Син наших колег, Владислави та Юрія, Єгор Басюк загинув у 22 як Герой

27.05.2026, 08:17 33kanal.com

Він повернувся з-за кордону та добровольцем пішов на фронтПро цього неймовірного юнака ще напишуть не одну книгу і його ім’я буде вписане в історію незламних Героїв. Він повернувся з-за кордону та добровольцем пішов на фронт.Згас ще один всесвіт сім’ї, де Єгор був первістком…До цього від важкої хвороби родина рятувала найменшого сина.Коли Україна здригалася від одного з наймасованіших ударів ворога, коли небо розривали «Орєшніки», у лікарні Мечникова лікарі до останнього боролися за життя 22-річного Єгора — сина знаного вінницького подружжя журналістів — Владислави Дмитришиної та Юрія Басюка.Владислава ДмитришинаІ поки країна рахувала вибухи, одна вінницька родина рахувала удари серця свого хлопчика… Серця, яке ворог намагався зупинити «Ланцетом». І воно під ранок перестало битись.Ще до повномасштабної війни Юрій Басюк добровольцем пішов до ЗСУ. Влада Дмитришина залишилась тримати тил — виховувати дітей, чекати чоловіка й сина, працювати з родинами військових у МХП, де працює кординатором із взаємодії з військовими та ветеранами Благодійного фонду, підтримуючи тих, хто щодня живе між молитвою і страхом.Ще не так давно вона щиро зізнавалась, як непросто бути вдома й чекати одразу двох найдорожчих чоловіків із фронту.І мало хто знав, що, крім Юрія Басюка, який ще до повномасштабної війни служив офіцером у ЗСУ, досі — у підрозділі БПЛА, що їхній старший син Єгор уже теж на війні.Усі знали його як розумного, перспективного хлопця. Син Влади та Юрія Єгор навчався за кордоном у ЄС, друзі діляться, що після закінчення університету працював на Кіпрі у сфері будівництва, у відомого колись вінницького бізнесмена Віктора Антемюка, який емігрував і тепер будує житло на Кіпрі.… У Єгора було життя біля моря, кар’єра, можливості, молодість.Та коли на Кіпр ринули росіяни зі своїм «русскім міром», хапали там ці квартири, «перли» нахабно і самовпевнено своїм хамством і брехнею, а Єгор знав реальність, мав батька-фронтовика, молодий українець не зміг із цим миритися.Юрій БасюкІ тому вирішив повернутися в Україну. І пішов на фронт добровольцем.Йому було лише 22. Він навіть не підлягав мобілізації.Красивий. Світлий. Амбітний. Надзвичайно розумний. Один із тих хлопців, які могли будувати успішне життя будь-де у світі — але обрали боронити Україну. І саме такі стають найнебезпечнішими для ворога.Його підрозділ називали одним із найефективніших. Саме про таких воїнів говорили після успішних далекобійних операцій, які нищили військову логістику росії, її склади, бази та підприємства далеко в тилу агресора.Ворог полював за ними люто. І дочекався моменту.По Єгору вдарив ворожий «Ланцет».Рани були страшними. Несумісними із життям. Але надія ще жевріла. Лікарі боролися до останнього. Рідні молилися до останнього.Та додому повернеться вже не сам Єгор. Лише його душа. А тіло — «на щиті». Друзі та земляки провели його 26-го у Києві, у середу, 27-го, — у Вінниці у Вічність. Хлопця, який мав жити, любити, будувати, мріяти… Але став Героєм.І це не просто прощання з молодим воїном. Це прощання з цілим всесвітом, який могла подарувати Україні ця дитина війни, розтерзана ненависним рашизмом.Світла пам’ять Герою.Щирі співчуття Владі Дмитришиній, Юрію Басюку, усій родині, близьким і побратимам.Горю батьків — не завадити. А ми всі до одного пам’ятаймо: Єгор Басюк і усі Герої віддали життя, щоб жили у незалежній Україні. Будь проклятий рашизм і всі, хто підтримує цю чуму!Схиляємо голови, розділяємо біль втрати.Редакція «33-го»