Наш веб-сайт використовує файли cookie, щоб забезпечити ваш досвід перегляду та відповідну інформацію. Перш ніж продовжувати користуватися нашим веб-сайтом, ви погоджуєтеся та приймаєте нашу політику використання файлів cookie та конфіденційність. cookie та конфіденційність
Киянин Богдан Лапко від початку повномасштабного вторгнення залишається у столиці, щоб допомагати у порятунку людей. Водій «швидкої» крізь затори з автівок, які намагалися евакуюватись, перевозив маломобільних та важкохворих до лікарень, а після деокупації області – їхав серед перших за саперами, щоб допомогти людям, які натерпілися від росіян.
«Пам’ятаю, як треба було пацієнта у важкому стані доставити в Рівне – виїхав на зустрічну смугу і аж до в’їзду в Житомир так зустрічною і їхав. Родич пацієнтки казав: «Дуже велике дякую, Ви єдині, хто виїхав». А потім – як тільки звільнили Бучу – на другий день поїхали туди. Потрібно було одну жінку знайти, щоб забрати. Нажаль, вона вже 3 тижні лежала, померла. Не дочекалася», – згадує Богдан в ефірі 1+1.
Каже, у перші дні війни приєднався до батальйону самооборони. Проте потім зрозумів, що покинути роботу на швидкій не міг. Тому повернувся за кермо своєї машини 103, яка співпрацювала з однією з приватних клінік.
У перші дні повномасштабного вторгнення Богдан їздив з Київщини до кордонів з Молдовою щонайменше 20 разів, нагнав 20 тисяч кілометрів. Аби підтримати важливу місію чоловіка, його дружина з 4 річним сином залишаються у Києві – разом слухають вибухи та повітряні тривоги.
«Жінка Марина сказала, що нікуди без мене не поїде, будемо разом. Тепер мріємо родиною поїхати у вільний від окупації Крим, сину показати море», – говорить Богдан.
Нагадаємо, жителям Київщини пропонують резервні номери, аби викликати “швидку”, якщо 103 поза зоною. Також лікарі у столиці виходили хлопчика, у якого нирки не працювали з народження, а в 2 роки зробили трансплантацію.
