Серж Марко: реактивні дрони збиваємо, головна проблема — балістика
Україна вже ефективно протидіє реактивним дронам, хоча нинішній захист залишається дорогим і потребує перебудови. За оцінкою Сержа Марка (Олександра Карпюка), українська ППО зараз адаптується і збиває вже близько 70% реактивних і 90% звичайних пропелерних безпілотників. Значно складнішою загрозою він називає балістику: засобів проти неї бракує, а шлях до розв’язання цієї проблеми поки неясний. поговорив із Марком про те, як змінюється система ППО, чому авіація зараз виграє час для дешевших перехоплювачів, що заважає швидко масштабувати нові засоби та як потрібно змінювати застосування РЕБ.Як покращилася протидія реактивним дронам і чому із балістикою все складноНаскільки критична зараз ситуація з реактивними дронами? Сценарій «усе пропало» не справджується?Читайте також:НовиниЧитайте також:НовиниДо 800 000 грн людям з інвалідністю: хто може отримати допомогуНі. Ми зараз збиваємо 70% реактивних і 90% звичайних пропелерних дронів. Тобто працюємо по них непогано.Проблема, по-перше, в тому, що це дорого. По-друге, так не може тривати весь час. Нам потрібно за короткий період побудувати нову функцію і перевести систему на наступний рівень — адаптувати її до цих швидкостей і цих засобів.Якщо ми до цього адаптуємося, а ми адаптуємося, наше ППО зможе закривати міста не тільки від дронів, а й від крилатих ракет. Усі ці дозвукові ракети стануть для нас цілями.Тоді вже неважливо, що це: Х-101 чи «Бандероль». Ти або можеш збити ціль, яка летить на таких швидкостях, прикриваючись рельєфом, або не можеш. Розмір тут уже вторинний.Перейшовши на цей рівень, ми зможемо системно захищатися від звичайних пропелерних дронів, реактивних дронів та крилатих ракет. Наступний крок — балістика.Наша велика проблема — дефіцит засобів проти балістики. Вона для нас складніша загроза, ніж реактивні дрони. Із реактивними ми вже бачимо, як прийти до результату: тема розвивається, з нею почали працювати. А з балістикою поки взагалі незрозуміло.Чи можна зробити ставку на один універсальний засіб, який захищатиме від усіх повітряних загроз?У нас неправильно сприймають ситуацію. Усі шукають якусь вундерваффе, яка зможе захистити від усіх загроз. Її не існує і не може існувати як простого рішення. Універсальний засіб, який може все, коштує дуже дорого.Такий засіб у нас є — Patriot PAC-3. Ракета коштує $3 млн. Він може збивати балістику з непоганою ймовірністю, може збивати дрони, взаємодіє з авіацією через Link 16.«Patriot може взаємодіяти з F-16 і передавати цілевказання із землі, доповнюючи дані бортових радарів. Але все це дуже дорого».Навіть дорогі системи не дають стовідсоткової гарантії. Приклад використання тих же Петріотів в Ормузькій протоці це довів. Як Україна знаходить баланс між ефективністю та обмеженим ресурсом?Ніщо не дає стовідсоткової гарантії. Ми воюємо вже котрий рік і в режимі економії навчилися дозовано застосовувати засоби та нормально планувати їх використання. У нас уже є досвід кількох років.У США такого досвіду немає. Дайте їм трохи часу, рік-два, — вони теж адаптуються. Це нормальний процес. Вони вже адаптуються: Ерік Шмідт запускає перехоплювачі, є й інші проєкти.Питання в тому, що США можуть дозволити собі такі витрати, а ми — ні. Фізично, технічно, економічно. Ми не можемо дозволити собі збивати все Петріотами.Тому формуємо систему, у якій кожен елемент за щось відповідає. На певних ділянках можуть бути відносно ефективними мобільні вогневі групи, на інших — екіпажі з ПЗРК, десь — екіпажі дронів-перехоплювачів.Так по всій Україні формується така «клаптикова ковдра» з обмеженої кількості засобів. Від того, наскільки ефективно розставлені ці «шахові фігури», залежить результат: 70%, 80% чи 90% збиттів.Десь засоби застосував неправильно — доводиться переміщувати позиції, переміщувати ЗРК, змінювати маршрути польотів літаків. Це постійна робота.Яку роль у цей період відіграє авіація? Наскільки довго можна спиратися на неї?Зараз авіація дуже допомагає. Ми дуже інтенсивно використовуємо авіаційні засоби, тому що вони дають нам вікно можливостей для підготовки дешевших засобів, щоб уся ця «шахівниця» запрацювала по-новому. Авіація зараз дає нам час. Ми намагаємося використати його, щоб збивати не менш ефективно, але дешевше.Ми йдемо в зиму. Буде обмежена видимість, обледеніння та погодні умови, за яких авіація не зможе працювати. Тому потрібні засоби, які дозволятимуть нам виконувати ці завдання і тоді, коли літак не можна підняти в повітря.Як швидші цілі змусили перебудовувати всю систему ППОВи писали, що реактивні дрони зламали передусім систему виявлення й супроводу. Що саме змінилося?Наша система працювала доволі непогано: ми збивали і ракети, і дрони. Умовно, летять 200 дронів і 20 ракет. Дрони мають швидкість 200–250 км/год, крилаті ракети — 700–800 км/год, окремо є балістика. Усі адаптувалися до такої системи.Реактивні «шахеди» теж були, але становили приблизно 5–7%. З ними нормально працювали дрони-перехоплювачі, бо це були повільніші версії реактивних апаратів. Авіація теж їх збивала, зокрема «Герань-4» і «Герань-5».Проблема виникла, коли їх стала третина. Третина всіх повітряних цілей почала рухатися в півтора раза швидше. Частина ще й почала літати на висотах понад 8 км, які доступні або дуже потужним ЗРК, або авіації.Уявімо екіпаж дрона-перехоплювача, який працює в секторі 15 км. Ціль заходить зі швидкістю 200 км/год. У нього, скажімо, є п’ять хвилин: поставити дрон, розрахувати азимут, вивести його на висоту та збити ціль.Коли прилітає реактивний дрон, час реакції скорочується до трьох хвилин. І ти вже фізично не встигаєш відреагувати, особливо якщо дронів декілька. Один збив, два пролетіли. Раніше встигав збити три з трьох, а зараз — один.Тому система почала перебудовуватися. Потрібно виявляти дрони далі й реагувати швидше, зокрема на складні цілі та ті, які летять низько.Що вже змінюють у системі виявлення та застосування засобів?Ми розтягуємо ешелони, по-іншому ставимо радари, раніше виявляємо цілі. Уся система — від радарів і РЛС до розміщення екіпажів та машин — зараз еволюціонує.Чи вистачає радарів для такої перебудови? Як надолужити втрачений час?Я знаю, що навіть українські виробники радарів, до яких я приходив на початку 2026 року, вже були законтрактовані до початку 2027-го. Радари шукають усюди, купують, замовляють — і все одно їх не вистачає.Ви в своїх дописах стверджуєте, що засоби виявлення та протидії потрібно підіймати в повітря: РЛС на дронах, «мули» та інші носії. Чи почали розвивати цей напрямок?Це давно потрібно було робити. Мала бути окрема галузь таких дронів, але її просто не побудували. На якій стадії це зараз, я не знаю. Не спілкуюся з людьми, які відповідають за інновації у нового головнокомандувача. І з попередньою командою я не дуже спілкувався.Нові люди вже прийшли, почали розбиратися й побачили, наскільки все занедбано. Є великий негатив щодо колишнього керівництва. Зараз вони намагаються побудувати нову модель.Але краще будувати нову модель, коли на сьогодні все працює, а не коли спочатку потрібно виправляти багаторічні провали, які тобі залишили у спадщину. Доводиться і старе виправляти, і нове створювати. Тобто завдання фактично подвоюється. На якій стадії ця робота — я не знаю.ПідписуйтесяВід готового перехоплювача до масового захисту потрібен часЗараз вже анонсовані, в тому числі і президентом Зеленським декілька різноманітних засобів для перехоплення реактивних БПЛА: «Барс», P1-SUN JetKiller, «Спис», «Ніка» та інші засоби. Нові перехоплювачі вже є. Що заважає швидко перетворити їх на масовий ешелон ППО?Вони вже є. Але люди у Facebook часом уявляють це так: розробили реактивний перехоплювач — дайте його всім, нехай усе позбивають. Так не працює. Виробник зробив якусь партію — умовно, тисячу штук, кодифікував засіб і почав постачати. А потрібні десятки тисяч.Йому потрібно закупити верстати, дістати реактивні двигуни, масштабувати виробництво, найняти людей. За один місяць це не робиться. І я зараз говорю саме про кодифіковані засоби.Є ще постійна модернізація: щось доробити, додати функції, підвищити ефективність. У перші кілька місяців у виробі весь час щось покращують. Це процес, який, на жаль, не відбувається за два-три тижні.Після виробництва потрібно ще підготувати людей та інтегрувати нові екіпажі. Де тут обмеження?Потрібно навчити екіпажі. Це вже питання можливостей навчальних центрів. Наприклад, центр може готувати три екіпажі за два тижні. Більше інструкторів немає. Отже, він і ставитиме до строю по три екіпажі за два тижні — поки їх не стане достатньо, щоб вони самі почали когось навчати вже на позиціях.Це теж займає час. Нові екіпажі потрібно інтегрувати в існуючу систему ППО. Вони мають навчитися користуватися радарами, наздоганяти «шахеди» або виходити їм на зустрічний курс. Потрібна бойова робота.Коли можна буде сказати, що анонс нового засобу перетворився на реальний системний захист?Коли будуть сотні екіпажів, які зможуть побудувати ешелоновану оборону, як це відбулося з пропелерними перехоплювачами. І коли все це буде забезпечене відповідною кількістю радарів, які даватимуть цілевказання. Ось тоді питання буде вирішене. Попри складність цього процесу, тут ми хоча б бачимо, як прийти до результату.Межу перехоплення визначає не лише швидкістьВи давно просували ідею малої дронової ППО. Чому вважали цей напрямок необхідним ще до його появи?Для мене це було логічно. Ракета — дорогий надзвуковий засіб із військовими комплектуючими. Збивати нею дрони — недоцільно. Простіше збивати дрон дроном, тому що він буде дешевшим і масовішим.Де проходить межа ручного керування швидкісним перехоплювачем? Чи може оператор працювати на 500–600 км/год?Може працювати на будь-яких швидкостях. Пілот винищувача керує великою машиною на надзвуку — і йому це не заважає. Причому він сам усередині й відчуває всі навантаження. А тут — дрон.Коли ціль летить зі швидкістю 500 км/год, а зенітний дрон наближається до неї зі швидкістю 600 км/год, різниця становить 100 км/год. Потрібно дивитися на різницю швидкостей, а не лише на абсолютну швидкість.Ті дрони, які вже намагаються списувати і які лі
- Останні
- Популярні
Новини по днях
14 жовтня 2026
