Бочки зберегли імена майстрів: у Козацькому старі діжки, кадуби та бочки домагають відновити історії місцевих бондарів
Їм вже майже сто років, але вони й досі зберігають сліди роботи тих, хто колись виготовив їх власними руками. Старі діжки, бочки та кадуби з Бочечківської громади тепер можна побачити в музейній кімнаті Козацького будинку культури. Та цінність колекції не лише в самих речах. Завдяки спогадам родичів вдалося встановити імена деяких майстрів, чиї роботи пережили своїх авторів.
Згадав родич - знайшовся майстер
Один із них - Єгор Сердюков, який народився у 1884 році та жив на вулиці Слобідській. Про нього розповіла родичка Тетяна Артеменко. За її словами, Єгор робив міцні діжки та кадуби. Кілька його виробів збереглися до наших днів і тепер знаходяться в музейній кімнаті.
Ще одне ім’я - Тарас Євтушенко, 1905 року народження, який мешкав на вулиці Долинівки. Про нього згадує Надія Распутько (Спиченко). Тарас Євтушенко виготовляв бочки для засолювання, цебри та інший дерев’яний посуд. Одна з його діж також збереглася.
Є серед старовинних речей і велика діжа, якій близько ста років. Хто її зробив, поки невідомо. Місцеві жителі припускають, що це міг бути бондар із сусіднього села Бондарі, де колись діяв потужний осередок цього промислу. Кілька невеликих бочок привезли з Новомутиного. Одна з них колись служила для води - її брали з собою в поле косарі. Іншу використовували для меду.
Зараз такі речі вже майже не зустрінеш у повсякденному господарстві. А колись без них обходилося мало не кожне село.
Робота для терплячих
Бондарська робота вимагала точності, терпіння і доброго знання дерева. Майстер не просто складав дерев’яні деталі докупи. Спочатку дерево підбирали та готували до роботи. Потім із нього виготовляли окремі клепки - вузькі дерев’яні деталі, з яких складали стінки майбутньої бочки, діжки чи кадуба. Кожну з них потрібно було обробити й підігнати так, щоб вона щільно прилягала до сусідньої.
Це була робота, де поспіху не любили. Одна неточність могла зіпсувати весь виріб. Якщо між клепками залишалася щілина, бочка могла протікати. Тому майстер перевіряв кожне з’єднання, поступово формуючи рівну й міцну стінку. Коли дерев’яна основа була готова - її стягували обручами. Від того, наскільки точно все було підігнано, залежали міцність виробу та його здатність утримувати воду, розсіл, мед чи інші продукти.
Робили бондарі не лише великі бочки. У господарстві потрібні були діжки для соління, кадуби, цебри, невеликі барильця та інший дерев’яний посуд. Добре зроблений виріб міг служити десятки років. Його ремонтували, якщо це було можливо, і не поспішали викидати. Тому чимало таких речей переходило від батьків до дітей, а деякі з них дожили до наших днів.
Бондарство живе й сьогодні
У громаді є людина, яка й нині займається цією справою. Сергій Головацький розповів, як навчався працювати з деревом, хто передав йому ці навички та як виготовляє бочки сьогодні. Тож старе ремесло в Бочечківській громаді можна не лише побачити в музеї - його продовжують і нині.
Щоб дізнатися більше про місцевих бондарів, Богдан Лебідь та Ніна Гала спілкувалися з жителями громади, збирали родинні спогади, старі фотографії та дерев’яні речі. Музей та любительське об’єднання «Краєзнавець» багато років поповнювали свої фонди завдяки людям, які збирали старовинні речі, записували спогади та працювали з архівами.
«Хтось приносив до музею старовинну річ, хтось ділився родинною історією, хтось записував спогади старожилів, а хтось просто не дозволяв загубитися важливій інформації. Із таких, на перший погляд, маленьких справ поступово складалася велика історія нашого села та його людей», - зазначає Богдан Лебідь.
Він також назвав серед людей, які роками займалися цією роботою, Ніну Галу, Тетяну Артеменко, Наталію Гапич, Світлану Зварічук, Тетяну Грищенко, нині покійну Ніну Головацьку та багатьох інших.
Саме завдяки таким пошукам вдалося дізнатися більше про Єгора Сердюкова та Тараса Євтушенка. Ніна Гала також поділилася власними родинними спогадами.
Саме завдяки таким розповідям вдалося дізнатися про Єгора Сердюкова та Тараса Євтушенка.
Працівники культури звертаються до жителів громади: якщо вдома збереглися старі бочки, діжки, кадуби, цебри, фотографії або хтось із рідних пам’ятає місцевого бондаря - про це просять розповісти.
«Без цвяхів»
Збір матеріалів відбувався в межах проєкту «Без цвяхів», який реалізували спільно з ГО «Охтирський молодіжний центр» та медіа «СОУЛ». Проєкт підтримав Український культурний фонд у межах програми «Культура. Регіони».
До роботи долучилися відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Бочечківської сільської ради, «Агенція відновлення та розвитку» та «Агенція регіонального розвитку Сумської області».
І, можливо, пошук ще не завершений. Адже десь у старій коморі чи на горищі може стояти бочка, про яку родина знає лише одне: її колись зробив місцевий майстер. Залишилося тільки згадати його ім’я.
За матеріалами Бочечівської громади
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
💙Telegram
- Останні
- Популярні
Новини по днях
13 жовтня 2026
