Як власник СТО обрав шлях артилериста і став опорою для бердичівських бійців
Розповіді про українських захисників дійсно надихають і мотивують, адже не кожен із тих, хто нині боронить наш сон, хто віддає власне здоров’я, щоб звичайний цивільний народ міг працювати, тримати економіку, будувати сім’ї і, найважливіше, — жити під жовто-блакитним стягом і співати: «Ще не вмерла України».До початку повномасштабного вторгнення у 2022-му багато з тих, кого сьогодні ми називаємо нашими оборонцями, працювали на звичайних роботах: хтось на будівництві, хтось вчителював чи навчався, хтось був юристом чи автомеханіком. Але 24 лютого стало датою, яка перевернула більшість життів догори дриґом.Сергій, який нині служить разом із бердичівськими артилеристами, раніше також був звичайним пересічним містянином та керував СТО. Проте зараз його життя кардинально змінилося, і він готує своїх побратимів до бойових дій.Та як Сергій доєднався до лав захисників? Ще на початку повномасштабного вторгнення, у перші дні, він вирішив відправити родину у безпечне місце — за кордон автомобілем. На той час це рішення дійсно можна назвати непростим, але вимушеним, адже донечці ще не було навіть 10-ти. Того дня сам Сергій, без зайвих роздумів, діяв і прийшов у ТРО.Як розповіли на сторінці 68-ї ОАБр, спочатку захисники збирали перші мобільно-вогневі групи — ставили старі кулемети «Максим» на пікапи, щоб полювати за ворожими дронами. Згодом Сергій пройшов справжнє пекло. Про один із бойових виходів він згадує, що вони перебували понад місяць під безперервними обстрілами — від скидів із дронів до важких КАБів. Натомість армія країни-агресорки цинічно труїла позиції наших військових газами і випалювала вогнем, повністю відрізавши логістику по землі.Неможливо уявити, наскільки складно протриматися у таких умовах, проте вижити тоді нашим захисникам допомогли дві речі — це зв’язок та дисципліна.Згодом було важке поранення ноги й майже пів року — 4 місяці — у госпіталі. Проте, попри це, Сергій повернувся до війська та потрапив у 6-ту ОАБр.І ось вже зараз він готує побратимів і під час цього приділяє увагу кожному із захисників. Сергій дуже детально підходить до кожного аспекту, навіть підбору пари, адже вважає, що воїни мають доповнювати один одного. Також сержант навчає одному важливому правилу — прикривати спину побратима, адже кожен на фронті важливий.Більше історій про бердичівських артилеристів читайте на нашому сайті за позначкою «інтерв’ю з військовим з Бердичева».За інформацією 68-ї ОАБр ТЕМИ:68 бригадаінтерв'ю з військовимІнтерв’ю з військовим з БердичеваНовини Бердичева ДЖЕРЕЛА:ДжерелоПідпишіться на нашу розсилкуОтримуйте останні новини прямо у свою поштову скриньку.Підписавшись, ви погоджуєтеся з нашими Умовами використання та визнаєте практику обробки даних у нашій Політиці конфіденційності. Ви можете скасувати підписку в будь-який час.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
5 травня 2026
