По гриби — і за русалками: що можна побачити на болотах Чернігівщини
Польські гриби, підберезники, підосичники, маслюки й навіть білі. Осінній грибний сезон у Міжрічинській пущі на Чернігівщині вже почався. Але сюди їдуть не тільки за повними кошиками: туристи фотографують мухомори, гуляють болотами, дізнаються, навіщо шотландському віскі торф, і неодмінно запитують — а русалки тут є?
Про осінню Міжрічинську пущу виданню «Коротко про» розповів еколог, науковець і засновник Природничого центру «Міжрічинська Пуща» Андрій Сагайдак. Людей на місцеві болота він водить ще з 2009 року.
Є грибники, які заходять у ліс із чітким завданням: повернутися з повним кошиком. А є ті, хто здатен пів години роздивлятися мухомор, фотографувати трутовик на старому дереві й повернутися без грибів, але цілком задоволеним прогулянкою.
Для другої категорії Міжрічинська пуща восени — майже ідеальне місце. Хоча й затяті грибники без здобичі залишатися не повинні.
— Зараз якраз почався сезон осінніх грибів, — розповідає Андрій Сагайдак. — Майже все літо були лисички, а тепер уже пішли польські гриби, бабки (підберезовики), підосичники, починаються маслюки. Білих навряд чи багато назбираєте, але з десяток-другий взяти цілком реально.
До речі, різні гриби зовсім не випадково з’являються біля певних дерев. Субота Онлайн уже пояснювала, чому підберезники шукають біля беріз, а маслюки — у соснових лісах і як дерева можуть підказувати грибні місця.
Сам Сагайдак наголошує: його грибні тури — це передусім екскурсії. Мета тут не влаштувати змагання, хто назбирає більше, а показати людям ліс і те, на що під час звичайного «тихого полювання» вони можуть навіть не звернути уваги.
— Зазвичай у такій групі з 15 людей є двоє-троє справжніх грибників, і решта знаходять гриби і віддають цим затятим фанатам тихого полювання, — каже Андрій. — Все ж більшість фотографує дари лісу.
Один із таких об’єктів для спостереження — звичайний трутовик. Сьогодні більшість людей просто проходить повз нього, а колись деякі види цих грибів мали цілком практичне застосування.
Із м’якої внутрішньої частини, схожої на замшу, виготовляли матеріал, з якого могли робити навіть легкі головні убори. Подібні практики були відомі у Європі й траплялися на Поліссі.
Та й сама назва гриба говорить про його давнє призначення.
— Його використовували як трут для розпалювання вогню, — пояснює науковець. — Гриб спеціально готували: вимочували, висушували, відбивали дерев’яним молотком. Потім шматочок носили із собою для багаття чи люльки, кресали на нього іскру, і він легко займався.
Зараз так майже ніхто не робить, але у природі трутовики продовжують виконувати важливу роботу — розкладають мертву деревину.
А мухоморам дістається інша роль — фотомоделей.
— Він яскравий, красивий, люди бачать — і одразу фотографують, — усміхається Сагайдак. — Іноді гриб навіть не треба зривати, щоб отримати від нього задоволення.
Та головна екзотика Міжрічинської пущі для багатьох гостей — навіть не гриби, а болота.
У кіно все просто: герой ступає в трясовину — і вона негайно починає його засмоктувати. Сагайдак каже, що реальність значно менш драматична.
— Насправді більшість боліт в Україні не топкі, — пояснює він. — Максимум — зачерпнете води в чоботи чи десь зайдете по пояс.
Справжні трясовини трапляються рідше. Таке болото може утворюватися на місці озера, поверхню якого поступово затягує сплавина — шар переплетених рослин і рослинних решток.
Зверху вона іноді виглядає майже як звичайна земля. На ній ростуть трави і навіть невеликі дерева. Але варто ступити — і поверхня починає рухатися під ногами, наче батут.
Якщо сплавина проривається, людина може опинитися у воді.
На одному з таких місць свого часу знімали програму «Ле Маршрутка» з Лесею Нікітюк. За словами Сагайдака, для зйомки ведучу спеціально завели туди, де можна було ефектно провалитися у болото.
— Треба було показати болото у всій красі, тобто провалитися, — згадує екскурсовод. — Я завів її у спеціальне місце, вона провалилася, ми підказали, що робити, і вона вилізла. Причому, за бажанням режисера, кілька разів туди пірнала.
Самостійно повторювати такий експеримент у незнайомому місці точно не варто. За словами Сагайдака, якщо людина все ж провалилася, головне — не панікувати й не борсатися, а намагатися розподілити вагу тіла на більшу площу сплавини та поступово вибиратися.
За спостереженнями еколога, серйозна небезпека виникає тоді, коли до води додаються холод і паніка.
Раніше люди часто ходили на болота по журавлину вже після перших заморозків. На людині — теплий одяг і чоботи. Якщо вона провалюється, одяг швидко намокає, стає важким, вода набирається у взуття. Далі ризик створюють переохолодження і страх.
У сучасних туристів, жартує Андрій, є ще одна причина для паніки.
— А сучасні люди найбільше бояться втопити телефон.
Є у болотній екскурсії й деталь, яка зазвичай миттєво повертає увагу навіть тим, хто не надто захоплюється ботанікою.
Болота мають безпосередній стосунок до виробництва деяких видів шотландського віскі. Торф використовують під час сушіння солоду, а його дим надає напою характерних димних і торф’яних відтінків.
У Міжрічинській пущі цьому зв’язку навіть присвячений інформаційний стенд на екостежці.
Сама стежка облаштована не просто для прогулянки. Дорогою туристам пояснюють, як живе болото, показують модель бобрової хатки в розрізі, розповідають про рослини й тварин та навіть відтворили конструкцію язичницького святилища.
Саме болота, за словами Сагайдака, нерідко зберігають значно більше справжньої дикої природи, ніж звичні для нас ліси.
— Бо нормальні люди на болото не ходять, — жартує науковець.
А за жартом стоїть цілком серйозна причина. Ліси люди століттями вирубували, садили заново, змінювали видовий склад дерев і прокладали дороги. Неосушене болото могло десятиліттями залишатися майже без втручання.
Тому такі території стають прихистком для сірих журавлів, тетеруків, баранців, чорних лелек та багатьох рідкісних рослин.
У країнах Балтії та Скандинавії болотні прогулянки давно стали звичним видом відпочинку. В Україні слово «болото» у багатьох досі викликає не бажання піти на екскурсію, а запитання: навіщо туди взагалі йти?
Цього року, однак, місцеві болота непокоять Андрія Сагайдака вже не туристичними страшилками.
За його спостереженнями, рівень води почав помітно падати ще в липні. Малі річки пересохли настільки, що місцями їхнім руслом можна ходити.
— Дрібні дощі є, верхній шар ґрунту вони зволожують, трава росте. Але рівень ґрунтових вод дуже низький, — каже він.
Тенденцію до зниження рівня води еколог спостерігає ще з 2024 року. Щоб ситуація покращилася, потрібна зима з достатньою кількістю опадів. Для болотної екосистеми вода визначає практично все.
Бондарівське болото, частина якого входить до Міжрічинської пущі, займає близько 1300 гектарів. Це один із великих збережених болотних масивів регіону.
Без цього питання, схоже, не обходиться майже жодна розмова про болота. Туристи регулярно запитують Андрія Сагайдака про місцеву містику.
Сам він каже: для людей із навколишніх сіл болото століттями було не казковим місцем, а частиною звичайного життя. Тут косили сіно, пасли худобу, збирали ягоди, полювали й рибалили.
Але одну історію про русалок він усе ж почув від літньої місцевої жінки.
За її переказом, русалок нібито бачила її сестра. Одного разу вона зустріла на болоті кількох дівчат, одна з яких шкутильгала. Жінка дала їй шматок тканини чи хустину, щоб перев’язати ногу, після чого русалки її не зачепили.
Ця деталь перегукується з давніми поліськими віруваннями, за якими русалкам могли залишати тканину.
Ще приблизно десятиліття тому старші мешканці навколишніх сіл пам’ятали русальські обряди. На Зелені свята тут співали спеціальних пісень і «проводжали русалок». Тепер традиція поступово відходить разом із поколінням, яке її ще пам’ятало.
А розповідь тієї бабусі Сагайдак запам’ятав через одну фразу:
— Зараз такі люди, що воно (русалки) нікому й не показується.
Тож із русалками у Міжрічинській пущі — як пощастить. А от польські, підберезники, підосичники, маслюки та білі цієї осені, за словами еколога, вже показуються.
Хочете читати більше пояснювальних матеріалів про світ, людей, віру, науку та суспільство?Підписуйтеся на Telegram-канал Субота Онлайн або стежте за нами у Facebook. Обираємо теми, які справді змушують замислитися.
© Використання матеріалів з інтернет-видання Субота Онлайн дозволяється лише за умови посилання на сайт subota.onlineДля інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
- Останні
- Популярні
Новини по днях
29 вересня 2026
