Між сиренами у засвіти провели Ігоря Самолюка, військовослужбовця ЗСУ з Вельбівного
Тривожного й вітряного жовтневого дня Острожчина уклякла на коліна, проводжаючи в останній земний шлях воїна ЗСУ, жителя Вельбівного Ігоря Самолюка.
Ігор Самолюк загинув 19 січня 2025 року, мав статус зниклого безвісти. І лише в п’ятницю, 16 жовтня, мама, два брати, дві сестри, родина, односельці та краяни, побратими віддали йому останні військові та християнські почесті.
Вранці того дня по області раз по раз лунав сигнал повітряної тривоги і вибухи. Під звуки пісні-реквієм «Плине кача» до Острога прибув чорний катафалк із написом «На щиті» в супроводі поліційного автомобіля та легковиків під синьо-жовтими та червоно-чорними прапорами.
Люди уклякали на коліна, проводжаючи кортеж сумними поглядами та молитвами.
У Вельбівному з полеглим спершу прощалися вдома.
Там зібралися найрідніші люди та найближчі сусіди. Від влади громади квіти до домовини поклали заступник міського голови Острога Тарас Хмарук і староста сіл Вельбівно та Бадівка Роман Погонець.
Заупокійну молитву звершили настоятель Свято-Покровського храму Вельбівного Олег Бабак та отець Ярослав Собчук із Свято-Космо-Даміанівського храму Розважа.
Під сумні піснеспіви церковного хору присутні прощалися з Ігорем Самолюком, покладаючи квіти й уклякаючи біля домовини на коліна.
Сотні людей проводжали воїна в останню земну дорогу.
Траурну ходу традиційно очолював прапор, який на древку ніс військовий, хоругви. Був портрет воїна та два короваї, адже свою сім’ю Ігор створити на встиг. Останню путь воїна до храму траурними мелодіями й піснеспівами супроводжував духовий оркестр ЦКДТ (керівник Сергій Бережнюк) і церковний хор.
Про прибуття воїна на храму та початок заупокійного богослужіння жителів Вельбівного сповістили дзвони.
За упокій Ігоря Самолюка в Царстві небесному, де немає ні болю, ні хвороб, ні журби, ні зітхання, а життя безкінечне, молилося десять священників Православної церкви України (ПЦУ). Крім названих отців, до молитви долучився благочинний церков ПЦУ на Острожчині Юрій Лукашик та інші духівники краю.
Наприкінці богослужіння до присутніх, головно родини, звертався протоієрей Олег Бабак. Священник відзначив, що полеглий воїн Ігор довго не повертався додому, а відтак родина сподівалася, що дочекається його живим.
Священник розповідав про те, що Ігор Самолюк був дуже добрим і старанним, прислуговував у храмі й допомагав усім, хто до нього звертався. Тому так багато краян, які мають тільки найкращі спогади про загиблого, прийшли розділити біль рідних і віддати останню шану.
Після богослужіння відбулася громадська панахида на подвір’ї Вельбівненської гімназії.
Там зі словами співчуття й підтримки до рідних і близьких звертався Тарас Хмарук. Він наголосив, що громада прощається з односельцем, сином, братом, воїном – одним із найкращих синів України.
Посадовець закликав присутніх гуртуватися, підтримувати родини, які зазнали втрати, тих, хто чекає безвісти зниклих воїнів, підтримувати Українську армію.
Після прощання Ігоря Самолюка дорогою, устеленою квітами та жовтим осіннім листям, попровадили на сільський цвинтар.
Там полеглому воїнові були віддані належні християнські та військові почесті. Родині передали синьо-жовтий стяг – символ держави, яку до останнього подиху боронив Ігор Самолюк.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
17 жовтня 2026
