Плачуть просто на сходах: як українці оформлюють «білий паспорт» у посольстві в Білорусі
Виїхати в Україну з окупації можна навіть без чинного українського паспорта. Для цього потрібно оформити посвідчення особи на повернення в Україну — так званий «білий паспорт». Але на практиці отримати його буває зовсім не просто: люди розповідають про черги, тривале очікування та складнощі під час спілкування з працівниками посольства України в Білорусі. А поки документи перевіряють, їм доводиться за власний кошт жити в Білорусі — іноді тижнями або навіть місяцями.
Білорусь є одним із маршрутів, якими українці повертаються з окупації на підконтрольну Україні територію. Окремий механізм з оформлення «білого паспорта» діє для тих, хто народився на тимчасово окупованих територіях після 24 серпня 1991 року і не зареєстрований у Єдиному державному демографічному реєстрі. За експериментальним проєктом, запущеним постановою Кабміну №736, такі українці можуть оформити посвідчення у дипломатичних установах України також у Грузії, Вірменії, Казахстані або Туреччині.
Щоб зрозуміти, як ця процедура виглядає на практиці, «Точка Сходу» поговорила з людьми, які вже пройшли цей шлях і зараз перебувають в Україні. Ми зібрали їхні розповіді про звернення до посольства, очікування та проблеми, з якими вони стикалися. На прохання героїнь їхні імена у матеріалі змінені.
Далі розбираємося, як має працювати процедура оформлення «білого паспорта», чого варто очікувати в посольстві та куди звертатися, якщо людина не отримує необхідної допомоги.
Христина виїхала з Криму в липні. Рішення було терміновим — через проблеми на півострові з пальним, електрикою та водою вона боялася, що згодом просто не матиме можливості виїхати.
Їхала Христина через Росію та Білорусь. Спочатку — через Кубань, де могла зупинитися у знайомих. Дорога була ще складнішою через чотирьох котів, яких вона везла із собою.
Щоб не виникло проблем на кордонах, Христина заздалегідь купувала квитки, бронювала готелі та навіть мала зворотні квитки. Хотіла, щоб усе виглядало так, ніби вона їде до Білорусі ненадовго і планує повернутися.
Проте на російсько-білоруському кордоні, за словами Христини, її документи не перевіряли. До Білорусі вона прибула пізно ввечері й уже збиралася їхати далі, до кордону, коли подруга написала їй: треба терміново повернутися до Мінська і звернутися до українського посольства.
Христина спочатку не знала, що потрібен «білий паспорт» — посвідчення особи на повернення в Україну.
Вона повернулася до Мінська, знайшла житло і вже наступного дня пішла до українського посольства. Потрапити на прийом одразу не вдалося — була черга.
Христина з’ясовувала все самостійно. Спочатку читала сайт посольства, писала їм на електронну пошту питання щодо документів.
Ще однією проблемою стала електронна черга. Зареєструватися через неї Христина не могла, оскільки не мала BankID, «Дії» та інших українських сервісів, необхідних для запису.
Схожий досвід має й інша українка, яку ми називаємо Валерією. Її не пропустили з Білорусі через прострочену українську ID-картку. На кордоні їй сказали оформлювати посвідчення особи на повернення в Україну.
Коли вона вперше прийшла до посольства, її не прийняли: було вже пізно, тому через гучномовець їй та іншим людям сказали приходити наступного дня.
За її словами, склалося враження, що без попереднього контакту волонтерів потрапити на прийом було б складніше.
Про роль волонтерів розповідає і Марія, яка також виїжджала самостійно. За її словами, коли вони приїхали до посольства без «білого паспорта», перше, про що їх запитали, — чи контактували вони з волонтерами.
Марія та людина, з якою вона приїхала, спочатку відповіли, що ні. Дівчина виїжджала самостійно і сама організовувала та оплачувала дорогу. За її словами, про конкретні організації, які допомагають людям у таких ситуаціях, вона дізналася вже після виїзду. Загалом на дорогу, житло, потяги, автобуси й таксі вона витратила близько 15 тисяч рублів (7,9 тисячі гривень), що вважає бюджетним варіантом.
Водночас волонтерські та благодійні організації допомагають людям, які виїжджають з окупованих територій, не лише інформацією, а й грошима.
Контакти для виїзду з окупації та депортації:
На прийомі Христина потрапила до працівниці посольства, яку називає Світланою. За її словами, жінка майже одразу почала говорити з нею на підвищених тонах.
За її словами, працівниця також вимагала копію її російського паспорта. Христина каже, що не знала про цю вимогу, оскільки орієнтувалася на інформацію, опубліковану на сайті посольства.
Тоді Христина, за її словами, близько години плакала просто на сходах.
Після того, як дівчина заспокоїлася, зробила всі копії, зокрема її російських документів, до посольства вона встигла повернутися того ж дня.
Однак, каже Христина, після повернення працівниця Світлана тривалий час не звертала на неї уваги, хоча інших людей біля віконця не було. Зрештою допомогти їй погодилася інша фахівчиня. Вона прийняла документи, зробила необхідні копії та видала анкету, яку Христина мала заповнити для перевірки особи.
Після цього до неї знову звернулася Світлана. За словами Христини, цього разу їй повідомили, що її документи перевірятимуть і що перевірку вона може не пройти.
Документи на верифікацію в неї прийняли. За словами Христини, за першу процедуру вона заплатила 30 доларів. Ще 30 доларів, каже вона, сплатила під час отримання посвідчення. Під час першої оплати їй видали чек, а після другої, за її словами, — ні.
Подати документи на верифікацію Христина встигла того ж дня — до другої години, після чого такі звернення вже не приймали.
Водночас Марія зазначає, що безпосередньо подання документів у посольстві зайняло в неї небагато часу.
За її словами, складність виникає ще до цього — із самим потраплянням до посольства. Якщо людина не встигає на прийом у день приїзду, їй доводиться шукати житло і залишатися в Мінську.
У Христини перевірка тривала близько двох тижнів.
Інша кримчанка, яку в матеріалі ми називаємо Аліною, також виїжджала з окупованого Криму самостійно. Вона розповідає, що провела в Білорусі близько місяця — стільки часу тривало її оформлення посвідчення особи на повернення в Україну.
Із собою вона мала лише своє свідоцтво про народження та паспорт матері. У посольстві їй пояснили, що через недостатню кількість інформації щодо її особи проводитимуть додаткову перевірку та передадуть дані до СБУ.
Якщо Аліна залишилася чекати у самому Мінську, то Христина поїхала чекати на результат до Бреста.
Вже після першого прийому в посольстві Христина теж вирішила звернутися до волонтерів. Через два тижні після подачі документів їй написала дівчина, з якою вона спілкувалася, і повідомила, що наступного дня можна їхати до посольства забирати документ.
Однак коли вона приїхала до Мінська, посвідчення ще не було. Їй пояснили, що вже надійшла відповідь від Державної міграційної служби, але ще немає відповіді від СБУ.
Наступного дня Христина знову приїхала до посольства. Цього разу все було готово. У неї забрали анкету, попросили трохи почекати, поки дані внесуть у систему, а потім запросили зробити фотографію для документа та бази даних.
Так Христина нарешті отримала «білий паспорт».
Дівчина вважає, що отримати документ їй вдалося саме завдяки тому, що до справи підключилися волонтери.
На сайті Посольства України в Білорусі зазначено, що прийом громадян з консульських питань відбувається з 9:00 до 13:00 за попереднім онлайн-записом в системі «е-черга». Для людей, які не можуть скористатися електронною ідентифікацією через «Дія.Підпис», BankID або електронний підпис, передбачена можливість у виняткових випадках звернутися до посольства електронною поштою та попросити призначити дату і час прийому без онлайн-реєстрації. Водночас на сайті зазначено, що опрацювання таких звернень може зайняти тривалий час.
Окремо посольство прописує процедуру оформлення посвідчення особи на повернення в Україну. У ньому зазначено, що документ оформлюють, зокрема, якщо український паспорт втрачений, прострочений, недійсний або якщо людина взагалі не оформлювала документів, що посвідчують особу та громадянство України.
За інформацією посольства, посвідчення мають оформити протягом одного робочого дня, але не більше п’яти робочих днів після подання всіх необхідних документів, отримання передбачених законом відомостей та сплати консульського збору. Якщо для перевірки потрібно надіслати письмовий запит, цей строк можуть продовжити до отримання відповіді, але не більше ніж до 30 днів.
Саме на практиці ці строки, порядок прийому та комунікація з людьми, які самостійно виїжджають з окупації, стали одними з питань, які «Точка Сходу» вирішила перевірити.
9 вересня наша редакція надіслала до Посольства України в Білорусі запит із проханням роз’яснити процедуру оформлення посвідчення особи на повернення в Україну для громадян, які самостійно виїжджають із тимчасово окупованих територій.
Ми запитали, зокрема, про порядок звернення, необхідні документи, строки оформлення, умови отримання посвідчення в день звернення, відмінності між самостійними заявниками та людьми, яких супроводжують волонтерські організації, а також про кількість оформлених у 2026 році посвідчень.
Станом на 12 жовтня відповіді на запит, надісланий на контактні адреси, зазначені на офіційному сайті посольства, ми не отримали.
Також «Точка Сходу» звернулася із запитом до Офісу уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Відповідь на нього редакція отримала оперативно.
В омбудсмана повідомили, що протягом 2025–2026 років до Секретаріату регулярно надходили звернення громадян щодо отримання консульських послуг за кордоном. Водночас там зазначили, що звернень зі скаргами саме на неналежні дії або бездіяльність працівників українських дипломатичних установ під час надання таких послуг не отримували. Системних порушень прав громадян з боку дипломатичних установ також не встановили.
При цьому в окремих випадках, за даними Офісу, людям була потрібна додаткова допомога під час ідентифікації та документування. Для цього Секретаріат уповноваженого направляє запити до МЗС, Державної міграційної служби та українських дипломатичних установ і д
- Останні
- Популярні
Новини по днях
12 жовтня 2026
