безпеки для України. За його словами, жодна із ключових угод не змогла запобігти війні, а Україна стала фактично єдиною державою, яка відмовилась від ядерної зброї, і на яку згодом напала Росія.

Зеленський також підкреслив, що нинішня реальність лише доводить неефективність таких гарантій, а також наголосив, що нині вибір стоїть між надійним безпековим союзом НАТО або поверненням до ідеї ядерного стримування.

В розмові з Дональдом Трампом я йому сказав: "У нас виходить так, який же вихід? Або в України буде ядерна зброя – і це для нас захист – або ми повинні мати якийсь альянс". Окрім НАТО на сьогодні ми не знаємо дієві альянси,– сказав глава держави.

Зауважимо, що дискусії про відновлення ядерного потенціалу України активізувались у 2014 році, коли Росія анексувала Крим і почала нарощувати військову присутність на сході України. Згодом це переросло у збройну агресію та спроби захоплення частини Донецької та Луганської областей.

Втім, попри різні заяви політиків, президент Зеленський не озвучував намірів щодо відновлення ядерного статусу України. Водночас тодішній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба на засіданні Ради Безпеки ООН наголосив, що Україна не планує повертатися до ядерного потенціалу.

Зауважимо, що в квітні 2026 року Зеленський заявив, що відмова України від ядерної зброї у 1994 році була несправедлива. Він вважає, що країна отримала недостатньо через рішення відмовитися від ядерної зброї, тоді як приєднання до НАТО могло б стати мінімальною компенсацією. Також глава держави додав, що таке рішення було помилкою не лише України, а й інших підписантів меморандуму. Ядерні держави-підписанти мали б надати Києву парасольку безпеки, однак цього не відбулось.

Наразі отримання Україною ядерної зброї ускладнене низкою факторів. Передусім ідеться про час. Створення повного ядерного циклу потребує побудови відповідної інфраструктури, зокрема потужностей зі збагачення урану, розробки боєзаряду та носіїв, а також технологій, здатних подолати сучасні системи ПРО – і все це може зайняти роки.

Не менш важливими є фінансові витрати та технологічні обмеження, оскільки фактично Києву довелося б починати з нуля, попри наявний досвід у ядерній галузі. Окремо стоїть і правовий аспект. Україна досі є учасницею Договору про нерозповсюдження ядерної зброї з 1994 року, що накладає відповідні міжнародні зобов'язання.