Бізнес під ударом. Чи(м) може допомогти держава?
За словами співзасновниці «Епіцентр К» Галини Гереги, внаслідок ракетних і шахедних атак вже повністю знищено чи пошкоджено понад 30 об’єктів компанії. Загалом це більше мільйона квадратних метрів торговельних, логістичних та виробничих площ. Збитки компанії становлять понад 1 мільярд доларів.
«Лише за останній місяць, коли особливо жорстоко б'ють по бізнесу, ми втратили 7000 робочих місць. Для мене це найболючіше питання. Адже люди — це найцінніше, що є у кожного з нас», — зазначила Галина Герега.
Співзасновниця «Епіцентру» зазначає, що з початку війни компанія намагалася самостійно впоратися із проблемами, що виникали внаслідок атак. Та системність й масштаб бомбардувань призвів до того, що сьогодні атакований український бізнес без підтримки держави не здатен відновити швидко те, що будував протягом десятиріч.
«Ми гасимо пожежі, бо ДСНС не може працювати, поки триває загроза обстрілу. Після кожного прильоту щось ремонтуємо, відновлюємо, мусимо зараз шукати гроші на техніку для пожежогасіння, на мобільні укриття біля кожного торгівельного центру, аби вберегти працівників та відвідувачів…” — розповіла Галина Герега.
За статистичними даними, на сьогодні в Україні знищено понад 50 % складів. Загальний розмір збитків бізнесу у 2026 році, за оцінкою Міністерства економіки та довкілля України, складає близько 10 мільярдів доларів.
Тож, підкреслює Герега, бізнесу край потрібна підтримка держави, довгострокові кредити на відновлення і побудову нових логістичних площ, а також страхування військових ризиків, про що йдеться вже не один рік.
Чи достатньо ліквідності української банківської системи для того, щоб покрити потреби економіки у відновленні? «Ні», — констатував перший заступник Голови національного банку України Сергій Ніколайчук. А це означає, наголошує він, що країна потребує різних механізмів фінансування.
Як відзначив перший заступник Голови Нацбанку, з початку повномасштабного вторгнення однією з найпопулярніших програм кредитування стала державна ініціатива «5-7-9» для підтримки малого та середнього бізнесу. У часи, коли банки обережно ставилися до ризиків, пов'язаних з війною й невизначеністю, вона стала важливим поштовхом до відновлення кредитування в умовах війни.
У 23/24 році ця програма набула такої популярності, що держава заборгувала банкам 10 мільярдів гривень компенсацій за відсотками. Тому, зазначає, Ніколайчук у 25-му її таргетували виключно на проблемні зони, які дійсно потребували державної підтримки.
«Кредитування за «5-7-9» суттєво уповільнилося, тоді як кредити бізнесу в гривні за межами цієї програми зросли майже на 50 %, — розповів представник Нацбанку. — Але, на жаль, у 26 році бізнес зіштовхнувся з низкою нових проблем. Росія переорієнтувала свої атаки значною мірою на комерційний сектор, що, відповідно, потребувало з боку держави підтримки через різні інструменти. І саме програма «5-7-9» стала одним із них. Зараз темпи зростання кредитного портфелю в межах програми і за її межами зрівнялися — плюс-мінус 34 %, за останніми даними», — розповів Сергій Ніколайчук.
Однак потреба в довгострокових кредитах постала гостро і перед пошкодженим великим бізнесом, котрий не підпадає під пільгові державні програми кредитування. Йому потрібні великі і довгі гроші.
Також, ініціатива Нацбанку з розбудови інфраструктури ринку капіталів, стверджує Ніколайчук, спрямована на те, щоб створити механізм залучення коштів різних інвесторів через ринок капіталу.
«Якщо ми говоримо про банківський бізнес, наші зусилля концентруються не тільки на тому, щоб допомагати уряду калібрувати програми підтримки бізнесу в поточних умовах, а й на тому, щоб зробити банківський сектор конкурентоспроможним і привабливим для іноземного капіталу, тому що нам потрібно суттєво збільшити капітал банківської системи для посилення його спроможності фінансувати економіку», — відзначив Сергій Ніколайчук.
Він додає: підвищення рівня еквівалентності українського банківського регуляторного законодавства відповідно до європейського — з 50 % у 22-му році до 82 % за останніми даними — один із результатів роботи, які роблять український ринок більш привабливим і дають позитивні сигнали іноземним інвесторам щодо входження в капітал українських банків.
«Це поки що маленькі кроки, але без таких кроків ми навряд чи можемо досягнути того результату, який нам потрібен», — зауважив Ніколайчук.
Щоправда, наразі єдиним напрямом за його словами, за яким відбувається підтримка міжнародними партнерами українського банківського кредитування, є лише портфельні гарантії від Європейського інвестиційного банку, ЄБРР та за деякими механізмами Ukraine Facility. Та й європейські партнери співпрацюють здебільшого з банками з міжнародним капіталом, тож ці програми для підвищення ефективності потребують «калібрування».
Тому українські банки здебільшого наразі є найдоступнішим кредитним ресурсом для бізнесу. Але їхню можливість фінансувати відновлення може значно підважити додаткове оподаткування банківських прибутків, наголошує Сергій Ніколайчук.
На сьогоднішній день ставка податку на прибуток для банківського сектору становить 25 % (це вище, ніж для інших секторів, які платять 18 %). Однак для наповнення бюджету цю ставку для банків вже тричі збільшували до 50 %.
«Якщо цей крок в бюджеті на 2027 рік залишать, це буде по суті вчетверте підвищення ставки. І такий крок буде шкідливим для банківського сектору», — вважає перший заступник Голови Національного банку України.
Цю думку підтримав і голова міжнародної бізнес-спільноти Board, професор економіки, засновник групи компаній Advanter Group Андрій Длігач. Він вважає, що повернення 50-відсоткового податку на прибуток банку суперечить економічній логіці швидкого відновлення.
«Цим шляхом не можна йти. Ми подивилися мультиплікативний ефект: якщо ці гроші йдуть не через державне бюджетне фінансування дефіциту, а повертаються в бізнес — ефективність для державного бюджету на 30 % більша», — підкреслив він.
«Складні часи для української економіки і українського бізнесу. Міністерство економіки оцінює збитки, яких зазнав бізнес у 2026 році в приблизно 10 мільярдів доларів. В комбінації з закритими портами — це шалений тиск для української економіки.
Тож, для міністерства є пріоритетом підтримка бізнесу, який сплачує податки, фінансує Збройні сили, забезпечує кожну громаду критичними послугами й товарами. Вже зараз ми робимо все, що можемо робити. Зокрема, розширюємо програму страхування від воєнних ризиків для бізнесу і до переліку територій з підвищеним ризиком включили Київ та Київську область. Розширили перелік майна (за пошкодження чи знищення якого бізнес може отримати компенсацію. — Ред.)», — заявив міністр економіки та довкілля Олександр Кравченко.
Також, зауважив він, вдалося наростити пільгові кредити для великих підприємств.
«Це те, що ми можемо зараз дати. Ми розуміємо, що цього недостатньо. Що це не непорівнянно з тими викликами, які зараз є у бізнеса. Але у нас дуже обмежений фіскальний ресурс. (Як зазначив народний депутат, заступник голови Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Ярослав Железняк, за 8 місяців Україна вже недоотримала 61 мільярд гривень по ПДВ, Міністерство фінансів передбачає, що до кінця року недовиконання планів податкової служби зросте до 70 мільярдів. — Ред.).
Це означає, що нам треба шукати альтернативні, додаткові рішення», — констатував міністр економіки та довкілля.
І одним з таких рішень, на думку Олександра Кравченка, може стати механізм військового страхування з підтримкою держави.
Про страхування військових ризиків мова періодично йде з 22 року. Але масштабної реалізації ця ініціатива так і не набула — українські страхові компанії не мають достатнього капіталу, аби брати на баланс чинні ризики. Страхування через MIGA (Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій Світового банку. — Ред.) якщо й мало, то точкову реалізацію, і останнім часом, зазначив, Кравченко, майже не працює.
«Я не бачу іншого варіанту, окрім спробувати запустити масштабний механізм військового страхування з підтримкою держави. Знову ж таки, для того, щоб він працював в масштабах тих викликів, з якими зараз зіштовхується бізнес, щоб він дійсно дав сигнал бізнесу, що це щось серйозне, ми маємо наповнити достатнім капіталом», — деталізував міністр.
Наповнити фонд зі свого боку держава розраховує збільшивши ПДВ на 1 відсотковий пункт (ця норма вже закладено в проєкті бюджету на 2027 рік, однак ще не затверджена Верховною Радою. — Ред.). Страховий внесок для бізнесу планують встановити на рівні 2 % від вартості активу. Розмір відшкодування бізнесу — до 10 млн доларів першого збитку від російської атаки.
«Мені здається, ми маємо шанс мобілізувати достатній капітал. По-друге, я думаю, що це відносно ефективне використання державних коштів, тому що ми насправді створюємо досить велике плече для приватного і донорського капіталу. Тому що держава дає якийсь ресурс, на який ми залучаємо донорське фінансування.
2 %, якій ми просимо сплачувати бізнес — це додаткова капіталізація цього страхового фонду з боку чисто приватного сектору. Окрім того, зверху вступає приватний страховий ринок. Після того, як держава бере на себе перші втрати, страховий ринок готовий за адекватні премії страхувати надлишковий ризик.
Тобто за рахунок державних коштів ми мобілізуємо багато різних варіантів донорського і приватного капіталу, щоб весь цей загальний капітал підтримав український бізнес і українську економіку. Мені здається, що цей механізм може працювати в масштабах, які адекватні поточним викликам. Чи буде цього достатньо? Ні. Але це може бути великою перемогою для української економіки», — пояснив Олександр Кравченко.
Однак можливе підвищення ПДВ на 1 % викликало бурхливу дискусію. В залі знайшлися як прибічники, так і критики такого підходу.
«Я не підтримую підвищення ставки ПДВ. За наявною інформацією, підвищення на один відсотковий пункт ставки ПДВ дає приблизно мільярд доларів. Тобто це 45 млрд грн. Враховуючи сукупні збитки бізнесу, що тут уже були озвучені, наскільки вистачить цих грошей? І що ми бу
- Останні
- Популярні
Новини по днях
22 вересня 2026
