Від Григоришина до Корецького. Хто є головним фаворитом на очільника «Енергоатому»

14.09.2026, 07:39 mind.ua

Як за кілька років Юрій Ткачук опинився серед головних претендентів на керівництво стратегічними держкомпаніямиЗа інформацією джерел Mind, у міжнародному конкурсі на керівника найбільшої енергогенеруючої компанії України «Енергоатом» за результатами поточного етапу визначився кандидат №1 – Юрій Ткачук, нинішній керівник «Укргазвидобування» та член правління «Нафтогазу».За останні чотири роки Ткачук пройшов шлях від фінансового директора «Укрнафти» до одного з претендентів на керівництво найбільшими генеруючими державними підприємствами. Але значно довша частина його кар'єри пов'язана з енергетичною імперією Костянтина Григоришина.Остаточне рішення наглядова рада «Енергоатома» ще не ухвалила. Прийом заявок кандидатів закінчився тільки 14 серпня. Раніше в уряді прогнозували, що завершення конкурсу та призначення нового керівника відбудеться не пізніше жовтня.Mind дослідив, як Юрій Ткачук став одним із найзатребуваніших менеджерів державної енергетики і чому саме його кандидатура опинилася на першому місці в конкурсі «Енергоатома».Поява Юрія Ткачука на першому місці робить конкурс цікавим далеко за межами атомної галузі. Причина не лише в тому, що він ніколи не працював в атомній енергетиці. Значно показовіша швидкість, з якою протягом останніх років Ткачук переміщується між найбільшими державними енергетичними активами – і те, звідки починалася його кар'єра задовго до приходу в команду нинішнього прем'єра Сергія Корецького.Наприкінці грудня 2025 року Ткачука призначили генеральним директором «Укргазвидобування» (УГВ). Конкурс не оголошували. Тодішній голова «Нафтогазу» Сергій Корецький називав цю посаду «однією з найвідповідальніших управлінських позицій у галузі» й ставив перед новим керівником завдання відновлювати зруйновані російськими атаками об'єкти, збільшувати видобуток, бурити нові свердловини та впроваджувати нові технології.Минуло менше семи місяців і 13 липня 2026 року наглядова рада «Нафтогазу» ввела Ткачука ще й до складу правління компанії на п'ятирічний строк. Майже відразу ЗМІ почали називати його одним із можливих наступників Корецького на посаді голови всієї групи.16 липня Корецького призначили прем'єр-міністром. Головою «Нафтогазу» Ткачук зрештою не став – виконувачем обов'язків призначили комерційного директора Сергія Федоренка.Але вже за кілька місяців Ткачук, за інформацією Mind, отримує шанс очолити актив, який за масштабом, грошовими потоками та політичним значенням виходить далеко за межі УГВ.Людина з команди КорецькогоТкачук справді належить до вузького кола менеджерів, кар'єра яких у державному секторі останніми роками тісно пов'язана із Сергієм Корецьким.До «Укрнафти» він прийшов у листопаді 2022 року – одночасно з початком каденції Корецького – на посаду фінансового директора. Відповідав за фінансову стратегію, податкову й облікову політику, ризик-менеджмент та інвестиції.Коли у травні 2025 року Корецький перейшов керувати «Нафтогазом», Ткачук змінив його на посаді керівника «Укрнафти» як виконувач обов'язків. У грудні того самого року він очолив «Укргазвидобування», а вже в липні 2026-го увійшов до правління «Нафтогазу».Тож поява його прізвища на чолі шорт-листа конкурсу на голову правління «Енергоатома» ставить очевидне питання: чому Ткачука так швидко рухають далі?Посаду керівника УГВ він отримав менше року тому. За такий час складно не лише реалізувати довгострокову стратегію однієї з найважливіших компаній державної енергетики, а й переконливо оцінити результати роботи самого менеджера.Звісно, формально Ткачук міг сам податися на відкритий конкурс. Але тоді виникає інше питання: навіщо менеджеру, який щойно отримав одну з ключових посад у галузі й ще не встиг завершити на ній навіть першого повного року, вже шукати наступну?Інакше кажучи, вся ця послідовність останніх кадрових рішень більше схожа на швидке переміщення одного й того самого менеджера між дедалі важливішими державними активами.До Корецького був ГригоришинАле державна частина кар'єри Ткачука – лише її останній етап.Його нинішня офіційна біографія в «Нафтогазі» свідчить, що до приходу в державну групу він працював фінансовим директором «Запоріжтрансформатора» (ЗТР), а потім фінансовим директором Індустріального дивізіону групи «Енергетичний стандарт».Обидві структури були частиною бізнес-імперії Костянтина Григоришина.І це був не короткий епізод. Щонайменше у травні 2007 року Ткачук уже обіймав посаду фінансового директора ЗТР. У 2011 році Ткачук також входив до ревізійної комісії «Заводу малогабаритних трансформаторів», а в 2017-му був знову обраний до неї. Серед акціонерів підприємства були структури, пов'язані із ЗТР та Energy Standard.Таким чином, саме група Григоришина була для Ткачука багаторічною школою великого енергетичного бізнесу – задовго до команди Корецького.У період роботи Ткачука в цьому корпоративному середовищі підприємства групи неодноразово потрапляли в поле зору Антимонопольного комітету та правоохоронців через відносини з обленерго і продаж енергетичного обладнання.У 2015 році Запорізьке територіальне відділення АМКУ встановило, що «Запоріжтрансформатор» і «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» узгоджували свої дії під час шести закупівель трансформаторів, які проводили «Сумиобленерго», «Вінницяобленерго» та «Чернігівобленерго» у 2011-2013 роках.АМКУ встановив, що друге підприємство необхідних трансформаторів у цей період не виробляло і фактично виступало технічним учасником, який забезпечував перемогу ЗТР. Компанії оштрафували за антиконкурентні узгоджені дії.«Інвестиційна рада» і трансформатор ЗТР23 листопада 2019 року Ткачук очолив ТОВ «Інвестиційна рада» (нині «БЕК Проматом». Через місяць компанія змінила основний вид діяльності з операцій із нерухомістю на оптову торгівлю машинами та устаткуванням.І практично відразу після його призначення виникає операція з продукцією підприємства, де він працював раніше.У грудні 2019 року «Інвестиційна рада» придбала у «Запоріжтрансформатора» Григоришина силовий трансформатор ТДТН-16000/110 У1. Потім продала його ТОВ «Проматом» за 12,2 млн грн, а «Проматом» перепродав обладнання «Сумиобленерго» вже за 14,3 млн грн (на той момент близько 72% акцій компанії ЗМІ пов'язували з Костянтином Григоришиним та Ігорем Коломойським, ще 25% належали державі, на сьогодні їхню частку оцінюють у 68,5%).У 2021 році цей ланцюг вивчало Головне слідче управління Нацполіції у кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 191 КК. У матеріалах слідства, викладених у судових рішеннях, зазначалося, що аналогічні трансформатори ЗТР іншим покупцям коштували в середньому 5-7 млн грн. Правоохоронці перевіряли версію про штучне завищення вартості обладнання.Але трансформатор був лише одним епізодом.Також Нацполіція перевіряла операції «Сумиобленерго» з інвестиційними сертифікатами. У матеріалах провадження йшлося про можливе використання таких паперів для перерозподілу грошей між підприємствами фінансово-промислової групи «Енергетичний стандарт». Серед компаній, які фігурували в судових документах, була й «Інвестиційна рада».За одним із висновків спеціаліста, який цитувався у матеріалах слідства, відповідні операції могли завдати «Сумиобленерго» збитків на десятки мільйонів гривень. У наступному провадженні правоохоронці вже досліджували операції на понад 195 млн грн.У судових документах також розглядається договір купівлі-продажу цінних паперів від 3 листопада 2020 року між «Інвестиційною радою» та «Енера Суми», який слідчі вилучили під час обшуку і визнали речовим доказом.Тобто бачимо, що більша частина кар'єри Ткачука до переходу в державний сектор минула всередині бізнес-системи Костянтина Григоришина, де компанії постачали обладнання пов’язаним обленерго через посередників, окремі закупівлі ставали предметом рішень АМКУ про антиконкурентні дії, а фінансові операції – кримінальних розслідувань правоохоронців.З однієї обойми – в іншуУ 2020 році Ткачук переходить до «Нафтогазу», де працює бізнес-партнером з економіки та фінансів дивізіону «Технічне забезпечення». Потім – «Укрнафта» Корецького, тимчасове керівництво нею, УГВ, правління «Нафтогазу».Його кар'єра демонструє незвичну галузеву мобільність: фінансист трансформаторного бізнесу стає одним із керівників нафтовидобувної компанії, потім найбільшого газовидобувного підприємства, а тепер може очолити атомну генерацію.Особливо показовим є липень 2026 року. Ткачука вводять у правління «Нафтогазу», його називають можливим наступником Корецького – буквально напередодні переходу самого Корецького на посаду прем'єра. Через кілька місяців він виходить на перше місце в поточному відборі на голову «Енергоатома».Це не доводить, що прем'єр впливав на конкурс «Енергоатома», але демонструє: команда, сформована Корецьким у державній нафтогазовій галузі, дедалі більше виглядає як кадровий резерв для державної енергетики загалом.Конкурс «Енергоатому»: спірне питання №1Для розширення кола кандидатів наглядова рада перед конкурсом змінила й саму модель управління «Енергоатомом». Функції голови правління та керівника, відповідального за ядерну безпеку й експлуатацію, вирішили розділити. Рада назвала попередню конструкцію «радянською моделлю» і послалася на практику великих західних атомних операторів.Незважаючи на те, що зміни до Кваліфікаційних вимог до керівників та заступників керівників експлуатуючих організацій (операторів) ядерних установок вимагали зміни цілої низки законів та нормативних актів, виявилося достатньо наказу Міненерго (виконавець – директор Департаменту ядерної енергетики та атомної промисловості Ігор Іванов, погоджено головою ДІЯРУ Олегом Коріковим, функція якого як раз і стежити щоб у оператора АЕС ядерна безпека домінувала у пріоритетах).Зате це дозволило шукати CEO поза колом українських атомників, які мають необхідний досвід і ліцензію ДІЯРУ. Саме розширення кадрового пулу наглядова рада називала одним із результатів реформи.Такий підхід ще навесні викликав різку критику частини українських експертів. Експертка з ядерної безпеки Ольга Кошарна звернула увагу на позицію атомника Георгія Балакана, який заперечує саму тезу