ЗСУ звільнили більше територій, ніж росія захопила з початку осені: чи змінюється баланс сил на фронті

19.10.2026, 18:12 ua.news

Президент Володимир Зеленський заявив, що від початку осені українські військові звільнили більше територій, ніж російська армія змогла захопити. Про це глава держави повідомив 18 жовтня після доповіді головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого. На тлі російських штурмів на Донеччині українські підрозділи проводять контратаки на Лиманському напрямку, повертають раніше втрачені позиції та перешкоджають спробам противника охопити український оборонний пояс.

Одним із найпомітніших результатів стала операція «Вівальді» на півночі Донеччини. За даними Третього армійського корпусу, українські військові звільнили 16 населених пунктів і відновили контроль над 277 квадратними кілометрами території. Американський Інститут вивчення війни (ISW) оцінив ці дії як такі, що зірвали північну частину російського плану охоплення українських позицій на Донеччині.

Водночас російські війська продовжують атакувати на Покровському, Добропільському та Костянтинівському напрямках. Тому головне питання полягає не лише в кількості звільнених квадратних кілометрів, а й у тому, чи зможе Україна закріпити результати контратак і змінити співвідношення сил на передовій.

UA.News розбирає, що відбувається на ключових ділянках фронту, як змінюється система військового управління за нового головнокомандувача та чи створюють українські операції передумови для зміни загальної динаміки війни.

18 жовтня Володимир Зеленський повідомив, що заслухав доповідь головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого про ситуацію на фронті. Президент відзначив результати Десантно-штурмових військ і Третього армійського корпусу, які проводять активну оборону та контратакують російські підрозділи.

«Тенденція цього року зберігається: наші воїни звільнили більше території з початку осені, ніж росіянам вдалося захопити», — заявив Зеленський.

Окремо президент розповів про ситуацію в районі Добропілля, де українські підрозділи знищують російські штурмові групи та припиняють спроби проникнення на позиції Сил оборони. Він також наголосив, що Добропілля, Костянтинівка, Олексієво-Дружківка, Оріхів та низка інших населених пунктів залишаються під контролем України.

Заява пролунала після того, як начальник Генерального штабу росії Валерій Герасимов доповів Володимиру Путіну про нібито захоплення 92 українських населених пунктів і понад 1800 квадратних кілометрів території від початку вересня.

Український Генштаб спростував російські твердження про захоплення низки населених пунктів, зокрема Добропілля та Костянтинівки. Речник Генштабу ЗСУ Андрій Ковальов заявив, що українські війська звільнили більше території, ніж російська армія змогла захопити за той самий період.

У матеріалі Reuters про суперечливі заяви сторін зазначається, що українська сторона заперечила російські повідомлення про масштабні територіальні здобутки. Агентство також наголосило, що не змогло незалежно перевірити всі заяви про зміну контролю над територіями.

Одним із головних прикладів українських контратак восени стала операція «Вівальді» на Лиманському напрямку. Третій армійський корпус офіційно підтвердив її проведення у вересні, після кількох місяців бойових дій, під час яких українські підрозділи поступово ліквідовували російський виступ на півночі Донеччини.

15 вересня командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький повідомив про контрнаступальні дії на північ від Лимана. На першому етапі українські військові повернули під контроль близько 85 квадратних кілометрів, а згодом продовжили операцію.

28 вересня Третій корпус оголосив про звільнення Нового, Рідкодуба й Катеринівки, а також відновлення контролю над Карпівкою та Новомихайлівкою.

У жовтні корпус повідомив про нові результати операції. За його даними, загалом українські підрозділи звільнили 16 населених пунктів і повернули 277 квадратних кілометрів території.

Російське командування намагалося розвивати наступ на український оборонний пояс із двох боків. На півночі війська рф просувалися через район Лимана та Святогірська, а на південному заході тиснули з напрямку Покровська й Добропілля. Мета полягала в тому, щоб охопити українські позиції, ускладнити постачання військ і створити умови для подальшого наступу на Слов’янськ та Краматорськ.

У звіті від 17 вересня ISW зазначив, що українська операція «Вівальді» зірвала російський задум охоплення оборонного поясу Донеччини з півночі. Інститут також відзначив, що успіх українських військових став можливим завдяки поєднанню контратак, підготовчих ударів і послаблення російських можливостей радіоелектронної боротьби.

Це важливий результат, оскільки російському командуванню довелося переглядати плани на напрямку, де воно розраховувало розвивати наступ. Українські підрозділи не просто повернули території, а й ліквідували виступ, який загрожував північному флангу української оборони.

У звіті від 13 вересня ISW також звернув увагу на те, що українські контратаки ускладнили російські спроби оточити весь оборонний пояс Донеччини. Водночас інститут зафіксував обмежене, але важливе просування російських сил поблизу Костянтинівки та на схід від Слов’янська й Краматорська.

Отже, ситуація на Донеччині не зводиться до суцільного українського просування або безперервного російського наступу. Українські військові зірвали частину плану противника на півночі, тоді як російська армія продовжує тиснути на інших ділянках.

Успіх «Вівальді» пов’язаний не лише з кількістю залучених підрозділів, а й з організацією бойових дій. Українські військові використовували інформаційну тишу, поетапне вогневе ураження та узгоджені дії суміжних підрозділів.

Заступник командира механізованого батальйону 66-ї окремої механізованої бригади з позивним «Тімоха» розповів про звільнення Середнього на Лиманському напрямку. За його словами, російські військові не очікували контратаки, оскільки вважали, що місцевий рельєф не дозволить українським силам зайти в населений пункт.

Військовий пояснив, що перед штурмом українські підрозділи планомірно завдавали ударів безпілотниками, важкими бомберами та артилерією. Після цього піхота просувалася від будинку до будинку, перевіряла підвали та ліквідовувала вогневі позиції противника.

Цей приклад показує, як поєднання розвідки, вогневого ураження та дій піхоти дає змогу проводити контратаки навіть на ділянках, де противник розраховував на перевагу місцевості.

Поки на Лиманському напрямку українські сили відновлюють контроль над територіями, у районі Добропілля російська армія продовжує наступальні дії. Цей напрямок важливий через розташування на підступах до Слов’янська та Краматорська — ключових міст українського оборонного поясу Донеччини.

Зеленський 18 жовтня заявив, що українські військові знищують російські штурмові групи й припиняють спроби проникнення на позиції Сил оборони в районі Добропілля. Президент також спростував російські твердження про захоплення міста.

За оцінкою ISW від 17 вересня, російське командування продовжувало готуватися до механізованих атак у районі Добропілля, зокрема посилювало напрямок бронетехнікою та підрозділами безпілотних систем. Це свідчило, що російські сили не відмовилися від планів прориву на південно-західному фланзі українського оборонного поясу.

На відміну від Лиманського напрямку, де українська контратака ліквідувала російський виступ, під Добропіллям зберігається значний тиск противника. Тому результати на цих двох ділянках потрібно розглядати разом: українські військові зірвали спробу охоплення з півночі, але російська армія продовжує шукати можливості для наступу з південного заходу.

Саме через це Добропільський напрямок залишається одним із ключових для подальшого перебігу боїв на Донеччині.

Територіальні результати українських операцій відбуваються на тлі змін у військовому керівництві. У липні 2026 року Зеленський оголосив про призначення Михайла Драпатого головнокомандувачем ЗСУ. Серед завдань нового керівництва — оновлення структури Генерального штабу, продовження корпусної реформи, посилення наступальних спроможностей і вдосконалення управління військами.

Однією з найпомітніших змін став відхід від надмірно централізованої моделі командування. Драпатий зробив ставку на децентралізацію: командири угруповань і корпусів отримують більше свободи у виконанні завдань, тоді як головнокомандувач зосереджується на стратегічних питаннях, ресурсах і системних проблемах.

Це означає зміну самого механізму ухвалення рішень. За децентралізованої моделі командири на місцях мають більше можливостей адаптувати тактику до ситуації, яка швидко змінюється, не очікуючи детальних вказівок із верхнього рівня управління.

Корпусна реформа має забезпечити більш логічне підпорядкування бригад і підрозділів, покращити координацію та дати командирам можливість планувати операції з урахуванням реальних потреб на напрямку.

У лютому 2026 року Генеральний штаб повідомляв про другий етап корпусної реформи, який передбачав передислокацію бригад до управлінь відповідних корпусів, нарощування корпусних комплектів, розвиток безпілотних підрозділів і створення артилерійських бригад. У матеріалі АрміяInform про реформу тодішній головнокомандувач Олександр Сирський зазначав, що перехід на корпусну систему дав змогу розвантажити управління та покращити планування бойових завдань.

За Драпатого ця реформа продовжується, але із сильнішим акцентом на децентралізації та відповідальності командирів. Водночас змінюється структура угруповань військ: за даними «Української правди», було сформовано угруповання «Центр» під командуванням Андрія Білецького та «Азов» під командуванням Дениса Прокопенка.

Важливо, що реформа не обмежується зміною назв або підпорядкування. Її практичний результат має полягати в тому, щоб командири отримували ресурси для виконання завдань, штаби швидше реагували на зміни, а підрозділи не втрачали час через зайву бюрократію.

У вересні Драпатий оприлюднив принципи лідерства та розвитку ЗСУ, визначивши пріоритети для командирів і штабів.

Серед ключових напрямів — стабілізація фронту, захист військовослужбовців, розвиток безпілотних систем, прискорення впровадження технологій, удоскона

Читати повністю…