Парад страху

04.05.2026, 11:39 lb.ua

Спочатку 25 квітня Сили оборони дістали новітні борти Су-57 і спалили бомбардувальник Су-34. Су-34 – основна робоча конячка фронту, носій КАБів, ціною близько $36 млн за штуку. На розробку Су-57 росіяни витратили понад 20 років і мільярди доларів, серійно виготовили заледве 10-15 одиниць (вартість одного борту оцінюється в $35-50 млн). Су-57, літак, який мав заганяти НАТО за Лісабон, був знищений поршневим дроном за кількадесят тисяч доларів, що годинами торохтів до цілі.

Борти уразили на аеродромі в Челябінській області – так глибоко на території СРСР не бомбардували навіть за часів Другої світової.

А потім 29 квітня роздовбали Мі-28 та Мі-17 на ґрунтовому аеродромі підскоку у Воронезькій області. Спіймали на міжпольотному обслуговуванні групу мисливців на далекобійні дрони «Лютий» та «Бобер».

Мі-28 (ціна близько $18 млн) – це «мисливець». Цей гелікоптер спеціально призначений для ураження малошвидкісних повітряних цілей. У нього є бортова РЛС і 30-мм гармата 2А42 зі скорострільністю до 550 пострілів на хвилину, яка ідеально підходить для відстрілу дронів-камікадзе, що летять за координатами.

Мі-17 (ціна від $15 млн) – це «шерпа» і підстраховка. Він виконує роль візуального коригувальника і допомагає бортовими кулеметами, тягає за ударником технічну команду і виконує функції борта пошуково-рятувальної служби на випадок позаштатних ситуацій. Під час удару на майданчику перебували техніки, і щонайменше одного з них було знищили в момент атаки.

Росіяни не можуть ганяти вертушки на перехоплення з основних авіабаз – банально не встигнуть через час підльоту, плюс величезна перевитрата моторесурсу. Турбошафтні двигуни ВК-2500 мають свій жорсткий ліміт годин. Тому вони організовують такі аеродроми підскоку на маршрутах ймовірного прольоту наших дронів, де гелікоптери чекають команди на зліт, проходять міжпольотний огляд і дозаправляються.

Зведені екіпажі 429-ї бригади «Ахіллес», 43-ї артбригади та ЦСО «А» СБУ спіймали їх у найбільш вразливий момент – під час оперативної дозаправки. Оператори спрацювали ювелірно: дрони вдарили чітко в задню центральну частину моторного відділення, минаючи лопаті головного гвинта. Це означає, що нашу далекобійну атаку планували з урахуванням знання їхніх сліпих зон і графіків обслуговування.

Пошкодження важкі – не згоріли вертушки повністю тільки тому, що не було палива в баках, але це однозначно заводський капітальний ремонт. 33 мільйони доларів сумарної вартості двох бортів, звісно, не вигоріли дотла, але такий ремонт під санкціями обійдеться боляче дорого і триватиме довго.

Вибивши групу гелікоптерів, наші серйозно прорідили можливості росіян щодо перехоплення в цьому секторі. Їм доведеться відтягувати такі майданчики підскоку ще далі в тил (мінімум на 50-100 км), що збільшить їхній час реакції та дасть нашим БПЛА більше шансів прорватися до цілей в глибині на кшталт тих самих НПЗ або аеродромів.

Коли ППО прорване, ЗРК розриваються між дійними коровами бюджету, аквадискотекою та лінією фронту, а мобільні засідки вибиті, безпілотники Сил безпілотних систем (СБС) спокійно пролітають 1700 кілометрів і заходять на аеродром «Шагол» у Челябінській області.

Росіяни думали, що сховати свою найдорожчу іграшку (Су-57) на відстані 1700 км – це надійно. Радіус 1700 км – це площа у понад дев’ять мільйонів квадратних кілометрів території РФ. Але сховати авіацію стає все складніше. Це колосальний удар по їхньому ВПК та експортному потенціалу, бо їхня стратегічна глибина прострілюється. Те, що Сили оборони поклали на такій дистанції бойову частину вагою 40-50 кг поруч із літаками (а на аеродромі точно були і ППО, і РЕБ), означає, що безпечних місць у РФ практично не залишилося.

І тільки питання часу, коли потужність БЧ зросте настільки, що почне вистачати на установки грубої очистки та заводи в зоні, куди не долітало навіть Люфтваффе.

Можна скільки завгодно возити Су-57 на виставки в Абу-Дабі – от тільки російська техніка згорає, навіть не взявши участі в бою. Мінус чотири борти за пару днів – один із них безповоротно.

Саме тому, до речі, і скасовують військовий парад. Путін, який, як трапляється то Хішам (селище в Сирії, поблизу якого в лютому 2018-го США знищили російську бронетанкову групу, – ред), то Пригожин, ховається в бункері, ймовірно, не хоче ризикувати.

Але не тільки через ризик. У принципі, ППО РФ біля Москви і такі ось команди могли б і відбити наліт, не довелося б дідам бігти у сховища і ганьбитися. Просто занадто паскудна виходить картина. Над Червоною площею летять «соколи» на Су-57, що «не мають аналогів» — і бах, супутникові знімки підгорілих бортів на всіх майданчиках. Ну що, будете тепер підраховувати, скільки F-35 намалювали збитими в Ірані?

Повз мавзолей проїжджає С-500, усе небо на замку – ой, п'ята атака на термінал Приморськ і сьома – на НПЗ Туапсе, мазутні дощі, падіння видобутку на 10-14%, заборона експорту бензину. «Може, їм не варто їздити коробками перед Путіним, а виконувати своє завдання прямо зараз?», – завиє навіть найбільш промитий зетник.

І ось вона «Армата», ворог боїться її до жаху, от тільки на фронті Т-55 у волохатому обвісі та Т-62 у варіанті «сарай» із законтреною баштою. Навіть останній ватник відчуває присмак копіуму в роті.

Парад перестав мати мінімальний зв'язок із тим, що відбувається. Можна скільки завгодно спалювати паперові Рейхстаги і носити кашкет Гітлера, але реальність від цього не зміниться.

Удари по аеродромах підскоку на кшталт Воронежа виконують функцію не лише фізичного знищення – вони генерують параліч. Кожен відтягнутий на 100 км вглиб чи бомбардувальник – це втрачені години реакції, спалені тонни авіаційного гасу та критичне зношування турбін. Росіяни змушені списувати свій моторесурс просто в процесі спроб захистити його від ураження.

Ми всі прийшли в точку, коли оператор, попиваючи каву за сотні кілометрів, як під час операції «Павутина», може покласти дрон у бак стратегічного літака. Де група опору, маючи паяльник і доступ до цивільного ринку, може покласти у кватирку за 25 км оптоволоконний дрон, і 100% способів протистояти цьому на зараз немає.

Де диверсанти, не покидаючи затишних офісів, вербують росіян, і вони надсилають «добрі» дрони російським витязям на фронт, які вибухають і роблять їх каліками.

І ніякий макет Т-34 на Червоній площі не скасує той факт, що у списках втрат на лінії фронту в Москви – «Гвоздики», а волонтери збирають на електросамокати для штурмовиків – ситуація, яку не можна було уявити 22 лютого 2022 року.Машини п'ятого покоління і мобільна група перехоплення, все це на тлі десятків забитих ЗРК – далі буде.