«Якби не такі, як вона, ми б з вами зараз говорили польською»: у Луцьку презентували виставу «Кімната Левчанівської»
«Кімната Левчанівської» – документальна вистава на основі спогадів про Олену Левчанівську та її доньку Ірину незалежного театру «Гармидер».
На події змогла побувати кореспондентка Район.Культура.
Інформацію театрали збирали із музеїв, архівів, зі спілкувань з дослідниками, тож сценарій побудований винятково на реальних фактах. А репліки – це цитати із листів, мемуарів та щоденників Левчанівських.
Олена Левчанівська – політкиня та просвітянка, перша волинянка обрана до Сенату Польщі. Вона була однією з найактивніших діячок і організаторок осередків товариства «Просвіта» на Волині, займалась створенням українських читалень у містечках і селах краю, виступала проти полонізації. Завдяки зусиллям Олени була відкрита початкова школа, де навчання здійснювалось рідною мовою.
Її донька Ірина – краєзнавиця й письменниця, легендарна фотолітописиця Луцька.
Уся історія подається через призму сприйняття Ірини Левчанівської, яка зберігала пам'ять про матір. Глядач ніби слухає її внутрішній монолог про дитинство, родинне тепло у маєтку, а згодом – про жахливий перелом, коли радянська влада зруйнувала їхнє життя.
Цю історію проживають на сцені шість акторок. Важливим елементом гри є дві ляльки – Олени й маленької Ірини, яких створила Наталія Ворожко спеціально для події.
Премʼєра вистави відбулась 17 та 18 жовтня у мистецькому просторі «Ангар», і як пояснює режисерка, це місце також відіграє неабияку роль. «Ангар» розташований у промисловій зоні, колись звідси вивозили українців до заслання, і саме тут Ірина Левчанівська востаннє бачила свою матір.
Гра театралів втілює складну внутрішню трансформацію героїнь, а робота з ляльками додає дійству глибокого метафоризму. Акторки активно опановували простір, рухаючись поміж глядачами, виходячи за межі звичного сценичного поля. Завдяки такій взаємодії межа між акторами й аудиторією стиралася, перетворюючи кожного в залі на безпосереднього свідка й співучасника цієї родинної історії.
Архівні світлини, які проєктувалися безпосередньо на стіни «Ангару», стали повноцінним учасником дійства. Вони підсилювали відчуття документу епохи, дозволяючи глядачам зазирнути в обличчя людей, чиї долі оживають на сцені.
«Кімната Левчанівської» нагадує, що національна ідентичність тримається на конкретних діях і людських долях. І саме завдяки такій увазі до власної спадщини ми продовжуємо відкривати для себе справжню, незламну Волинь.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
19 жовтня 2026
